Справа № 2-212/11

 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26  січня  2011 року                                                                                                   м. Сімферополь

Київський   районний  суд  м. Сімферополя  у  складі:  головуючого,  судді  Харченко  І.О., при  секретарі  Гуляєвій  Г.В., розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  АТ  «Сведбанк»  (публічне),  третя  особа  -  ОСОБА_2,  про  визнання  кредитного  договору  недійсним, тощо –

                                                                  в с т а н о в и в:

21.07.2010  року  ОСОБА_1  звернувся до суду  з позовом  до Кримського  відділення  «АКБ  ТАС-Комерцбанк»,   третя  особа  -  ОСОБА_2,  про  визнання  кредитного  договору  недійсним. Свої  вимоги  мотивував  тим, що  28.09.2007  року  між  ним  та  відповідачем  був  укладений кредитний  договір,  згідно  якого  позивач  отримав  від  відповідача  грошові  кошти  в  сумі  23404,00  доларів  США  строком  до  27.09.2013 року   для  купівлі  автомобілю  марки «MITSUBISHI  LANSER». Вважає, що оскільки  національною  валютою  України  є  гривня,  а  згідно  договору  гроші  були  надані  в  іноземній  валюті,  розрахунки  процентів  також  проводились  в  іноземній  валюті,  що  суперечить  вимогам  діючого   законодавства,  то  даний  договір  є  недійсним.  Просить  визнати кредитний  договір № 1101/0907/64/391  від  28.09.2007  року  та  договір  поруки  №1101/0907/64/391-Р-1  від  28.09.2007  року  недійсними  (а.с. 3-6).

Позивач  у  судове  засідання  не  з’явився,  про  день  слухання  справи  сповіщався  належним  чином,  причини  неявки  суду  не  повідомив.  Від  представника   позивача  ОСОБА_1 -  адвоката  ОСОБА_3,   надійшла  телефонограма  про  розгляд  справи  за  її  відсутності,  у  зв’язку  з  її  зайнятістю  в  Апеляційному  суді  АР  Крим,  вимоги  позивача  підтримала  та  наполягала  на  їх  задоволенні.

Представник  відповідача  у   судовому   засіданні  позовні  вимоги  не визнав  та  просив   відмовити  у  їх  задоволенні.

Третя  особа  у  судове  засідання  не  з’явився,   про  день  слухання  справи  сповіщався  належно,  причини  неявки  суду не  повідомив.

Вислухавши  представника   відповідача,  вивчивши  матеріалі  справи  та  докази,  надані  сторонами  відповідно  до приписів  ст.ст. 10, 60  ЦПК  України,  суд   дійшов  до  наступного.  

Судовим  розглядом  встановлено,  що  28.09.2007 року  між  АКБ  «ТАС-Комерцбанк»  і  ОСОБА_1  був  укладений  кредитний  договір  №1101/0907/64/391.  Відповідно до  цього  договору   позивач  ОСОБА_1  отримав  23404,00  доларів  США  під  12,5%  річних    на  строк  до  27.09.2013 року.

  Згідно  Статуту  Публічного  Акціонерного  Товариства  «Сведбанк»,  затвердженого  Позачерговими  Загальними  зборами  акціонерів   АТ  «Сведбанк»  (публічне)  (протокол  №42  від  25  жовтня  2009  року),  рішенням   Позачергових   Загальних  зборів  акціонерів  від  15  жовтня  2007 року  АКБ  «ТАС-Комерцбанк»   змінив   своє  найменування  на  ВАТ  «Сведбанк»,  який  виступає  правонаступником  по  всіх  правах  та  зобов’язаннях    АКБ  «ТАС-Комерцбанк».  ВАТ  «Сведбанк»  у  свою  чергу,  у  зв’язку  приведенням  Статуту  у  відповідність  до  норм  Закону  України  «Про  акціонерні  товариства»  змінило  своє  найменування  на   ПАТ  «Сведбанк»,  яке  виступає  правонаступником  по  всіх  правах  та   зобов’язаннях  ВАТ «Сведбанк». Тому ухвалою  Київського  районного  суду  м.  Сімферополя  від  26.01.2011  року  в  якості  належного  відповідача  у  справі  був  залучений  АТ  «Сведбанк»  (публічне).

28.09.2007 року  у  забезпечення  зобов’язань  ОСОБА_1 за кредитним    договором  від  28.09.2007 року  між  банком,  позивачем  та  третьою  особою був  укладений договір  поруки,  згідно  якого  поручителем  виступив  ОСОБА_2  і  який  зобов’язався  перед  банком  відповідати  за  виконання  зобов’язань  щодо  повернення  коштів,  переданих  банком  позичальнику  у  вигляді  кредиту  згідно  з  кредитним  договором.  

