ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
24 лютого 2011 року 13:13 № 2а-466/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (угода про надання правової допомоги від 24.05.2011 р. з додатковими угодами № 1 та № 2, посвідчення адвоката),
від відповідача: Лихоборов В.В. (довіреність від 04.01.2011 р. № 11)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - ОСОБА_3
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва
про скасування податкових повідомлень
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа ОСОБА_3 з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі –ДПІ) про визнання незаконними податкових повідомлень форми «Ф»від 14.07.2010 р. № 0007460172/0/0, від 26.08.2010 р. № 0007460172/1 та від 24.12.2010 р. № 0007460172/3.
Позивач вважає оскаржувані рішення незаконними з тих підстав, що податковим органом невірно застосовано норми Закону України «України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі –Закон про ПДФО) щодо визначення інвестиційного прибутку. Зокрема позивач зазначає, що самостійно задекларував витрати та доходи пов’язані з придбанням та реалізацією інвестиційного активу –акцій ЗАТ «Севастопольстрой», які складають відповідно 5 196 935,48 грн. та 5 196 935,48 грн. Відповідно позивач вважає, що інвестиційний прибуток, який підлягає оподаткуванню складає 0 грн. та, відповідно, сума податку також складає 0 грн. При цьому у позові позивач наголошує на тому, що розрахунки з фізичними особами (не підприємцями), у яких він придбав акції, проводились у готівковій формі, а факт розрахунку засвідчений безпосередньо в актах про виконання зобов’язань до угод із зазначеними особами. Позивач також зазначає, що обов’язок проводити ці розрахунку через рахунок у банківській установі, на чому наполягає відповідач, у нього відсутній, а отже доводи відповідача щодо того, що при придбанні інвестиційного активу розрахунки не проведені у зв’язку з чим підлягає оподаткуванню дохід, отриманий від продажу акцій, - не відповідають вимогам Закону про ПДФО.
Відповідач проти позову заперечує, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені законами України. При цьому. представник відповідача зазначив, що законодавством України прямо не визначено обов’язок позивача проводити безготівкові розрахунки з фізичними особами та, при готівковому розрахунку, підтверджувати ці розрахунки касовими документами, однак у розумінні податкового органу, такі документи повинні надаватися платником податку на підтвердження розрахунків, а отже і витрат.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до Декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, поданої 14.05.2010 року ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ДПІ в Дарницькому районі м. Києва, у п. 1.2. позивачем задекларовано інвестиційний прибуток від відчуження акцій ЗАТ «Севастопольстрой»за період 01.09.2008 р. по 31.12.2008 р. у розмірі 0 грн. При цьому, доходи від продажу склали 5 196 935,48 грн. та витрати по покупці –також 5 196 935,48 грн.
Листом від 07.06.2010 року відповідач запропонував позивачу надати документальне підтвердження витрат, а саме - розрахункові документи, які підтверджують розрахунки за придбані цінні папери.
Листом від 22.06.2010 року, який зареєстрований в ДПІ 29.06.2010 року, позивач проінформував податковий орган про укладання низки договорів з метою придбання цінних паперів у інших фізичних осіб та, з урахуванням положень статей 192, 524, 533, 621, 692 та ст. 1087 ЦК України, зазначив про те, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. У поясненнях до ДПІ позивач зазначив, що відповідно до актів приймання-передачі цінних паперів сторони зафіксували факт проведення розрахунків, а отже витрати позивача є документально підтвердженими.
На підставі поданої позивачем декларації та наданих ДПІ пояснень і матеріалів щодо операцій з акціями, ДПІ прийняла податкові повідомлення форми «Ф»від 14.07.2010 року № 0007460172/0/0, яке було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого оскаржуване рішення залишено без змін та ухвалено наступні повідомлення № 0007460172/1 від 26.08.2010 р., № 0007460172/3 від 24.12.2010 р., якими позивачу на підставі п/п. «г»п/п. 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно до п. 9.6. Закону про ПДФО, визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 757570,57 грн.
Як встановлено під час розгляду справи, спірні відносини виникли у зв’язку з укладанням та виконанням позивачем наступних угод.
