КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
15.06.06 р. № 11-10/1977
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Швець В.О
Рибченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року
у справі № 11-10/1977 (суддя Довгань К. І.)
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Канівського комунального підприємства теплових мереж , м. Канів
про стягнення 866 547 грн. 33 коп.
в с т а н о в и в :
Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 866 547 грн. 33 коп., з яких 560 240 грн. 02 коп. борг за поставлений природний газ згідно договору № 10/16-1497-ТЕ-36 від 25.12.2000 р., 89 907 грн. 32 коп. пені, 140 017 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 37 165 грн. 20 коп. 3 % річних та 39 216 грн. 80 коп. 7 % штрафу.
В порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” заявою № 31/10-5396 від 24.06.2005 р. (т. 1 а. с. 71-76) уточнило позовні вимоги і просило стягнути з Канівського КПТМ 93 136 грн. 39 коп. пені, 190 536 грн. 60 коп. інфляційних втрат, 45 943 грн. 06 коп. 3 % річних та 39 216 грн. 80 коп. 7 % штрафу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.06.2005 року у справі № 10/1977 (т. 1 а. с. 115) провадження у справі в частині стягнення 560 240 грн. 02 коп. припинено; в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” подала касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 25.06.2005 року у справі № 10/1977 та задовольнити позовні вимоги ДК “Газ України” в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2005 р. (т. 1 а. с. 138-141) касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задоволено частково; рішення господарського суду Черкаської області від 25.06.2005 року в частині позову про стягнення пені, інфляційних сум, 3 % річних та судових витрат скасовано, і справу № 10/1977 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду; в решті рішення господарського суду Черкаської області від 25.06.2005 року залишено без змін.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 11-10/1977 (т. 1 а. с. 165-166) провадження у справі в частині стягнення основного боргу 560 240,02 грн. припинено, в решті вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 р. у справі № 11-10/1977 в частині відмови в задоволені пені, інфляційних втрат та 3 % річних та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
За апеляційною скаргою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 25.04.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 11-10/1977.
Канівське комунальне підприємство теплових мереж згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року без змін, а апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” –без задоволення.
За розпорядженням в. о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.05.2006 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді Рибченко А. О., Швець В. О.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить рішення місцевого господарського суду в частині відмовити в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили повністю та просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.
Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 25.05.2006 р. оголошувалася перерва до 15.06.2006 р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення –частковому скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дочірньою компанією “Торговий дім “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, яку реорганізовано в Дочірню компанію “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі –позивач) і яка є правонаступником прав та обов’язків ДК “Торговий дім “Газ України”, та Канівським комунальним підприємством теплових мереж (далі –відповідач) укладено договір № 10/16-1497ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу 25.12.2000 р. та додаткові угоди № 1 від 10.01.2001 р., № 2 від 26.02.2001 р., № 3 від 01.10.2001 р. і № 4 від 27.09.2002 р. (т. 1 а. с. 12-25).
На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивачем протягом січня-червня 2001 року, жовтня 2001 року - квітня 2002 року, жовтня - грудня 2002 року передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 18 248 279 тис. куб. м на загальну суму 3 892 869 грн. 74 коп., що підтверджується двосторонніми актами приймання-передачі природного газу (т. 1 а. с. 26-41).
На час звернення до суду борг відповідача перед позивачем за отриманий природний газ становив 560 240 грн. 02 коп.
До прийняття рішення у справі відповідачем сплачено залишок боргу, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачем.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи правовідносини, що виникли між сторонами продовжували існувати, до них застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набули чинності з 01.01.2004 р., оскільки згідно прикінцевих та перехідних положень цих кодексів визначено, що положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов’язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов’язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, в частині стягнення 560 240 грн. 02 коп. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з листопада 2002 р. по травень 2005 р. у сумі 190 536 грн. 60 коп. та 3 % річних за період з 11.11.2002 р. по 13.06.2005 р. у сумі 45 943 грн. 06 коп.
Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки положення ст. 214 ЦК УРСР не поширюються на правовідносини, що виникають з прострочення грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.
Законом України “Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР” (Закон від 08.10.1999 р. № 1136-ХІV) стаття 214 ЦК УРСР викладена в такій редакції: “Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів”.
