ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2011 р. Справа № 2а-16073/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
при секретаріБіленькій О.Ю.
за участю:
представника позивача
представника відповідача Ластіної Ю.С.
Макушева Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (з урахуванням уточнень позовних вимог, які були прийняті судом), в якому просить зобов’язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Дніпропетровська прийняти та визнати податковою звітністю Декларацію з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року платника податку – товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження».
В обґрунтуванні позову зазначено, що листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська позивачу було повідомлено, що Декларація з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року не визнається як податкова звітність. При цьому в листі № 28389/10-28147 від 22.11.2010р. відповідач в якості підстави відмови у прийнятті податкової звітності зазначив, що в порушення положень абз. 5 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: декларація заповнена з помарками, виправленнями та описками. Позивач вважає, що посилання службових осіб відповідача на невизнання податкової звітності через те, що декларація заповнена з помарками, виправленнями та описками не передбачено вичерпним переліком підстав для невизнання документу податковою звітністю відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що декларація з Декларація з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року цілком обгрунтовано не була визнана податковою звітністю на підставі пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відмовляючи листами позивачу в прийнятті податкової звітності відповідач зазначив причини відмови в прийнятті податкової звітності та запропонував надати її вдруге з виправленням недоліків.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р., п.п.4.1.1, 4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» зареєстрований як платник податків в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (надалі – відповідач), в тому числі і як платник податку на прибуток.
У відповідності до п. 16.4. ст. 16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р. платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітній період.
Відповідно до п.п. 4.1.7. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
11.11.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження» направило по пошті (з описом вкладення) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Декларацію з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року. Факт отримання зазначеної декларації податковим органом підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 19.11.2010 року.
Листом від 22.11.2010р. за № 11/22-001 генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» І.Н. Чернишов звернувся до начальника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська з проханням повідомити про дату фактичного прийому податкової звітності - Декларації з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року.
Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон №509) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), однією з функцій державних податкових інспекцій є контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Листом від 22.11.2010р. за № 28389/10-28147 «Про невизнання податкової звітності» відповідач повідомив позивача, що Декларація з податку на прибуток підприємства (реєстраційний номер 1068708, податковий період 01.09.2010р., дата подання – 19.11.2010р.) не визнана Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська як податкова звітність. У якості правового обґрунтування неприйняття податкової звітності зазначено пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: декларація заповнена з помарками, виправленнями та описками. Крім того, відповідачем запропоновано позивачу надати нову податкову декларацію, заповнену належним чином.
Відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№2181-ІІІ) податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. "ї" пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).
Відповідно до п. 1.7. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» за № 143 від 29.03.2003р. декларація заповнюється у такий спосіб, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі). Заповнення олівцем не дозволяється. У декларації не повинно бути підчисток, помарок, виправлень та дописок і закреслень (крім передбачених формою декларації). У декларації не повинні міститися текст або цифри, які неможливо прочитати внаслідок пошкодження аркушів, їх потертості, залиття чорнилом чи іншою рідиною.
Відповідно до пп. 4.3. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827 (далі по тексту – Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.
Підпунктом 4.5. п.4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
Такі вимоги також встановлені положеннями абзацу 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, в якому зокрема передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження. У випадку подання платником документів звітності з переліченими вище помилками працівники органів ДПС попереджають платника податків про них і про наслідки прийняття органами ДПС такої податкової звітності та пропонують надати нову, оформлену належним чином.
У процесі судового розгляду справи судом було досліджено оригінал податкової декларації з податку на прибуток підприємства (реєстраційний номер 1068708), поданої до податкового органу. При цьому встановлено, що в цій декларації дійсно є виправлення у додатку К1/1, а сааме – у рядках 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07.
На виконання вищезазначених вимог чинного законодавства листом від 22.11.2010р. за № 28389/10-28147 «Про невизнання податкової звітності» відповідач повідомив позивача, що Декларація з податку на прибуток підприємства (реєстраційний номер 1068708, податковий період 01.09.2010р., дата подання – 19.11.2010р.) не визнана Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Дніпропетровська як податкова звітність. Відповідачем запропоновано позивачу надати нову податкову декларацію, заповнену належним чином.
У своїй відмові відповідач посилається на пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до вищезазначеного пункту податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Таким чином, наведена відповідачем підстава невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємства за III квартал 2010 року (наявність виправлень) підпадає під дію цього пункту.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних докази були надані суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 09.02.2011 року.
Суддя
В.В Ільков