Угоди щодо придбання цінних паперів:
(1) Відповідно до угоди № К-15/2006 від 22.12.2006 р. позивач придбав за участю повіреного (ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандарт-Інвест») у громадянина ОСОБА_4 прості іменні акції ЗАТ «Севастопольстрой»номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн. в кількості 125 002 штук загальною номінальною вартістю 1 250,02 грн. Договірна вартість продажу склала 4 040 000,00 грн. За цим договором розрахунки проводяться в момент укладання договору (п.2.1.), переоформлення права власності покладається на покупця (п. 2.2.). Відповідно до «Акту виконання зобов’язань»від 22.12.2006 р. до зазначеного договору позивач сплатив продавцю 4 040 000,00 грн.
(2) Відповідно до договору № К-17/2006 року від 22.12.2006 року позивач, за участю торгівця ТОВ «Інвестиційна компанія «Стандарт-Інвест», придбав у ОСОБА_5 прості іменні акції ЗАТ «Севастопольстрой»(документарної форми випуску) номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн. в кількості 50283 штук, загальною номінальною вартістю 502,83 грн. Договірна ціна пакету акцій склала 1 010 000 грн., тобто по ціні 20,086 грн. за 1 акцію. За цим договором розрахунки проводяться в момент укладання договору (п.2.1.), переоформлення права власності покладається на покупця (п. 2.2.). Відповідно до «Акту виконання зобов’язань»від 22.12.2006 р. до зазначеного договору позивач сплатив продавцю 4 040 000,00 грн.
Крім того, відповідно до договору комісії від 27.12.2006 р. № 636-12/06-К на покупку акцій, укладеному між позивачем (комітент) та ТОВ «Кримський фінансовий центр»(комісіонер), позивач доручив комісіонеру придбати акції ЗАТ «Севастопольстрой»в загальній кількості 46 989 штук по договірній ціні –0,01 грн. Відповідно до цього договору комісіонер здійснює переоформлення права власності на акції на позивача. Сума вартості акцій, у розмірі 469,89 грн., яка підлягає надалі перерахуванню продавцям, сплачується позивачем в касу комітента (п. 3.1. договору).
На підтвердження сплати коштів в оплату акцій за цим договором позивачем надано копію квитанції до приходного касового ордеру № 297 від 27.12.2006 р.
На виконання цього договору, було укладено наступні угоди.
(3) Відповідно до угоди від 26.12.2006 року № 601-12/06-К торговець цінними паперами ТОВ «Кримський фінансовий центр»придбав в інтересах позивача у громадянки ОСОБА_6 прості іменні акції ЗАТ «Севастопольстрой»(документарної форми випуску) номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн. в кількості 5 580 штук. Договірна ціна 1 акції також склала 0,01 грн., а загальна сума продажу –55,80 грн.
(4) Відповідно до угоди від 27.12.2006 року № 603-12/06-К торговець цінними паперами ТОВ «Кримський фінансовий центр»за договором комісії з позивачем придбав у громадянина ОСОБА_7 прості іменні акції ЗАТ «Севастопольстрой»(документарної форми випуску) номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн. в кількості 11 090 штук. Договірна ціна 1 акції також склала 0,01 грн., а загальна сума продажу –110,90 грн.
(5) Відповідно до угоди від 27.12.2006 року № 602-12/06-К торговець цінними паперами ТОВ «Кримський фінансовий центр»за договором комісії з позивачем придбав у громадянки ОСОБА_8 прості іменні акції ЗАТ «Севастопольстрой»(документарної форми випуску) номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн. в кількості 30319 штук. Договірна ціна 1 акції також склала 0,01 грн., а загальна сума продажу –303,19 грн.
Таким чином, за участю повіреного безпосередньо у фізичних осіб за договорами № К-15/2006 від 22.12.2006 р. та № К-17/2006 року від 22.12.2006 року позивачем було придбано 175 285 акцій ЗАТ «Севастопольстрой»номінальною вартістю 1 753 грн., вартість придбання яких позивачем склала 5 050 000,00 грн.
Крім того, на підставі договору комісії торгівцем в інтересах позивача з фізичними особами укладено угоди від 26.12.2006 року № 601-12/06-К, від 27.12.2006 року № 603-12/06-К, від 27.12.2006 року № 602-12/06-К, відповідно до яких торгівцем на користь позивача придбано 46 989 акцій ЗАТ «Севастопольстрой», номінальною вартістю 469,89 грн. за ціною 469,89 грн.
На підтвердження реєстрації права власності на акції позивачем надано виписку з реєстру власників іменних цінних паперів за період з 22.12.2006 р. по 09.09.2008 р.
Щодо угод з відчуження цінних паперів (акцій ЗАТ «Севастопольстрой») під час розгляду справи встановлено та із змісту рішень органів ДПС про результати розгляду скарг позивача вбачається, що відповідно до договору міни цінних паперів від 26.12.2008 р. № 2262/08 між позивачем та компанією Монерей Лімітед (Кіпр), позивач передав акції ЗАТ «Севастопольстрой»в кількості 14 868 833 штук (номінальною вартістю за 1 штуку - 0,01 грн.) в обмін на акції ВАТ «Оболонський завод продтоварів»в кількості 4 752 280 грн. (номінальною вартістю за 1 штуку –0,25 грн.). Вартість пакетів акцій, що обмінювалися, склала 5196935,48 грн. за кожний пакет.
На підставі даних декларації позивача відповідачем, як зазначено вище, позивачу нараховано суму податкових зобов’язань у розмірі 757570,57 грн., виходячи з того, що позивачем не підтверджено витрати по придбанню акцій ЗАТ «Севастопольстрой».
Зазначена сума розрахована податковим органом виходячи із суми задекларованого позивачем доходу від відчуження нерезиденту в порядку обміну цінних паперів (акцій ЗАТ «Севастопольстрой») у розмірі 5 196 935,48 грн. та врахованих податковим органом витрат на придбання цінних паперів у розмірі 146465,02 грн. (5 196 935,48 - 146465,02 = 5 050 470,46 грн.) та ставки податку у розмірі 15%.
При цьому, сума визнаних податковим органом витрат позивача складається з витрат понесених позивачем за договорами № 50 від 26.10.2007 р. та № 13 від 09.10.2007 року, які залучені до матеріалів справи, у розмірі 146465,02 грн., яка складається відповідно із сум витрат за зазначеними договорами у розмірі 12258,48 грн. та 134206,13 грн.
Суть позиції податкового органу, на якій ґрунтуються оскаржувані рішення, полягає в тому, що позивач не надав податковому органу доказів проведення розрахунків з фізичними особами при виконанні вищезгаданих договорів з придбання акцій ЗАТ «Севастопольстрой», а відтак, відповідно до положень п. 9.6. Закону про ПДФО, оподаткуванню податком підлягає сума у вищенаведеному розмірі 5050497,46 грн. На думку податкового органу такими доказами при розрахунках між фізичними особами (не підприємцями) є касові документи про готівкові розрахунки через касу або розрахункові документи при розрахунках у безготівкових розрахунках.
Інші обставини, пов’язані з укладанням і виконанням вищенаведених договорів, у т.ч. щодо фактичного переоформлення права власності на акції, що були предметом купівлі-продажу (обміну) за вищевказаними договорами, сторонами визнаються та не оспорюються.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, в період виникнення спірних правовідносин, був Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно із п/п. 4.2.13 цього Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4 вищевказаного Закону.
Фізичні особи, які протягом звітного року одержували доходи від продажу інвестиційних активів згідно зі ст. 18 Закону, повинні подати до податкового органу за місцем проживання річну податкову декларацію та сплатити податок з суми одержаного інвестиційного прибутку за ставкою, визначеною у п. 7.1 ст. 7 Закону.
Спеціальний порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначається пунктом 9.6 Закону про ПДФО з урахуванням наказу ДПА України від 16.10.2003 р. № 490 "Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу" (далі - Порядок ведення обліку доходів і витрат).
Зокрема, п/п. 9.6.1 вказаного Закону передбачено, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.
Підпунктом "а" п/п. 9.6.7 Закону про ПДФО визначено, що для цілей цього пункту під терміном "інвестиційний актив" розуміється, зокрема, пакет цінних паперів. Підпунктом «б» цього підпункту визначено, що під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів.