У прикінцевих положеннях передбачено, що цей Закону не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Отже, згідно вказаної норми не нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних населенню на суми боргу, що виникають з прострочення виконання зобов’язання, пов’язаного з оплатою комунальних послуг.
В той час як правовідносини між сторонами спору, які є рівними суб’єктами господарювання, виникли на підставі договору № 10/16-1497-ТЕ-36 від 25.12.2000 р. та додаткових угод до нього і стосуються виключно цих суб’єктів господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позивачем заявлено позовні вимоги в межах строку позовної давності.
Оскільки ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України не передбачено жодних обмежень щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які нараховані позивачем, то колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2002 р. по травень 2005 р. в сумі 190 536 грн. 60 коп. та 3 % річних за період з 11.11.2002 р. по 13.06.2005 р. в сумі 45 943 грн. 06 коп. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
За несвоєчасну оплату згідно вказаного пункту договору позивачем нараховано пеню в розмірі 93 136 грн. 39 коп. з 24.06.2004 р. по 13.06.2005 р.
Відповідно до п. 7.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 27.09.202 р.) в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу; пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Відповідно до ст. 5 Закону України № 554-IV від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки відповідачем у справі укладено договори про реструктуризацію заборгованості населенню з послуг теплопостачання на загальну суму 812 900 грн., то на суму боргу, яка виникла внаслідок несплати послуг населенням, не може бути нарахована пеня, враховуючи положення ст. 5 Закону України № 554-IV від 20.02.2003 р. “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 93 136 грн. 39 коп. за період з 24.06.2004 р. по 13.06.2005 р. задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України нараховано 7 % штрафу у розмірі 39 216 грн. 80 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Оскільки на даний час Кабінетом Міністрів України не визначено суб’єктів господарювання, що належать до державного сектора економіки, відповідно до вимог Господарського кодексу України, то місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що посилання позивача на Методику визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затверджену наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України від 04.11.2003 р. № 307/375/1963, в підтвердження того факту, що позивач є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, є помилковими.
Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачені розміри штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов’язання, які обчислюються від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, тобто даною нормою передбачена відповідальність за невиконання негрошового зобов’язання, тоді як відповідачем у справі порушено саме грошове зобов’язання. Розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань встановлений ч. 6 ст. 231 ГК України.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 Прикінцевих положень ГК України положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення, зазначені в абзаці першому цього пункту, вчинені до набрання чинності відповідними положеннями цього Кодексу стосовно відповідальності учасників господарських відносин, застосовуються у разі якщо вони пом’якшують відповідальність за вказані порушення. В той час як в даному випадку відповідальність відповідача посилюється.
Таким чином, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу у розмірі 39 216 грн. 80 коп. на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги вищевикладене, рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 11-10/1977 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, і неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга –частковому задоволенню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторін у справі пропорційно задоволеним вимогам.
Судові витрати за розгляд справи у місцевому господарському суді сплачені відповідачем згідно наказу господарського суду Черкаської області від 12.07.2005 р., що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.08.2005 р. Канівського міськрайонного УЮ.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 09.03.2006 року у справі № 11-10/1977 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Канівського комунального підприємства теплових мереж задовольнити частково.
4. Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 30; код 02082657) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 140 017 (сто сорок тисяч сімнадцять) грн. 99 коп. інфляційних втрат, 37 165 (тридцять сім тисяч сто шістдесят п’ять) грн. 20 коп. –3 % річних.
5. Відмовити Дочірній компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в задоволенні позовних вимог до Канівського комунального підприємства теплових мереж в частині стягнення 93 136 (дев’яносто три тисячі сто тридцять шість) грн. 39 коп. пені та 39 216 (тридцять дев’ять тисяч двісті шістнадцять) грн. 80 коп. –7 % штрафу.
6. Припинити провадження у справі в частині стягнення 560 240 (п’ятсот шістдесят тисяч двісті сорок) грн. 02 коп. основного боргу.
7. Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж (Черкаська обл., м. Канів, вул. Енергетиків, 30; код 02082657) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код 31301827) 885 (вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.
9. Справу № 11-10/1977 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Швець В.О
Рибченко А.О.