Справа № 11-13/11Головуючий у 1-й інстанції Берегуляк Ф.Г.
Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач - Декайло П.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Декайла П.В.
суддів Коструби Г.І., Кунця І.М.
за участю прокурора Семенця О.А.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
1) 02 квітня 1998 року Тернопільським міським судом за ч.1 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 1 рік 6 місяців виправних робіт;
2) 18 липня 2001 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
3) 23 серпня 2005 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 28 липня 2006 року по відбуттю покарання;
4) 14 травня 2010 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн. в доход держави, -
засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишено попередній –підписку про невиїзд.
Судом постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 438 грн. 20 коп. судових витрат.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, 26 березня 2010 року близько 03 год. 30 хв., перебуваючи у загальному коридорі підвального приміщення будинку №14, що по вул. Л.Українки в м. Тернополі, у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2, шляхом пошкодження вхідних дверей, проник у підвальне приміщення АДРЕСА_2, що належить потерпілій ОСОБА_3, звідки таємно викрав два електродвигуни “АД180-4/71С1УХЛ4” та “ТНЛ АИР 63А4АУ3”, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 114 грн.
У подальшому ОСОБА_2, помітивши, що до входу в підвал прибули працівники міліції, повернувся назад та заховав викрадені електродвигуни в інше підвальне приміщення, яке було відкритим, після чого направився до виходу на вулицю, однак на виході із загального коридору підвалу був затриманий працівниками міліції.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію вчиненого ним злочину, просить пом’якшити призначене йому судом покарання та врахувати те, що він сирота, його поганий стан здоров’я та важкі сімейні обставини.
Заслухавши доповідача –суддю апеляційного суду, захисника ОСОБА_1, який підтримав подану засудженим апеляцію та просить пом’якшити призначене судом ОСОБА_2 покарання, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, покарання призначено відповідно до вимог чинного КК України та не вбачає підстав для його зміни, перевіривши матеріали справи та дослідивши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_2 у скоєнні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій в апеляції не оспорюється.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
В повному об’ємі судом враховані і пом’якшуючі вину обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт.
Як вбачається з вироку, суд призначаючи засудженому ОСОБА_2 покарання, врахував повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, його позитивну характеристику з місця проживання, незадовільний стан здоров’я. Врахував суд також і те, що викрадене ОСОБА_2 майно повністю повернуто потерпілій, у зв’язку з чим, остання не має до нього претензій матеріального та морального характеру.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі проте у мінімальному розмірі.
Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, як це передбачено ст.65 КК України.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_2 покарання не пов’язаного з позбавленням волі.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що в порядку ст.365 КПК України з вступної частини вироку слід виключити вказівку суду про судимість ОСОБА_2 за: вироком Тернопільського міського суду від 02 квітня 1998 року за ч.1 ст.140 КК України (в редакції 1960 року); вироком Тернопільського міського суду від 18 липня 2001 року за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року); вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2005 року за ч.1 ст.309 КК України, звільненого 28 липня 2006 року по відбуттю покарання, оскільки відповідно до вимог ст.89 КК України дані судимості погашені.
З врахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 06 жовтня 2010 року щодо нього –без змін.
В порядку ст.365 КПК України з вступної частини вироку виключити вказівку суду про судимість ОСОБА_2 за: вироком Тернопільського міського суду від 02 квітня 1998 року за ч.1 ст.140 КК України (в редакції 1960 року); вироком Тернопільського міського суду від 18 липня 2001 року за ч.2 ст.140 КК України (в редакції 1960 року); вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 серпня 2005 року за ч.1 ст.309 КК України, звільненого 28 липня 2006 року по відбуттю покарання.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області П.В. Декайло