СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.02.2011 Справа № 5002-26/5097-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євдокімова І.В.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор, Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення № 631 від 01.02.10, Прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
представник позивача, Василенко Микола Олексійович, довіреність № 01-29/296 від 24.01.11, Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республiки Крим;
представник відповідача, Дем'янович Костянтин Сергійович, довіреність № 11 від 08.11.10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь";
представник позивача, Шевченко Алла Олександрівна, довіреність № 01-29/2784 від 30.08.10, Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республiки Крим;
представник відповідача, Колесніков Юрій Васильович, протокол загальних зборів № 4 від 15.09.03, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь";
третя особа, ОСОБА_7, НОМЕР_1 від 15.04.97, ОСОБА_7;
представник третьої особи, не з'явився, Українська інтернаціональна компанія з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь".
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 09.12.2010 у справі №5002-26/5097-2010
за позовом Прокурора Кіровського району Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург, 45, Кіровське, 97300)
в інтересах держави в особі Кіровської районної державної адміністрації (вул. Р. Люксембург, 39, Кіровське, Кіровський район, Автономна Республіка, 97300)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" (вул. Р. Люксембург, 92а, Кіровське, 97300)
3-ті особи ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, 97321)
Українська інтернаціональна компанія з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" (вул. Київська, 150, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Кіровського району звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом в інтересах держави в особі Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, про визнання недійсним генерального договору газифікації Кіровського району Автономної Республіки Крим від 27.12.2002, укладеного між Кіровською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь".
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим суду від 09 грудня 2010 року (суддя Медведчук О.Л.) у справі № 5002-26/5097-2010 позов задоволено повністю. Визнано недійсним генеральний договір газифікації Кіровського району АР Крим від 27.12.2002, укладений між Кіровською районною державною адміністрацією АР Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс - Континенталь".
Вважаючи, що рішення судом першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс - Континенталь" 24 грудня 2010 року звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 прийнято апеляційну скаргу до провадження та залучено до участі у справі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідача Українську інтернаціональну компанію з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь".
Розпорядженням виконуючого обов`язки секретаря судової палати Остаповою К.А. від 25.01.2011 замінено суддю Антонову І.В. на суддю Проценко О.І., у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому процесі судді Антонової І.В.
Розпорядженням виконуючого обов`язки секретаря судової палати Остаповою К.А. від 08.02.2011 замінено суддю Проценко О.І. на суддю Антонову І.В., у зв`язку з поважними причинами судді Проценко О.І.
У судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 22.02.2011 з`явились представники сторін, які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Переглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог статтей 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
27.12.2002 між Кіровською районною Державною адміністрацією Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" від імені якого виступала Українська інтернаціональна Компанія з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь", укладено генеральний договір газифікації Кіровського району Автономної Республіки Крим /далі –Договір/.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, безпосереднім предметом договору є виконання проекту з газифікації всіх населених пунктів Кіровського району, який включає в себе проекти будівельно-монтажні роботи (міжселищні газопроводи, селищні газопроводи, внутрішньо будинкову розводку усіх домоволодінь у районі та інших об`єктів) та пусконалагоджувальні роботи, а також забезпечення експлуатації газового господарства району, включаючи створення спеціальної експлуатаційної служби та наступну безперебійну поставку природного газу споживачам при умові своєчасної оплати спожитого газу.
Прокурор та позивач посилаючись на частину першу статті 203, 215 та статтю 228 Цивільного кодексу України, наголошують на тому, що зазначений договір спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина та порушення публічного порядку, у зв`язку з чим є недійсним.
Переглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників судового процесу, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року N 1211-IV) та іншими актами законодавства.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки правовідносини, внаслідок яких виник спір, виникли у 2002 році та продовжують існувати після 01.01.2004 року, при вирішенні спору підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV.
Так відповідно до пункту 8.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє безстроково.
Також, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, щодо застосування положень Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963, який діяв на момент укладення спірного договору від 27.12.2002, при вирішенні питання відповідності його діючому у той час законодавству.
Щодо посилання позивача та прокурора статті 203, 215 та статтю 228 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частини першою та другою статті 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Саме на ці обставини посилаються прокурор та позивач у своїх доводах.
Проте підстави для визнання спірного Договору таким, що суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства та його моральним засадам на думку судової колегії відсутні, з наступних підстав.
Відповідно до статті 179 Господарського Кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Господарським кодексом України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.
При цьому, приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що сторони є вільними під час укладення договору, виборі контрагента та визначені умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За загальним правилом цією статтею проголошується презумпція правомірності правочину, яка є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасників цивільних відносин.
Судова колегія виходить з того, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави свої вимог та заперечень.
Приймаючи до уваги недоведеність позивачем суду наявності в момент укладення договору обставин, що є підставою для визнання договору недійсним, підстави для посилання на норму статті 203 Цивільного кодексу України відсутні.
Крім того, прокурор з позивачем наголошують на тому, що спірний Договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь" був підписаний Українською інтернаціональною компанією з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь", яка на думку прокурора та позивача, не мала на це повноважень.
На думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що в матеріалах справи відсутні докази (довіреність, договір, тощо) які є необхідними виходячи з положень статті 243 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV та які б у свою чергу свідчили про уповноваження Української інтернаціональної компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь", яка на момент розгляду справи як юридична особа є припиненою, укладати від імені об`єднання "Транс-Континенталь" яких-небудь правочинів, у тому числі спірного договору від 27.12.2002.
Так, в матеріалах справи наявний протокол зборів засновників договірного об`єднання "Транс-Континенталь" /правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання Транс-Континенталь"/ за № 2 від 20.12.2002, згідно якого на Українську інтернаціональною компанією з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" покладені обов`язки з укладення договорів в Кіровському районі АР Крим /а.с. 55/.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про господарські товариства" /яка діяла на той момент/ угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на момент укладення спірного Договору у Українській інтернаціональній компанії з газифікації та будівництва "Колесніков-Континенталь" були усі необхідні на це повноваження.
Крім того, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Згідно пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
У відповідності зі статтями 256, 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 2 статті 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Пунктами 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні строку позовної давності, у своєму рішенні посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, на те, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Цивільним кодексом України від 16.01.2003 № 435-IV встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV).
Тому, на думку господарського суду Автономної Республіки Крим, строк позовної давності не сплинув, однак при розгляді справи, судом не встановлено коли саме Кіровська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Судова колегія вважає, що у даному випадку, момент укладення спірного договору співпадає з моментом коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права з підстав, що викладені у позовній заяві або про особу, яка його порушила.
Втім, зазначені обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції, що призвело до помилкових висновків суду.
З огляду на викладене, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено не у відповідності до вимог чинного законодавства, при неповному дослідженні всіх обставин у справі, тому підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 у справі № 5002-26/5097-2010 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 у справі № 5002-26/5097-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора Кіровського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Кіровської районної державної адміністрації Автономної Республiки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" про визнання недійсним договору відмовити в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Євдокімов
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова