НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                                    РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 лютого 2011 року                справа № 2-14-2011                       м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд  Волинської області в складі:

          головуючого                            Ференс-Піжук О.Р.,

          при секретарі                           Дячук І.С.,

          з участю позивача                   ОСОБА_1,

          представника позивача            ОСОБА_2,

          представника відповідача        Савицької Г.Р.,

          третьої особи                            ОСОБА_3.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом  ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»,  третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог ОСОБА_3, про відшкодування моральної шкоди -,

встановив:

20 травня  2010 року ОСОБА_1 звернувся до  суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: ЗАТ СК «Інгосстрах»,  ОСОБА_3, про розірвання кредитного договору і визнання недійсними договорів страхування транспортного засобу та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.12.2010 року до участі  у справі в якості відповідача залучено ЗАТ СК «Інгосстрах».   

24 січня 2011 року позивач ОСОБА_1  подав уточнену позовну заяву, в якій від позовних вимог в частині вимоги про розірвання кредитного договору № VONVAK0400100 від  27 лютого 2006 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», визнання недійсними договорів страхування наземного транспорту укладеними на його користь між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»на 2008-2010 роки, відмовився, у зв’язку із задоволенням цих вимог відповідачем в добровільному порядку після пред’явлення ним позову до суду, а просить стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на  його користь моральну шкоди в сумі 10000 грн. та судові витрати у справі.

Ухвалою Нововолинського міського суду  від 16 лютого 2011 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору № VONVAK0400100 від  27 лютого 2006 року укладеного між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», визнання недійсними договорів страхування наземного транспорту укладеними на користь позивача ОСОБА_1 між ПАТ КБ «ПриватБанк»і ЗАТ СК «ІНГОССТРАХ»на 2008-2010 роки закрито у зв’язку із задоволенням цих вимог відповідачем в добровільному порядку після пред’явлення 20.05.20010 року , ОСОБА_1 позову в суд.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали змінені позовні вимоги, та пояснили, що позивачем належним чином виконувались умови кредитного договору, було забезпечено виконання зобов’язань шляхом укладення договору застави, договору страхування транспортного засобу зі СК «ПЗУ Україна», сплачувались обов’язкові платежі по тілу кредиту, відсотках за користування ним. Однак, представник ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_3 в односторонньому порядку, без відома ОСОБА_1, від імені якого укладався договір, в лютому   2008 року оформив договір страхування транспортного засобу з ЗАТ СК  «Інгосстрах»з послідуючою пролонгацією їх дії на 2009 та 2010 роки.  Вважають, що ПАТ КБ «ПриватБанк»були порушені умови кредитного договору, внаслідок чого були зайво нараховані кошти по страхових внесках, які віднесені на заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту.  Зазначили, що такими неправомірними діями ПАТ КБ «ПриватБанк»завдало позивачу моральної шкоди, яка повинна відшкодуватись відповідно до ст. 611 ЦК України. Моральна шкода полягає в тому, що позивач не міг вільно розпоряджатися своїм майном - автомобілем марки «Мітсубісі -Градіс», так як неправомірно діє договір кредиту і застави цього автомобіля. Позивач переніс та переносить психологічний стрес, від якого постійно лікується, оскільки на нього по телефону  працівники служби безпеки ПАТ КБ  «ПриватБанк», здійснюють психологічний тиск, змушуючи погасити неіснуючу,   заборгованість. Позивач витрачав свій вільний час на зустрічі з керівництвом банку, змушений нести матеріальні затрати на правову допомогу, в звернувшись до суду в травні  2010 року, очікував розгляду справи по суті аж до листопада 2010 року, в зв’язку з оскарженням  ПАТ КБ «Приватбанк»ухвали про відкриття провадження у справі? яка залишена без змін ухвалою  апеляційного суду  Волинської області. Весь період з липня 2009 року по даний час намагався добровільно вирішити всі питання, але представники ПАТ КБ «Приватбанк»неправомірно вимагали від нього погашення необґрунтованих, зайво нарахованих з їх вини сум кредитного боргу в сумі 22237,71 грн. (а.с.141).  Просять стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк»на  користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати у справі, що становлять  2082,28 грн.

В судовому засіданні представник відповідача Савицька Г.Р. позовні вимоги не визнала, з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с.142) і пояснила, що банком виконувались умови кредитного договору належним чином, не було порушено зобов’язань перед позичальником, позивачу було вчасно і в повному об’ємі  надано кредитні кошти,  відповідно до умов договору. Вважає, що  діями банку йому не було завдано ніякої шкоди, а тому просить в позові відмовити.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог  ОСОБА_3 заперечив уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с.143). Вважає, що внаслідок порушення позивачем вимог п.2.2.7 кредитного договору, на тіло,  наданого йому банком кредиту, у 2008-2010 року були списані страхові суми, які платіжними порученнями від 10.12.2011 року, повернуті ОСОБА_1 та зараховані на погашення його кредитних зобов’язань перед банком по авто кредиту.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи ОСОБА_3., дослідивши письмові докази  справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди слід відмовити, в зв’язку з наступним.

За статтею 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю чи стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в наслідок протиправної поведінки відносно неї,членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України вказує, що моральна шкода завдана фізичній, або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Зміст статті 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування такої шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах.   

У даному випадку між сторонами виникли договірні відносини  у сфері кредитних правовідносин.   

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання,  настають правові наслідки, встановлені договором або законом.   

Укладеним між сторонами договором, не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов, як не передбачено таке відшкодування і законодавством про банки і банківську діяльність.   

Беручи до уваги, що ПАТ КБ «Приватбанкк» виконав свої зобов’язання перед позивачем, надавши йому кредит,  суд вважає безпідставними  посилання ОСОБА_1 у підтримання своїх  вимог на статтю 611 ЦК України щодо підставності відшкодування моральної шкоди, і тому в задоволенні цих вимог ОСОБА_1, відмовляє повністю.

Поряд з цим, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат, а саме 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 173 грн. судового збору, 1083,40 грн. та  частково витрат за надання правової допомоги,  згідно розрахунку (а.с.39, 40, 123), оскільки згідно з ч.1 ст. 89 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач вперше звернувся до суду з позовом для вирішення спору 20 травня 2010 року. (а.с.5) Зайво нарахована йому,  в процесі  виконання працівником ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_3, страхових агентських послуг за договором поручення з ЗАТ  СК «Інгосттрах»,   на тіло кредиту заборгованість по страхових платежах за 2008-2010 роки, повернута 10.12.2011 року. А ж після здійснення 13.01.2011 ПАТ КБ «Приватбанк»перерахунку  нарахованих відсотків, комісії, пені, 14.01.2011 року, позивач повністю,   сплатив  тіло кредиту у розмірі 683,91 грн.,   достроково виконавши  зобов’язання по  кредитному договору, який  діє до 25.02.2011 року.

З огляду на викладене, суд вважає, що понесені ОСОБА_1 судові витрати, підлягають до стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк», виходячи із розміру, що випливає із позовних вимог, які добровільно задоволені банком після звернення позивача в суд.         

          Керуючись ст.ст. 212, 213, 214, 215, ч.1 ст. 89 ЦПК  України, на підставі ст. 23, 611, 1167 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність»,- суд,

вирішив:

          У задоволенні  позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення  з ПАТ КБ «ПриватБанк в його користь у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, відмовити.

          Стягнути з  ПАТ КБ «Приват Банк»в користь ОСОБА_1 1083 (одну тисячу вісімдесят три) грн. 40 коп. судових витрат за надання правової допомоги, 120 (сто двадцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 173 (сто сімдесят три) грн. сплаченого судового збору, всього 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Головуючий