КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2232/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
при секретарі Кочума О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –Подзігун Катерини Віталіївни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Гарантія –Маркет»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення –рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2006 року Дочірнє підприємство «Гарантія –Маркет»звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, в якому просили скасувати податкове повідомлення –рішення від 27.03.2006 року №0002542310/0.
Постановою Господарського суду м. Києва від 11.12.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2007 р., задоволені позовні вимоги Дочірнього підприємства «Гарантія-Маркет»та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0002542310/0 від 27.03.2006 р.
За наслідками розгляду касаційної скарги відповідача Ухвалою Вищого адміністративного суду України зазначені судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з метою всебічної і повної перевірки доводів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належної оцінки доказів і, в залежності від встановлених обставин, вирішення спору у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За наслідками нового розгляду вказаної справи Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року адміністративний позов ДП «Гарантія –Маркет»- задоволено повністю та скасоване оскаржуване податкове повідомлення –рішення.
Не погоджуючись з Постановою суду першої інстанції, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року та постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянта аргументує тим, що оскаржувана Постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До суду апеляційної інстанції представник позивача не з’явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена комплексна виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Гарантія - Маркет»за період з 26.11.2002 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої складено акт № 103/23-10/32254181 від 15.03.2006 р.
У вказаному акті перевірки працівниками відповідача зафіксовано порушення з боку позивача підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягало у не включенні до об’єкту оподаткування податком на додану вартість операції з отримання робіт (послуг), що надавалися нерезидентом, для їх використання (споживання) на митній території України у 2004 та 2005 роках (операції з надання права (Ліцензії) на використання торгового знаку) у розмірі 821621,72 грн. в т.ч. по періодах: вересень 2004 р. - 242339,34 грн., грудень 2004 р. - 579282,38 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2004 р. на суму 164324 грн., в т.ч. вересень 2004 р. - 48468 грн. та грудень 2004 р. - 115856 грн., а також не включення до об’єкту оподаткування податку на додану вартість операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (операції з надання права (Ліцензії) на використання торгового знаку) за 1 півріччя 2005 року у розмірі 2157278,75 грн. в тому числі: березень 2005 р. - 820606,45 грн., червень 2005 р. -1336672,37 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 431456 грн., в т.ч. березень2005 р. - 164121 грн. та червень 2005 р. - 267335 грн.
Вказаний висновок податковим органом зроблено з посиланням на те, що абзацом 1 пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено віднесення платежів за надання власником товарного знаку Ліцензії на використання товарного знаку на підставі ліцензійного договору будь-якій особі під поняття «роялті».
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 27.03.2006 р. № 0002542310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 57474 грн., в т.ч. 38316 грн. - основний платіж та 19158 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладеним позивачем ліцензійним договором не передбачено умов, які б надавали право ліцензіату продавати, передавати або відчужувати зареєстрований знак на товари і послуги, а передбачено, що позивач набув лише права використання знаку для товарів і послуг, а тому дійшов висновку, що платежі за використання зареєстрованого знаку для товарів та послуг, які сплачуються ліцензіатом (позивачем) згідно з ліцензійним договором повністю відповідають поняттю «роялті», визначеному пунктом 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва не можна не погодитись.
Крім того, судом першої інстанції, на виконання вимог суду касаційної інстанції, встановлено, що позивач під час проведення господарської діяльності реально використовував Знак для товарів та послуг, вказаний в Ліцензійному договорі №6 від 16.02.2004 року, в той час як відповідачем зазначені обставини не спростовані.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В порушення наведеної норми, відповідачем не доведено правомірність та законність оскаржуваного податкового повідомлення –рішення, доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та були предметом розгляду вказаним судом, а тому підстав для її задоволення не має.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що Окружний адміністративний суд м. Києва обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва –Подзігун Катерини Віталіївни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.08.2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Г.Г. Федорова
(Повний текст Ухвали складено 22.02.2011 року.)