ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 р. Справа № 13668/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 12.06.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И Л А :
29.01.2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування у 2006-2007 роках та нарахування не в повному обсязі у 2008 році щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет на 2006-2008 роки за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року. Зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, встановленої законом про Державний бюджет на 2006-2008 роки за періоди з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, що становить 2413,67 грн.
Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 12.06.2009р. позов задоволено. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі щодо нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, в позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік, то п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов в частині виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивача невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 29.01.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду.
Посилання суду на застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» обгрунтовуючи це тим, що невиплачені пенсії з вини органу, що виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходу, на думку колегії суддів є помилковим, оскільки судом першої інстанції неправильно трактовано зміст даної статті. Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнобов»язкове державне пенсійне страхування» йдеться про «нараховані суми пенсії», а тому, згідно вказаної статті пенсія виплачується за минулий час лише нарахована.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачем пропущено без поважних причин та задоволення позовних вимог з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.. 160, ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області задоволити частково, скасувати постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 12.06.2009р. по справі № 2а-1281/09.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» протиправними.
Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язковедержавне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В. Онишкевич
Я.С.Попко