Справа № 11-55/11Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Категорія - ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України Доповідач - Декайло П.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Декайла П.В.
суддів Коструби Г.І., Кунця І.М.
за участю прокурора Гузіка Й.М.
захисника ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 05 березня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -
засуджено за:
- ч.3 ст.185 КК України (за злочини вчинені в липні та серпні 2008 року і лютому 2009 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України (за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року) та ч.2 ст.185 КК України (за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 05 березня 2009 року) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
- ч.2 ст.185 КК України (за злочин вчинений в грудня 2009 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
- ч.3 ст.185 КК України (за злочини вчинені в серпні та грудні 2009 року і січні 2010 року) на 4 роки позбавлення волі
Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 05 березня 2009 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на сток 5 років 6 місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_2 –тримання під вартою, до вступу вироку у законну силу залишено без змін і строк відбування покарання засудженому рахується з 07 січня 2010 року.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 826 грн. 32 коп. судових витрат.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_2 громадянина України, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.
Відповідно до п.п. 2-4 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покладено відповідні обов’язки.
Запобіжний захід ОСОБА_3 –підписку про невиїзд, до вступу вироку у законну силу залишено без змін.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення злочинів, що мали місце за таких обставин.
Так, ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння у кінці липня 2008 року, перебуваючи в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району та знаючи, що в будинку, де проживає ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 нікого немає, взявши з собою викрадений ним раніше у ОСОБА_4 ключ, пішов до будинку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він за допомогою ключа умисно відчинив вхідні двері та проник в будинок, з якого таємно викрав майно належне потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: золоті вироби, заподіявши своїми діями останнім матеріальну шкоду на загальну суму 910 грн.
В кінці серпня 2008 року ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району та знаючи, що в будинку, де проживає ОСОБА_4 по АДРЕСА_3 нікого немає, взявши з собою викрадений ним раніше у останнього ключ, пішов до будинку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він за допомогою ключа умисно відчинив вхідні двері та проник в будинок, де з кімнати на другому поверсі з шкатулки, яка знаходиться в серванті, таємно викрав майно належне ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: золоті та срібні вироби. З викраденим пішов до гаража і через відчинені двері проник в середину, звідки умисно таємно викрав зарядний пристрій марки “Stef-Pol EST 305” для зарядки акумуляторних батарей автомобілів, вартістю 200 грн., який належав ОСОБА_4 З викраденими речами ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, чим заподіяв потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 2068 грн.
Також, 14 лютого 2009 року ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району та знаючи, що в будинку, де проживає ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 нікого немає, взявши з собою викрадений ним раніше у ОСОБА_4 ключ, пішов до будинку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він за допомогою ключа умисно відчинив вхідні двері та проник в будинок, з якого таємно викрав майно належне потерпілому ОСОБА_4, а саме: чоловічий браслет із золота, заподіявши своїми діями останньому матеріальну шкоду на загальну суму 1350 грн.
В серпні 2009 року ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району та знаючи, що в будинку, де проживає ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 нікого немає, взявши з собою викрадений ним раніше у ОСОБА_4 ключ, пішов до будинку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він за допомогою ключа умисно відчинив вхідні двері та проник в будинок, з якого таємно викрав майно належне потерпілій ОСОБА_5, а саме: одну пару сережок із золота, заподіявши своїми діями останній матеріальну шкоду на загальну суму 840 грн.
На початку грудня 2009 року ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в АДРЕСА_3 допомагав ОСОБА_4 в роботі по домашньому господарстві. Маючи вільний доступ зайшов в гараж, з якого умисно таємно викрав два комплекти ланцюгів для підвищення прохідності автомобіля марки “R-13-17” фірми “Віотел”, вартістю 255 грн. за один, на загальну суму 510 грн.
Крім цього, 10 грудня 2009 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, знаходячись у господарстві ОСОБА_4 в АДРЕСА_3 скориставшись тим, що за ними ніхто не спостерігає, разом умисно таємно викрали з приміщення гаража водонапірний кабель марки КГ4х2,5 мм. довжиною 40 м., вартістю 522 грн.
