Лебединський районний суд Сумської області    

                            Справа № 1-40/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

 25 лютого 2011 року                               Лебединський районний суд Сумської області

в складі:

                              головуючого Подопригори Л.  І.

                              при секретарі Соколова Н. О.,

                              з участю прокурора          Радковського В.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині справу про обвинувачення

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ,  українця , громадянина  України,  освіта середня, розлученого,  не  працюючого, мешканця  АДРЕСА_1,  раніше  не судимого,

                                           за  ч. 2 ст.190   КК України,-

                                           В С Т А Н О В И В :

          Підсудні ОСОБА_1 разом з особою,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, 14.12.2010 року, близько 14 години  перебуваючи в АДРЕСА_1 розпивали спиртні напої. Під час вживання спиртного ОСОБА_1 вирішив взяти в борг гроші у знайомої ОСОБА_2, після чого переслідуючи цю мету підсудний та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, пішли до господарства ОСОБА_2 Перебуваючи в даному господарстві,  яке розташоване в АДРЕСА_1 і в якому мешкає ОСОБА_2, у особи,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, виник умисел на незаконне заволодіння грошима ОСОБА_2 шляхом обману останньої. Діючи умисно, особа,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, запропонував ОСОБА_1 заволодіти грошима ОСОБА_2 шляхом обману. На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився , таким чином вступивши в попередню змову. В подальшому особа,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, умисно, шляхом обману, в присутності ОСОБА_1 відрекомендувався ОСОБА_2 працівником міліції та повідомив їй , що він в даний час перевіряє господарства і виявляє незаконне зайняття самогоноварінням,  при цьому .  вказав на ємність яка стояла на ганку будинку, як на пристрій для самогоноваріння. В свою чергу ОСОБА_1 взяв дану ємність та заніс до будинку ОСОБА_2, а в цей час  особа,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, повідомив ОСОБА_2, що її необхідно доставити до ОСОБА_3 за незаконне зайняття самогоноварінням, і при цьому  запропонував потерпілій, що в разі негайної сплати 300 гривень штрафу,  вона до ОСОБА_3 доставлятися не буде.  Після чого будучі введена в оману ОСОБА_2 віддала останньому гроші в сумі 300 гривень. Заволодівши  грошима шляхом обману підсудний та особ,  матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, вийшли з господарства ОСОБА_2 та   розпорядилися грошима на власний розсуд , а саме спільно витратили гроші  на спиртне та продукти харчування  чим завдали ОСОБА_2  матеріальної шкоди на  суму 300 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1 вину свою визнав повністю та пояснив,  що 12 грудня  2010 року  в с. Михайлівка Лебединського району він познайомився з ОСОБА_4 Протягом декількох днів вони разом вживали спиртні напої. 14.12.2010 року , близько 14 години він вирішив сходити до своєї знайомої ОСОБА_2, щоб позичити грошей на спиртне. З ним пішов  і ОСОБА_4 Коли зайшли на подвір’я потерпілої   ОСОБА_4 сказав, щоб він мовчав і дивився, як він розведе потерпілу. Він стояв мовчки, а  ОСОБА_4 відразу сказав ОСОБА_2, що він працівник міліції. Після чого він запитав в неї чи гоне вона самогон. ОСОБА_2 відповіла , що самогон не гонить , а лише інколи його п’є.  ОСОБА_4 запитав у потерпілої,  що то за самогонний апарат і показав на зливний бачок який стояв на крильці її будинку. При цьому ОСОБА_4 сказав йому, щоб він заніс той самогонний апарат (бачок) в будинок , що  він  і зробив тим самим підігравши ОСОБА_4 Потім ОСОБА_4 в його присутності сказав потерпілій, що якщо вона зараз не заплатить штраф в сумі 300 гривень то необхідно буде їхати в ОСОБА_3 Потім як йому здалося потерпіла злякалася, а ОСОБА_4 цим часом підійшов до неї та взявши її за руку повів в середину будинку.  Він залишився стояти в дворі господарства. Хвилин через п’ять ОСОБА_4 вийшов з будинку. В руках  у нього  були  гроші. Вони залишили господарство потерпілої, а ОСОБА_2 закрила за ними двері. В подальшому  пішли  в магазин і по дорозі ОСОБА_4 розповів, що ОСОБА_2 дала йому 300 гривень. Ці гроші вони в подальшому витратили на придбання спиртного та продуктів харчування. Він розуміє, що якби  не підігрував ОСОБА_4 то їм не вдалося б обдурити ОСОБА_2, тому  свою вину у вчиненні шахрайства повністю визнає та  щиро розкаюється.           

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших, що були зібрані в ході дізнання та досудового слідства, стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші учасники процесу  і які ніким не оспорювались.

          Тому суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи що характеризують особу підсудного, дійшов до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ст. 190 ч 2 КК України так як він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

          При призначені покарання підсудному ОСОБА_1  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, те  що підсудний раніше не судимий, вину свою визнав повністю, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину,тяжких наслідків від злочину не настало, збитки відшкодовані, думку потерпілої,  характеристику по місцю проживання, його стан здоров’я.

          Враховуючи всі ці обставини, суд вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі. Також суд дійшовши до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, вважає можливим застосувавши ст.. 75 КК України звільнити його від  покарання з випробуванням. Суд також вважає необхідним  застосувати до підсудного  п.п. 2,3   ст. 76 КК України, зобов’язавши його  не  виїжджати  за  межі   України  на  постійне   проживання  без  дозволу  органу  кримінально -   виконавчої  системи та  повідомляти органи  кримінально - виконавчої  системи про зміну проживання, роботи або навчання. Саме таке покарання є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

          Міру запобіжного заходу відносно підсудного суд вважає необхідним залишити підписку про невиїзд.          

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, -

                                          П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_1 визнати  винним  у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і призначити покарання за цим законом  у вигляді позбавлення волі строком на один рік. Застосувавши ст.. 75 КК України звільнити його від  покарання з випробуванням терміном на один рік. Застосувати до підсудного  п.п. 2,3   ст. 76 КК України, зобов’язавши його  не  виїжджати  за  межі   України  на  постійне   проживання  без  дозволу  органу  кримінально -   виконавчої  системи та  повідомляти органи  кримінально - виконавчої  системи про зміну проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.          

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської оласті протягом 15 діб з моменту його проголошення  через Лебединський районний суд Сумської області.

СуддяЛ. І. Подопригора