Підпунктом 9.6.2. Закону про ПДФО визначено, що під інвестиційним прибутком розуміється позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, що має місце в даному випадку у зв’язку з обміном позивачем акцій на акції за угодою з нерезидентом.
Підпунктом 9.6.6 вищевказаного Закону встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року, який оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 цього Закону.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
В даному випадку, як вбачається з декларації про доходи позивача, останнім задекларовано у рівній сумі витрати, пов’язані з придбанням акцій у 2006 році, а також доходи від їх відчуження з визначенням інвестиційного прибутку у 2008 році у розмірі 0 грн.
У взаємозв’язку з вищенаведеним (щодо умов проведення розрахунків між фізичними особами) частиною 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України визначено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.
В контексті ж спірних податкових відносин, щодо підтвердження понесених позивачем витрат, підпунктом «а» п/п. 19.1. Закону про ПДФО визначено, що форми обліку доходів та витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, і порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, а п/п. «в» цього підпункту встановлено, що на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку.
За змістом пункт 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат, прийнятим на виконання вимог цього Закону, передбачено, що фактично понесені витрати повинні бути підтверджені платниками податку документально, а саме: фіскальними або товарними чеками, касовими ордерами, товарними накладними, іншими розрахунковими документами або договорами, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Таким чином, витрати фізичної особи в контексті спірних правовідносин можуть підтверджуватись у т.ч. договорами та доданими до нього, як в даному випадку, актами про виконання зобов’язань за договорами з фізичними особами.
Відповідач, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надав доказів на спростування доводів позивача щодо проведення розрахунків за придбані акції на підтвердження чого (оплати) позивачем надано акти про виконання зобов’язань. Не проведення розрахунків через банківську установу не є свідченням того, що фактично розрахунки за придбані акції не були проведені. Специфіка взаєморозрахунків між фізичними особами, які не є суб’єктами підприємницької діяльності, що визнається сторонами, не передбачає обов’язкового проведення розрахунків через банківські установи або оформлення касовими документами.
При цьому, граничні розміри готівкових розрахунків на час виконання вищезгаданих договорів були передбачені для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Зокрема, Постановою Правління Національного банку України від 9 лютого 2005 року № 32, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за № 410/10690, встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення), у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. Підпунктом «а»пунктом 2.3. цього Положення, зокрема, передбачено, що зазначені обмеження не поширюються на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами
Відтак, суд приходить до висновку, що витрати позивача на придбання цінних паперів у фізичних осіб у розмірі 5 050 470,46 грн. за договорами № К-15/2006 від 22.12.2006 р., № К-17/2006 року від 22.12.2006 року, від 26.12.2006 року № 601-12/06-К, від 27.12.2006 року № 603-12/06-К, від 27.12.2006 року № 602-12/06-К є підтвердженими відповідно до вимог п. 19.1. Закону про ПДФО та пункту 4 Порядку ведення обліку доходів і витрат, а саме актами про виконання зобов’язань (проведення розрахунків) та квитанцією до касового ордеру, а відповідно у відповідача не було правових підстав для їх неврахування та визначення виходячи з цього податкових зобов’язань позивачу, а отже і для ухвалення оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, не ґрунтуються на вимогах закону та не враховують фактичні обставини, пов’язані з виконанням позивачем операцій з інвестиційними активами (акціями).
Виходячи з наведеного, в контексті вимог Закону про ПДФО та зазначеного вище Порядку, суд вважає помилковими доводи відповідача щодо необхідності підтвердження понесених позивачем витрат та необхідності проведення розрахунків між фізичними особами виключно шляхом оформлення розрахунків між фізичними особами із застосуванням прибуткових/видаткових касових ордерів (документів) та платіжних доручень.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на час виникнення спірних відносин) посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідачем, який є суб’єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості та законності оскаржуваних рішень, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При визначенні способу захисту прав позивача суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення. Виходячи з характеру спірних відносин та оскаржуваних актів, суд приходить до висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.
Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Ф»Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва: від 14.07.2010 р. № 0007460172/0/0, від 26.08.2010 р. № 0007460172/1, від 24.12.2010 р. № 0007460172/3.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3,40 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Кармазін О.А.
Повний текст постанови складено та підписано 28 лютого 2011 року.