06 січня 2010 року ОСОБА_2 будучи в стані алкогольного сп’яніння, перебуваючи в с. Гаї Шевченківські Тернопільського району та знаючи, що в будинку, де проживає ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по АДРЕСА_3 нікого немає, взявши з собою викрадений ним раніше у ОСОБА_4 ключ, пішов до будинку. Переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, він за допомогою ключа умисно відчинив вхідні двері та проник в будинок, з якого таємно викрав майно належне потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а саме: гроші, жіночий перстень із золота, жіночий светр чорного кольору з вставкою та два комплекти купальників (бюстгальтери та плавки) рожевого та салатового кольорів, заподіявши своїми діями останнім матеріальну шкоду на загальну суму 12745 грн. 91 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року в частині призначеного йому покарання є не законний, не обґрунтований і занадто суворий, а тому просить пом’якшити покарання. Вважає, що суд не взяв до уваги те, що він з багатодітної сім’ї, повністю визнав свою вину у скоєних ним злочинах, активно сприяв розкриттю даних злочинів, відшкодував завдані збитки потерпілим та в останніх до нього немає жодних претензій.
Вирок щодо засудженого ОСОБА_3 не оскаржений.
Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2, які підтримали апеляцію та просили вирок суду змінити, пом’якшити засудженому призначене судом покарання, міркування прокурора, який вважав, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, за які його засуджено та кваліфікація його дій в апеляції не оспорюється.
Відповідно до вимог ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначені вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених засудженим ОСОБА_2 злочинів, особу засудженого, його вік, позитивну характеристику, а також те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
В повному об’ємі судом враховані і пом’якшуючі вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, врахував повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочинів.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкцій ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі та застосування правил сукупності злочинів та сукупності вироків.
На думку колегії суддів призначена засудженому ОСОБА_2 міра покарання є законною та справедливою і відповідає вчиненим ним злочинам та даним про його особу.
Отже, за таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення призначеного засудженому ОСОБА_2 покарання.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в порядку ст.365 КПК України з вступної частини вироку слід виключити вказівку суду про судимість ОСОБА_2 за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 04 липня 2006 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст.69, ст.70, ст.75 КК України, звільненого 01 серпня 2007 року у зв’язку із закінченням випробування, оскільки відповідно до вимог ст.89 КК України дана судимість погашена.
Крім цього, відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07 липня 1995 року “Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат” (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 грудня 1997 року №12) розмір судових витрат визначається і вони стягуються з засудженого в межах обвинувачення, яке визнано судом доведеним. У разі постановлення виправдувального вироку судові витрати приймаються на рахунок держави.
Як вбачається з резолютивної частини вироку, суд всупереч вимог закону постановив стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області вартість експертиз, результати яких не мали жодного відношення до інкримінованих йому злочинів.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що в порядку ст.365 КПК України з резолютивної частини вироку слід виключити судові витрати за проведення: судово-дактилоскопічної експертизи за №14/14/10 від 22 лютого 2010 року в сумі 262 грн. 92 коп.; судово-трасологічної експертизи за №14/13/10 від 22 лютого 2010 року в сумі 262 грн. 92 коп., оскільки вони не мають відношення до доказів, якими доводиться вина засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за які він засуджений.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року щодо нього –без змін.
Виключити з вступної частини вироку вказівку суду про судимість ОСОБА_2 за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 04 липня 2006 року за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ст.69, ст.70, ст.75 КК України, звільненого 01 серпня 2007 року у зв’язку із закінченням випробування.
В порядку ст.365 КПК України з резолютивної частини вироку слід виключити судові витрати за проведення: судово-дактилоскопічної експертизи за №14/14/10 від 22 лютого 2010 року в сумі 262 грн. 92 коп. та судово-трасологічної експертизи за №14/13/10 від 22 лютого 2010 року в сумі 262 грн. 92 коп.
В решті вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області П.В. Декайло