ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2011 р. Справа № 2а-16500/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Аквахімпобут» до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Аквахімпобут» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську (з урахуванням уточнень позовних вимог, які прийняті судом), в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р., як податкової звітності приватного підприємства «Аквахімпобут»;
- зобов’язати Державну податкову інспекцію у м.Дніпродзержинську прийняти до обліку податкову декларацію з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р., як податкову звітність приватного підприємства «Аквахімпобут».
В обґрунтуванні позову зазначено, що листом Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську позивачу було повідомлено, що декларація з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р. не визнається як податкова звітність. При цьому в листі № 44966/10/28-218 від 23.11.2010р. відповідач в якості підстави відмови у прийнятті податкової звітності зазначено, що в порушення положень абз. 5 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: не зазначено обов’язкового реквізиту – не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються. Позивач вважає, що посилання службових осіб відповідача на невизнання податкової звітності через те, що декларація заповнена без проставлення прочерків в показниках, які не заповнюються, не передбачено вичерпним переліком підстав для невизнання документу податковою звітністю відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, надав до суду 16.02.2011р. клопотання про розгляду справи без його участі в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується розпискою від 08.02.2010р., надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що декларація з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р. цілком обгрунтовано не була визнана податковою звітністю на підставі пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відмовляючи листом позивачу в прийнятті податкової звітності відповідач зазначив причини відмови в прийнятті податкової звітності та запропонував надати її вдруге з виправленням недоліків.
За даних обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р., п.п.4.1.1, 4.1.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - приватне підприємство «Аквахімпобут» зареєстроване як платник податків в Державній податковій інспекції у м.Дніпродзержинську (надалі – відповідач), в тому числі і як платник податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 4.1.7. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Порядок оформлення зазначених поштових відправлень, а також нормативи їх обігу визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (№2181-ІІІ) податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (пп. "ї" пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).
Відповідно до п.п. 3.1. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» за № 166 від 30.05.1997р. декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти Е-mail; поштовими відправленнями.
Підпунктом 3.3. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» за № 166 від 30.05.1997р. декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
Згідно до п.п. 4.1. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» за № 166 від 30.05.1997р. декларація подається платником у визначений у пункті 2.6 цього Порядку строк до підрозділу державної податкової інспекції (адміністрації), яким здійснюється приймання звітності, для реєстрації. До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період, без наростаючого підсумку.
Відповідно до п.п. 4.1.5. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» за № 166 від 30.05.1997р. декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації. До закінчення граничного строку подання (але без урахування вказаного в попередньому абзаці десятиденного строку) декларація також може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з описом укладеного та повідомленням про вручення у разі, якщо службова (посадова) особа вказаного органу не виконує свій обов'язок щодо прийняття податкової декларації (відмовляється прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висуває будь-які передумови щодо її прийняття). При цьому платник зобов'язаний долучити до декларації складену в довільній формі заяву на ім'я керівника цієї інспекції (адміністрації) із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти таку декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. У такому разі декларація вважається поданою в момент її вручення пошті (дата відправлення на поштовому штемпелі).
19.11.2010р. приватне підприємство «Аквахімпобут» направило по пошті (з описом вкладення) до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську декларацію з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р. Факт отримання зазначеної декларації податковим органом підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.11.2010 року.
Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року № 509-XII (далі - Закон №509) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), однією з функцій державних податкових інспекцій є контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Листом від 23.11.2010р. за № 44966/10/28-218 «Про невизнання як податкової звітності» відповідач повідомив позивача, що Декларація з податку на додану вартість (реєстраційний номер 126566, податковий період 01.10.2010р., дата подання – 22.11.2010р.) не визнана Державною податковою інспекцією у м.Дніпродзержинську як податкова звітність. В якості правового обґрунтування не прийняття податкової звітності зазначено пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: декларація заповнена без проставлення прочерків в показниках. Крім того, відповідачем запропоновано позивачу надати нову податкову декларацію, заповнену належним чином.
Підпунктом 4.3. наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» за № 166 від 30.05.1997р. податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Дані вимоги також визначені положеннями абзацу 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону № 2181-III.
У своїй відмові відповідач посилається на пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до вищезазначеного пункту податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).
Отже, з вищенаведених правових норми суд дійшов висновку, що можливою підставою невизнання податкової звітності податковою декларацією є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою підприємства.
Таким чином, наведена підстава відповідача щодо відмови відповідача у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р. (відсутність прочерків) не підпадає під дію цього пункту.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України, зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує той факт, що лист Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську від 23.11.2010р. за № 44966/10/28-218 «Про невизнання як податкової звітності» є лише повідомленням про прийняте рішення, а не рішенням державного або іншого органу в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, позивач обрав належний захист своїх порушених прав шляхом визнання протиправними (неправомірними) дій щодо невизнання податкової декларації податковою звітністю.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов приватного підприємства «Аквахімпобут» до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську з невизнання податкової декларації з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р., як податкової звітності приватного підприємства «Аквахімпобут».
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м.Дніпродзержинську прийняти до обліку податкову декларацію з податку на додану вартість підприємства за жовтень 2010р., як податкову звітність приватного підприємства «Аквахімпобут».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
В.В Ільков