Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-796/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Березій Ю.А.

                             Доповідач Авраменко  Т. М.   

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.02.2011 року Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

                              головуючої судді :  Авраменко Т.М.

                                                  суддів:  Суровицької Л.В., Кіселика С.А.

розглянула в порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі на  постанову Маловисківського районного суду  Кіровоградської області від 07 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі про визнання неправомірними дій та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

Заслухавши доповідача,  дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

        24 листопада 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни.

       Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не нараховувалося та не виплачувалося, просила зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 30 вересня 2008  року.  

Постановою Маловисківського районного суду  Кіровоградської області від 07 травня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу  підвищення до пенсії та зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену   ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 30 вересня 2008 року по 07 травня 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

           В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом   кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано. Також судом безпідставно поновлено строк звернення до суду.

            Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач  відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни.  Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

            Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності норми закону, яка б встановлювала мінімальний розмір пенсії за віком є безпідставними, оскільки на час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»передбачено, що  прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

           Нормами чинного процесуального  законодавства, зокрема ч. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а ч. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

           До спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом.

 Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату  соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

У справі „Кечко проти України” Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Разом з тим, не можна погодитися з рішенням суду в тому, що суд не визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок в 2008-2010 роках.

          На час звернення позивача до суду ст.ст. 99,100 КАС діяли в наступних редакціях.

        Так, відповідно до ч.1 ст. ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

         Згідно  ст. 100 КАС України, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

         Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.   

        Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. проти   Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).

          Відповідач просив застосувати строк позовної давності та відмовити в позові  (а.с.21), позивач клопотання про поновлення строку не подавав.

          Позивач звернувся до суду 24 листопада 2009 року, а тому, враховуючи річний строк звернення до суду, його права  підлягають захисту з 24 листопада 2008 року і задоволенню підлягають позовні вимоги щодо перерахунку та виплати пенсії в межах річного строку звернення до суду та в межах заявлених позовних вимог, тобто за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 07 травня 2010 року.

          Суд помилково задовольнив позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за періоди з 30 вересня 2008 року по 23 листопада 2008  року.  

          За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

           На підставі викладеного, керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198,  п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 207 КАС України  колегія суддів, -                                           

п о с т а н о в и л а:

        Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області задовольнити частково.

            Постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2010 року скасувати.

             Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

             Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 07 травня 2010 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною.

             Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 07 травня 2010 року  з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

             В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

             Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча суддя:

                   Судді: