КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-16479/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»- Марунько Лесі Олександрівни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України про визнання неправомірним та скасування припису, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України, в якому просили визнати Рішення відповідача №14521/44-8 від 05.11.2010 року про залишення Скарги позивача №5882/12ЦВ від 07.09.2010 року без задоволення, а Припису №СК-421/10-860 від 18.08.2010 року без змін –неправомірним та скасувати його.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з Постановою суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року та постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянта аргументує тим, що оскаржувана Постанова є незаконною, необґрунтованою та неправомірною, оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, вивчивши заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства шляхом вчинення безпідставної відмови страховика у здійсненні страхових виплат та дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушень порядку внесення оскаржуваного припису чи перевищенні наданої відповідачу компетенції при його внесенні.
Однак, з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва колегія суддів погодитись не може.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками відповідача на підставі документів, наданих позивачем 04.08.2010 року було складено Акт про порушення ПАТ «СК «АХА Україна»(правонаступником якої є позивач) вимог винного законодавства.
Як вбачається зі змісту вказаного Акту, перевіркою документів за зверненням ОСОБА_4 встановлено, що 20.01.2009 року між вказаною фізичною особою та позивачем було укладено Договір страхування майна серії СБ №2097150/07НС, відповідно до якого застраховано майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном відповідно до Договору №20-12 від 20.12.2005 року, укладеного між Страхувальником та Вигодонабувачем: Конструкція нерухомості.
23.01.2010 року позивачем було отримано заяву про настання страхової події, що має ознаки страхового випадку із застрахованим за Договором добровільного страхування майна будинком.
Провівши вивчення зазначеної заяви та доданих до неї документів, позивач 01.03.2010 року прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування через те, що застрахований будинок було пошкоджено внаслідок не страхових ризиків, про що Страхувальнику було направлено відповідний лист.
Вважаючи зазначену відмову позивача такою, що порушує вимоги статті 26 Закону України «Про страхування», працівники відповідача дійшли висновку про порушення з боку позивача наведеної норми Закону.
18.08.2010 року, розглянувши вказаний Акт про порушення ПАТ «СК «АХА Україна»вимог чинного законодавства від 04.08.2010 року №388/42/13-ап, членом Комісії –директором інспекційного департаменту Жесаном В.В. винесено Припис №СК-421/10-860, згідно якого позивачу приписано усунути виявлені порушення вимог законодавства України у сфері надання фінансових послуг, повідомити про виконання вимог цього припису та подати підтверджуючі документи до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України у термін до 20.09.2010 року.
Не погоджуючись з вимогами зазначеного припису позивачем 07.09.2010 року до Голови Державної комісії подана відповідна Скарга за №5882/12ЦВ, за наслідками розгляду якої Головою Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України 05.11.2010 року прийнято Рішення №14521/44-8 про залишення її без задоволення, а Припису від 18.08.2010 року №СК-421/10-860 без змін.
Вважаючи вказане рішення таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України, яке врегульовує порядок розгляду таких скарг, а також те, що позивач не допустив порушень, зазначених в Акті та Приписі при врегулюванні заявленого випадку, що трапився із застрахованим майном 07.01.2010 року, позивач звернувся із зазначеним вище адміністративним позовом до суду.
Аналізуючи правомірність позовних вимог ПАТ «СК «АХА Страхування», колегія суддів зважає на таке.
Згідно п.1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003 (в редакцій станом на момент виникнення спірних правовідносин) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія - це спеціально-уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 45 Закону України «Про страхування»встановлено, що спори, пов'язані із страхуванням, вирішуються в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому відповідно до ст. 36, 37 Закону України «Про страхування»та Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, якими передбачені права та функції спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, останньому не надано права вирішувати спори пов’язані із страхуванням та/або визначати чи є та або інша подія страховим випадком.
Крім того, як вбачається зі змісту статті 26 Закону України «Про страхування»відмова страховика у страховій виплаті може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку.
Як вбачається з наведених вище обставин справи та аналізуючи положення чинного законодавства України, колегія судді погоджується з твердження апелянта про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані припис та рішення, вийшов за межі своїх повноважень та встановив, що подія, яка трапилась із застрахованим майном, є страховою подією, що не відноситься до його компетенції.
Крім того, колегія суддів також погоджується з доводами апелянта про те, що при розгляді скарги позивача на припис, відповідачем не було забезпечено дотримання п. 4.11 та п.6.9. Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу, затвердженого Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2003 р. за N 1115/8436 щодо відкладення розгляду скарги у зв’язку з відсутністю уповноваженого представника Особи, у зв’язку з несвоєчасним його повідомленням, що позбавило скаржника можливості захистити порушені, на його думку, права.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року постановлена судом з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення по справі.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»- Марунько Лесі Олександрівни на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року –задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2010 року –скасувати.
Постановити по справі нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України про визнання неправомірним та скасування припису –задовольнити.
Визнати Рішення Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України №14521/44-8 від 05.11.2010 року про залишення Скарги позивача №5882/12ЦВ від 07.09.2010 року без задоволення, Припису №СК-421/10-860 від 18.08.2010 року без змін –неправомірним та скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Г.Г. Федорова