КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 3/502 (2а-6819/08) Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у м. Києві, в якому просив визнати такою, що не відповідає закону, відмову відповідача від 29.09.2005 року у призначенні йому пенсії та зобов’язати вчинити дії щодо призначення та нарахування пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Під час розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі залучено в якості відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 –відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Постановою, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити по справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржувана Постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що привезло до неправильного вирішення справи по суті, а також судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений річний строк звернення до суду, а також на момент звернення до Управління Служби безпеки України у м. Києві у позивача відсутній необхідний страховий стаж .
Однак, з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погодитись не може.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день звернення до Управління Служби безпеки України у м. Києві за призначенням пенсії виповнилося 45 років, а тривалість його військової служби становила 14 років 9 місяців та 10 днів.
Відповідно до пункту «б»статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»в редакції 4 липня 2002 року із змінами від 24 червня 2004 року N 2262-XII, що діяла на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
За змістом зазначеної норми, в редакції, чинній з 6 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в цій статті особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Таким чином, колишні військовослужбовці, які звернулися за нарахуванням пенсії за вислугу років, передбачену пунктом «б»статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», в період з 6 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, мають право на призначення такого виду пенсії, незалежно від часу звільнення зі служби.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії трудової книжки позивача, на момент звернення до Управління Служби безпеки України, загальний трудовий стаж позивача становив 30 календарних років, з яких 14 років 9 місяців та 10 днів становить військова служба.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність у позивача необхідного трудового стажу на момент звернення за призначенням пенсії спростовується наявними у справі доказами.
Щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зважає на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом»означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністра тивного судочинства України, певних процесуальних дій.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Враховуючи те, що позивачем протягом тривалого часу вчинялись дії щодо врегулювання спірного питання мирним шляхом, що підтверджується копіями його звернень до відповідача та відповідями останнього, колегія суддів приходить до висновку, що строк на звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, оскільки останній лист відповідача з приводу відмови задовольнити заяву позивача про призначення йому пенсії як військовослужбовцю датований 22.11.2008 року.
Підсумовуючи наведені вище обставини, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Окружний адміністративний суд м. Києва винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для її скасування.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 –ОСОБА_3 на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.08.2009 року – скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов’язання вчинити дії –задовольнити.
Визнати такою, що не відповідає закону, відмову Управління Служби безпеки України у м. Києві від 29 травня 2005 року у призначенні ОСОБА_2 пенсії.
Зобов’язати Управління Служби безпеки України у м. Києві вчинити дії щодо призначення та нарахування ОСОБА_2 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Г.Г. Федорова