Справа №  2-а-1086/11

ПОСТАНОВА

іменем  України

23.02.2011 року                                                                                           смт.Тростянець

 Суддя Тростянецького районного суд Вінницької області Савченко С.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити дії,-

                                                    ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до управління пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання вчинити дії. Просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, яка виплачується йому як інваліду 3 групи, захворювання пов‘язаного з роботами по ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС. Також просив з 07.10.2010 року зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Вказав, що він являється пенсіонером та з 01.04.2010 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі та отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК він є інвалідом 3 групи з наслідками аварії на ЧАЕС. Та є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. 09.09.2010 року він звернувся із заявою до УПФ про проведення перерахунку та виплату йому пенсії виходячи із вимог, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по третій групі інвалідності, як 6 мінімальних пенсій за віком. Однак, у проведені перерахунку йому відмовлено.

          Відповідачем УПФ України у Тростянецькому районі, подано заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що фінансування вказаних виплат передбачено із коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду. Фінансування зазначених витрат в тому розмірі, в якому вважає позивач не було передбачено. Тому управління не мало права фінансувати виплату позивачу державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком оскільки не було відповідних бюджетних призначень. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії, визначене ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.  Також вказав, що не підлягає задоволенню позовна вимога про подальше проведення щомісячних виплат допомоги дітям війни, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття рішень з приводу правовідносин, які не настали.

                  Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Позивач являється пенсіонером та з 01.04.2010 року знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі та отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до довідки МСЕК НОМЕР_1 він є інвалідом 3 групи, інвалідність встановлена безстроково. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 він є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Згідно експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії № 347 від 17.04.04 року визнано причинний зв‘язок між його захворюванням та роботами пов‘язаними з виконанням обов‘язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ст.14 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Статтею 49 Закону України № 796-XII визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 54 Закону України № 796-ХІІ встановлено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.   

Згідно ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.  

Як вбачається із відповіді відповідача, позивач не отримував пенсії у розмірах, визначених статтями 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

 Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплати пенсії, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.   

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, суд приходить до наступних висновків. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.           

Згідно ст. 71 КАСУ обов’язок доказування покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни” та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу доплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Оскільки функція здійснення перерахунку та нарахування пенсії покладена на відповідача, якому надані такі повноваження, то обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу підвищення до пенсії, яка передбачена Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на територіальні органи Пенсійного фонду України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 48, 50, 54, 58, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 8-12, 17, 99, 100, 159-163,183-2 КАС України,           

                                                       ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

          Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії в розмірі нижчому ніж встановлено статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для інваліда 3 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою за період з 07.10.2010 року до 27.01.2011 року.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 визначені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком а також щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 7 жовтня 2010 року врахувавши раніше проведені виплати.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.    

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку
скороченого  провадження виконується негайно.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тростянецький районний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя: