КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11830/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" лютого 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ТОВ "Ріелті Сервіс" остаточно вточнивши позовні вимоги, звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправними та скасування податкові повідомлення - рішенні Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 14.09.2009р. № 0005962302/0, від 04.12.2009р. № 0005962302/1, від 11 лютого 2010 р. №0005962302/2, від 23.04.2010 р. №5962302/3.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Ріелті Сервіс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що на підставі вимог п.1. ст.11 Закону України від 04.12.1990 р. за № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», 31.08.2009 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, проведена невиїзна документальна перевірка в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з TOB «ТРАНСБУД-2», TOB «ЕКСПРЕС-МЕГАПОЛІС-БУД», TOB «ПАНБУД», TOB «ПРО-РЕАЛ», TOB «МІЖНАРОДНА КОНСУЛЬТАЦІЙНА ГРУПА», TOB «ОЛВІТЕХНО»за періоди червень - липень 2008 року та квітень 2009 року.
За результатами документальної невиїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва було встановлено порушення вимог пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (від 03.04.1997 зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті за червень 2008 в сумі 278387 грн., липень 2008 в сумі 73723 грн., квітень 2009 в сумі 422431 грн.
В зв'язку з виявленим порушенням, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.09.2009№ 0005962302/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 774541 грн. та фінансові санкції у розмірі 387271 грн., а всього на суму 1161812 грн. Повторне податкове повідомлення рішення було винесено відповідачем 04.12.2009 № 0005962302/1.
Не погоджуючись з висновками відповідача TOB «Ріелті Сервіс»звернулось до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва із запереченнями від 08.09.2009 № 08/09-2 до Акту перевірки від 31.08.2009.
Листом від 15.09.2009 № 9961/10/23-225 про результати розгляду заперечень до акту № 1561/23-02/31927982 від 31.08.2009 відповідач залишив висновки до акту перевірки без змін.
Позивач не погодився із висновками акту перевірки та з вказаним податковим повідомленням - рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181 оскаржив його в адміністративному порядку.
За результатом розгляду первинної та повторних скарг TOB «Ріелті Сервіс»у ДПІ у Шевченківському районі м. Києві, ДПА у м. Києві та ДПА України, податкові повідомлення - рішення залишено без змін, скарги підприємства - без задоволення.
11.02.2010 р. та 23.04.2010р. відповідачем винесені податкові повідомлення - рішенні № 0005962302/2 та № 0005962302/3.
Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає, що факт включення TOB «Рієлті Сервіс»до податкового кредиту сум, вказаних у податкових накладних отриманих від TOB «ТРАНСБУД-2», TOB «ЕКСПРЕС-МЕГАПОЛІС-БУД», TOB «ПАНБУД», TOB «ПРО-РЕАЛ», TOB «МІЖНАРОДНА КОНСУЛЬТАЦІЙНА ГРУПА», TOB «ОЛВІТЕХНО»на загальну суму 774541 грн. є правомірним, оскільки таке включення було здійснено позивачем в тих податкових періодах, в яких були отримані податкові накладні. Щодо складення та отримання цих податкових накладних вказаними підприємствами в різних податкових періодах позивач вважає, що дана обставина жодним чином не впливає на правомірність дій.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені адміністративного позову TOB «Ріелті Сервіс»приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до діючого податкового законодавства, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»N 168/97 (далі Закон № 168), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону N 168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону N 168/97 є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
В даному випадку необхідно враховувати і положення ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.
Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону N2181-ІІІ).
Як вбачається з листа ДПА України від 11.08.2003 року № 6936/6/15-2415-9: «...у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових сум податкових зобов'язань, встановлених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана).
У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону N 168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Судова колегія погоджується з твердженням апелянта, що законодавець не встановлює зазначену вимогу як беззаперечний обов'язок платника податку, а визначає це лише як його право. Крім того, недотримання ТОВ «Ріелті Сервіс»порядку, передбаченого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону N 168, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення витрат до податкового кредиту, оскільки згідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст.7 цього Закону, платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.
Крім того, в даному випадку мало місце отримання ТОВ «Ріелті Сервіс»податкових накладних після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку по яких, у відповідності з вищезазначеними положеннями законодавства включені до складу податкового кредиту у тому податковому періоді, у якому ці податкові накладні отримані.
З матеріалів справи слідує що податкові накладні з ТОВ «Трансбуд-2»за вересень 2007 року на суму 70833,33 грн. та за жовтень 2007 року на суму 45000 грн. отримані ТОВ «Ріелті Сервіс»01 червня 2008 року, податкові накладні з ТОВ «Панбуд»за вересень 2007 року на суму 83333,33 грн., за жовтень 2007 року на суму 41666,66 грн., за жовтень 2007 року на суму 28333,33 грн. та за грудень 2007 року на суму 36475,94 грн.; податкові накладні з ТОВ «БК «Про-реал»за грудень 2007 року на суму 20624,13 грн., ТОВ «міжнародна консультаційна група»за липень 2007 року на суму 103398,83 грн., ТОВ «Олвітехно»за жовтень 2007 року на суму 26666,67 грн., за листопад 2007 року на суму 38000 грн. за грудень 2007 року на суму 28833,33 грн. отримані позивачем лише 30 квітня 2009 року, що підтверджується долученими до справи реєстрами отриманих податкових накладних ТОВ «Ріелті Сервіс»(арк..спр.46-47). При цьому, чинне законодавство не встановлює обов'язок платника податків здійснювати будь-який інший спосіб ведення обліку щодо дати отримання податкових накладних.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішеннь ДПІ у Шевченківському районі діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 14.09.2009 № 0005962302/0 та від 04.12.2009 № 0005962302/1 слід визнати протиправними та скасувати.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про необґрунтованість позовних вимог, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про задоволення позову.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Сервіс" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23 квітня 2010 р. №0005962302/3, від 11 лютого 2010 р. №0005962302/2, від 04 грудня 2009 року № 0005962302/1 та від 14 вересня 2009 року № 0005962302/0.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 21 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 21 лютого 2011 року.