КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № А9/465-08/2 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.
Суддя-доповідач: Сауляк Ю.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сауляка Ю.В.,
суддів Беспалова О.О., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві на Постанову Господарського суду Київської області від 21.04.2009 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві до Відкритого акціонерного товариства «Трібо»про стягнення заборгованості 97559,18 грн., -
В С Т А Н О В И Л А:
Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві звернулись до Господарського суду Київської області з адміністративним позовом до ВАТ «Трібо», в якому просили суд стягнути з відповідача суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно Списку №1.
Постановою Господарського суду Київської області від 21.04.2009 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві –відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В своїй вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи в з того, що розрахунки сум відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах проведені позивачем без застосування статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, а тому є помилковими, оскільки потягли за собою безпідставне включення позивачем до Розрахунку витрат на виплату та доставку пенсій осіб, які досягли встановленого пенсійного віку у відповідності із нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ, що призвело до завищення суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій для відповідача за липень 2008 року (та доплати за червень 2008 року).
З вказаним висновком суду першої інстанції не можна не погодитись, виходячи з наступного.
Відкрите акціонерне товариство «Трібо»є юридичною особою і зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві станом на серпень 2008 року за особовим рахунком відповідача утворилась недоїмка по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку №1 на суму 97559,18 грн. за липень 2008 року (та доплата за червень 2008 року).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, сума заборгованості виникла по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1.
Призначення таких пенсій відбувається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991 року №1788-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно ст. 13 зазначеного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, громадяни зайняті повний робочий день на роботах за Списком №1 мають право на призначення пенсії на пільгових умовах для чоловіків при досягненні 50 років, жінки –45 років.
Порядок відшкодування витрат на виплату та доставку зазначеної категорії пільгових пенсій Пенсійному фонду до набрання законної сили Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями, врегульовувався Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 року № N 16-6, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2001 р. за N 998/6189 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України».
Відповідно до розділу 7 зазначеної Інструкції встановлено порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку підвищеного розміру пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та фактичних витрат на виплату підвищеного розміру пенсій науковим працівникам державних небюджетних підприємств.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями:
пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсії, призначених на підставі п. «а»ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»не підлягали відшкодуванню Пенсійному фонду до 01.01.2004 року. А з дня набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій проводиться в розмірі 20% від фактичних витрат з поступовим збільшенням щороку на 10% до 100% розміру витрат.
Відповідно відповідач зобов’язаний з 01.01.2004 року проводити відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України у м. Біла Церква витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком №1 відповідно до п. «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Однак, відповідно до копій чорнобильських посвідчень, у відповідача працювали громадяни на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, які постійно проживають на території зони посиленого радіоактивного контролю та віднесені до 4 категорії потерпілих від аварії Чорнобильській АЕС.
Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаються та закріплюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІз наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 55 зазначеного Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювати на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 (чоловіки –10 років і більше, жінки –7 років і 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею.
Таким чином відповідно до п. 2 ст. 55 даного Закону, працівники відповідача є потерпілими від аварії на Чорнобильській АЕС та відпрацювали встановлений Законом строк мають право на зменшення пенсійного віку на 5 років.
Посилання позивача на той факт, що зазначена в попередньому абзаці категорія громадян має право тільки або на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення»(п. «а»статті 13) або за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 55 останнього призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і цього Закону.
Тобто, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»прямо передбачає обов’язок його застосування при визначенні віку виходу на пенсію, призначення та виплаті пенсій, тим самим забезпечуючи відповідній категорії громадян додатковий захист, як таким, що працюють або проживають на території радіоактивного забруднення.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»підприємства зобов’язані відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії, особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Стаття 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»закріплює, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
А відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особи, закріплені даною статтею мають право на визначення віку виходу на пенсію із зменшенням, щодо деяких працівників відповідача це зменшення дорівнює 5 років.
Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що для зазначеної категорії працівників відповідача, які мають статус 4 категорії потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці за Списком №1, вік виходу на пенсію: для чоловіків складає –55 років, а для жінок –50.
Відповідно до досягнення зазначеного віку, відповідач зобов’язаний проводити відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, а після його досягнення зазначений обов’язок перекладається на державу, що підтверджується положеннями статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка закріплює, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що з матеріалів справи вбачається, що органом ПФУ направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому за твердженнями позивача зазначені грошові кошти, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій. Інших доказів понесення витрат не надано.
Між тим, наданий розрахунок не є належним доказом понесення Управлінням УПФУ у м. Білій Церкві витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом Пенсійного фонду України пільгових пенсій та витрат на їх доставку, що також підтверджується експертним висновком, який міститься в матеріалах справи.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини справи та проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні відносини, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві на Постанову Господарського суду Київської області від 21.04.2009 року –залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Київської області від 21.04.2009 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Ю.В. Сауляк
Судді О.О. Беспалов
Г.Г. Федорова