            Відповідно  до  умов   договору   позивач  ОСОБА_1  отримав   кредит  та   повинен   був   повертати  кредит  у  тій   самій   валюті,  відповідно  до  умов   договору. З   умовами   договору  ОСОБА_1  був  ознайомлений  до   їх  укладення,  був  згодний   на  отримання   кредиту  та   особисто  підписав   їх,  тобто  сторони  кредитного   договору досягли  згоди   щодо  всіх   істотних   умов   договору.  

           Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором.    

           Так,  ст.  99  Конституції  України  встановлено,  що  грошовою  одиницею  України  є  гривня.  Разом  з  тим,  вказана  стаття  Конституції  України  визначає  тільки  правовий  статус  грошової  одиниці  України,  але  ніяким  чином  не  встановлює  сферу  її  обігу  та  будь-яких  обмежень  щодо  можливості  використання  в  Україні  грошових  одиниць  іноземних  держав.  Надаючи  та  отримуючи  кредити  в  іноземних  валютах,  між  сторонами  визначається  та  встановлюється  модель  регулювання  грошових  зобов’язань  в  іноземній  валюті.  Тобто,  окрім  обов’язку  повернути  отримані  грошові  кошти  в  іноземній  валюті,  у  сторони  виникає  зобов’язання  здійснювати  оплату  відсотків   та  інших  платежів  в  іноземній  валюті,  якщо  інший  обов’язок  не  встановлений  безпосередньо  в  кредитному  договорі.

            Відповідно  до  ч.  3  ст.  533  ЦК  України  використання  іноземної  валюти,  а  також  платіжних  документів  в  іноземній  валюті  при  здійсненні  розрахунків  на  території  України  за  зобов’язаннями  допускається  у  випадках,  порядку  та  умовах,  встановлених  законом.  

             Відповідно  до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується   повернути   кредит  та  сплатити   проценти.

            Згідно  з  п.  3  ч.  1  ст.  47  Закону  України  «Про  банки  і  банківську  діяльність»,  банки  на  підставі  банківської  ліцензії  мають  право  на  розміщення  залучених  коштів  від  свого  імені,  на  власних  умовах  та  на  власний  ризик.  При  цьому,  під  терміном  «кошти»  згідно  ст.  2  даного  Закону  визначено  -  гроші  у  національній  або  іноземній  валюті  чи  їх  еквівалент.

            Статтею  5  Декрету  Кабінету  Міністрів  України  «Про  систему  валютного  регулювання  і  валютного  контролю»  встановлено,  що  операції  з  валютними  цінностями  здійснюється  на  підставі  генеральних  та   індивідуальних  ліцензій,  що  видаються  Національним  банком  України».  Таким  чином,  законодавство  України  чітко  та  однозначно  визначає  правомочність  банків  на  підставі   відповідних   ліцензій  надавати  кредити  в  іноземній  валюті  та  бути  суб’єктом  кредитних  зобов’язань  (правовідносин)  в  іноземній  валюті.  Більш  того,  спеціальне  законодавство  в  сфері  банківської  діяльності  не  містить  норм,  якими  забороняється  банка  надавати  кредити  в  іноземній  валюті.

            Відповідно  до   ст. 627 ЦК України  сторони  є  вільними   в  укладенні договору.

            Згідно   частини 1 ст. 652 ЦК України  зміна  обставин є  істотною, якщо  вони   змінилися   настільки,  що,   якби   сторони  могли це   передбачити, вони   не  уклали  б  договір  або  уклали  б    його на  інших умовах.

            При  укладенні  спірних  договорів  позивачу були  відомі  усі  умови договорів та не існувало  ніяких  інших  умов,  які  б примусили  позивача   прийняти  ці  умови на  невигідних  для   себе  умовах.

            Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві  позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у   такій  самій   кількості, такого  самого роду та такої самої якості, що були передані   йому  позикодавцем) у   строк   та  в  порядку,  що  встановлені   договором.          

    За   таких  обставин,  вимоги   про  розірвання  кредитного  договору  та  договору  поруки   задоволенню  не  підлягають.

На  підставі   ч.  3  ст.  533,  ст.ст. 559, 593, 627,  651, 652, 653  ЦК України,  керуючись   ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212,  214-215, 217, 218   ЦПК   України, с у д –

В И Р І Ш И В :

  У  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до  АТ  «Сведбанк»  (публічне),  третя  особа  -  ОСОБА_2,  про  визнання  кредитного  договору  недійсним, тощо  –   відмовити.

  Рішення  може  бути   оскаржено  в  апеляційному  порядку  до  Апеляційного   суду   АР Крим   через  суд   першої   інстанції   шляхом  подачі  в  10-денний  строк  з  дня   проголошення   рішення   апеляційної   скарги.  Особи,  які  брали  участь  у  справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час  проголошення  судового  рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії  цього  рішення.

             Суддя: