Справа №2-1806-2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 травня 2007 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М. О.,

при секретарі Поляцько О.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Слов'янську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат,

ВСТАНОВИВ:

27.03.2007р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що 27.05.2005р. відповідач позичив у нього гроші у сумі 700 гривень, які зобов'язався повернути до 27.08.2005 року. При укладенні даної угоди були присутні мати позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3. У зв'язку з даним фактом відповідач видав позивачеві розписку від 27.05.2005р. Але до цього часу відповідач гроші не повернув, у зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду з даним позовом. Крім того, йому спричинено моральну шкоду, яка виразилася у тому, що він хвилювався у зв'язку з протиправними діями відповідача. До цієї події вони була кращими друзями, допомагали один одному, а після того, як відповідач запозичив у нього гроші, він став переховуватися від нього. Вказані гроші він планував витрати на навчання у автошколі з метою отримання посвідчення водія. Але у зв'язку з відмовою відповідача повернути гроші він не може отримати це посвідчення та внаслідок цього працювати на більше оплачуваній посаді. Моральну шкоду він оцінює у 1000 грн. Просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 700 грн., 1000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а також судові витрати у сумі 131 грн., які складаються з витрат по справі судового збору у розмірі 51 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а також по наданню правової допомоги у сумі 50 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив стягнути з відповідача суму боргу 700 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн., а також судові витрати у сумі 131 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 раніше дійсно був його найкращим другом. Вони разом проводили дозвілля. Одного разу він взяв у батьків крупну суму грошей, щоб витрати на гральні автомати, але потів дізнався, що ці гроші чужі. ОСОБА_1 запропонував йому дати гроші, щоб повернути батькам. Він погодився та 23-24 листопада 2004 року взяв у нього 1000 грн. Після цього він дізнався, що батьки вже знають про недостачу грошей, злякався та втік з дому. ОСОБА_1 знайшов його у м. Краматорськ, забрав 400 грн., які у нього залишилися та повідомив, що він винен йому 700 грн., оскільки 100 грн. він витратив на таксі, коли шукав його. 27 травня 2005 року до нього у школу прийшов ОСОБА_1 зі своєю матір'ю та примусили його написати розписку на 700 грн. Він не визнає борг, оскільки за роки їх з ОСОБА_1 дружби він витратив на нього більше грошів, ніж 700 грн. На момент того, як він позичив у ОСОБА_1 гроші йому було 15 років. Ніхто з батьків про його борг не знав. Просив у задоволенні вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Так, свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду пояснила, що позивач є її сином. З відповідачем вона знайома, оскільки він є другом її сина. їй відомо, що весною 2005 року її син позичив ОСОБА_2 гроші у розмірі 700 грн., про що останній написав розписку. Ці гроші він збирав на навчання. Розписку ОСОБА_2 писав при ній у приміщенні школи № 1 м. Слов'янська, зобов'язався повернути гроші через три місяці. їй було відомо, що на момент укладання цієї угоди ОСОБА_2 був неповнолітній, а його батькам не було відомо про те, що він позичає гроші.

Свідок ОСОБА_3 дав у судовому засіданні пояснення, які співпадають з поясненнями свідка ОСОБА_4

2

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що відповідач є її сином, позивач є другом її сина. На даний момент їй відомо, що восени 2004 року, коли сину було 15 років, він позичив у ОСОБА_1 1000 грн. Ні їй, ні її чоловікові про це відомо не було, свого дозволу на це вони не давали. Коли син отримав гроші, він втік з дому. Про борг вони дізналися, коли син втік з дому та вони його розшукували. Крім того, їй відомо що ОСОБА_1 з матір'ю приходили до сина у школу та примусили написати розписку на ім'я ОСОБА_1 про повернення грошей у сумі 700 грн.

Свідок ОСОБА_6 дав пояснення, які співпадають з поясненнями свідка ОСОБА_5 та пояснив, що він своєї згоди неповнолітньому сину на укладання угоди займу не надавав.

У судовому засіданні з достовірністю встановлено та не оспорюється сторонами, що 23-24 листопада 2004 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 гроші у сумі 1000 грн.

25 травня 2005 року ОСОБА_2 у присутності ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видав розписку, згідно змісту якого зобов'язався повернути на протязі трьох місяців, тобто до 27.08.2005року,   ОСОБА_1 700 грн., які він у нього позичив.

На момент займу грошей у листопаді 2004 року ОСОБА_2 було 15 років, на момент написання розписки 25.05.2005 року виповнилося 16 років.

Статтею 32 ЦК України встановлено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років має неповну цивільну дієздатність та має право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

Батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згоду на укладення їх сином угоди займу не надавали.

Згідно повідомлення органу опіки та піклування Виконавчого комітету Слов'янської міської ради дозвіл неповнолітньому ОСОБА_2 на укладання угоди займу протягом листопада 2004 року - травня 2005 року у ОСОБА_1, органом опіки та піклування не надавався, рішення не приймалося.

Згідно ст. ст. 221, 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Як позивачу ОСОБА_1, так і його матері ОСОБА_4 було відомо про те, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, але незважаючи на це ОСОБА_1 позичив йому гроші, при цьому не повідомив про це батьків ОСОБА_7.

Таким чином, угода займу, укладена 25 травня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсною, оскільки вона укладено з неповнолітньою особою без згоди її батьків та органу опіки та піклування.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд вважає ці вимоги безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивачеві було достеменно відомо, що відповідач є неповнолітнім, але незважаючи на це він позичив йому досить велику суму грошей без дозволу його батьків, хоча йому було відомо, що відповідач є учнем школи, ніде не працює та самостійного заробітку не має. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що моральна шкода виразилася у тому, що він не зміг отримати посвідчення водія у зв'язку з протиправними діями позивача. Але у судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що її син посвідчення водія отримав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджає з другої сторони понесені стороною і документально підтверджені судові витрати тільки у разі ухвалення на її користь рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат є необгрунтованими та безпідставними, такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 222, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 5-8, 10-15, 61, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

3

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, відшкодування моральної шкоди та понесених витрат відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо була подана заява про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього  строку.