ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2011 р.                                                                      Справа № 54/226-10  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.,

при секретарі Криворученко О.І.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1

відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 343 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 05 січня 2011 року у справі №54/226-10

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про стягнення 19 036,89 грн.,

встановила:

У листопаді 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) 15 862,00 грн. боргу по орендній платі, 298,42 грн. –3 % річних, 1 058,18 грн. –інфляційних втрат, 1 818,29 грн. –пені, а  також просив покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 3/09 від 20.08.2009р. щодо сплати орендної плати за оренду приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 січня 2011 року у справі № 54/226-10 (суддя Хачатрян В.С.) у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено в зв'язку з відсутністю підстав для їх задоволення.

Рішення мотивоване тим, що договір оренди № 3/09 від 20.08.2009 р. припинив свою дію на підставі п. 14  та відповідач звільнив орендоване нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Харків, вул. Блюхера 21, загальною площею 8 кв. м.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05 січня 2011 року у справі № 54/226-10 та стягнути з відповідача на свою користь 15 862,00 грн. боргу по орендній платі, 298,42 грн. відсотків річних, 1058,18 грн. інфляційних втрат, 1818,29 грн. пені, 190,37 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи при прийнятті оскаржуваного рішення. Крім того зазначає, що суд першої інстанції, стверджуючи, що договір оренди № 3/09 від 20.08.2009 р. припинив свою дію на підставі п. 14 договору, порушив приписи статей 291 та 188 ГПК України. На його думку, в матеріалах справи не міститься доказів, які б свідчили про те, що відповідач фактично звільнив приміщення та здав його по акту орендодавцю, тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що обов’язок по сплаті орендарем орендної плати припинився.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає рішення господарського суду Харківської області від 05 січня 2011 року у справі №54/226-10 законним, обґрунтованим та заснованим на повному всебічному розгляді матеріалів справи, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі неправомірними і не підлягаючими задоволенню, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на  наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 20 серпня 2009 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди № 3/09, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі в день підписання договору в орендне користування частину приміщення, розташованого за адресою м. Харків, вул. Блюхера, 21, загальною площею 8 кв. м. для розміщення приймального пункту хімчистки.

Приміщення передане орендодавцем в користування орендарю згідно акту здачі-приймання приміщення від 01.09.2009 р., підписаному сторонами (а. с. 11).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 3 договору строк оренди сторони передбачили з 20.08.2009 р. по 01.08.2010 р., який може бути подовжений за додатковою згодою.

Відповідно до п. 4 договору орендна плата визначається сторонами додатковим протоколом узгодження ціни.

Протоколом узгодження ціни за договором № 3/09 від 20.08.2009р. сторони передбачили, що розмір щомісячної орендної плати з 01.09.2009 р. по 01.12.2009р. складає 1 442,00 грн. в подальшому орендна плата регулюється у відповідності до п. 5 договору.

Згідно з п. 7 договору орендна плата сплачується орендарем на рахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця.

А в пункті 8 договору сторони визначили, що у випадку закінчення дії договору або його достроковому розірванні орендна плата сплачується орендарем за повний календарний місяць, в якому відбулося фактичне звільнення приміщення та здача його за актом орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, оплата за користування орендованим приміщенням за договором оренди № 3/09 від 20.08.2009 р. була здійснена відповідачем лише за вересень 2009 року в сумі 1 442,00 грн. платіжним дорученням № 557 від 07.09.2009 р. (а. с. 14).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2009 року по серпень 2010 року в розмірі 15862,00 грн., на яку нарахована пеня в розмірі 1 818,29 грн., 3 % річних у розмірі 298,42 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 058,18 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на ці приписи чинного законодавства сторони при підписанні договору оренди визначили його умови, в тому числі щодо строку дії цього договору, умов його припинення та відмови від договору.

В пункті 13 договору сторони визначили випадки припинення дії договору: за згодою сторін, при невиконанні хоча б однієї умови даного договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, у випадку погіршення стану орендованого приміщення з причини його неналежного використання, за закінченням строку дії договору.

При цьому в пункті 14 договору сторони передбачили можливість відмови від договору оренди з письмовим попередженням другої сторони за 30 днів до відмови від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 01.10.2009 р. звернувся до позивача з письмовим повідомленням про розірвання договору та з проханням підписати акт прийому-передачі приміщення, посилаючись на п. 14 договору, в якому передбачено право сторони на відмову від договору  (а. с. 40, 41).

Проте позивач відмовився від отримання та підписання повідомлення про відмову від договору оренди приміщення № 3/09 від 20.08.2009 р. та оформлення акту прийому-передачі приміщення, мотивувавши свою відмову тим, що йому невигідно розривати договір.

Факт відмови позивача від одержання і підписання повідомлення про розірвання договору оренди приміщення підтверджується актом від 03.10.2009 р. (а. с. 42).

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає про те, що приміщення, яке було предметом договору оренди № 3/09 від 20.08.2009 р., розташоване за адресою м. Харків, вул. Блюхера 21, загальною площею 8 кв. м., ним було звільнено 01.10.2009 р.

Крім того, 15.09.2009 р. відповідачем був укладений договір оренди приміщення № 5-15/09/2009 з іншим орендодавцем –ФОП ОСОБА_5 (а. с. 44), про що у свідоцтві про сплату єдиного податку внесено запис про зміну місця здійснення діяльності з 01.10.2009р., а саме вул. Блюхера, 21 змінено на вул. Ак. Павлова, 140 (а. с. 46).

Такі обставини справи разом із приписами норм чинного законодавства дають колегії суддів підстави стверджувати про належне виконання відповідачем умов договору оренди № 3/09 від 20.08.2009 р., припинення дії зазначеного договору та фактичне звільнення відповідачем орендованого нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Блюхера 21, загальною площею 8 кв.м. у відповідності до п. п. 14, 15 договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем в порушення умов договору необґрунтовано нараховано відповідачу орендну плату, пеню, річні та інфляційні втрати за період з 01.10.2009 р. по 01.08.2010 р., оскільки 01.10.2009 р. орендовані приміщення за договором оренди № 3/09 від 20.08.2009 р. були звільнені відповідачем та на момент його звільнення заборгованість з орендної плати у відповідача перед позивачем була відсутня.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства та обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 15 862,00 грн., пені у розмірі 1 818,29 грн., інфляційних у розмірі 1 058,18 грн. та 3 % річних у розмірі 298,42 грн. задоволенню не підлягають.

Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач в порушення приписів статей 291 та 188 ГК України не надсилав поштою на його адресу пропозиції про розірвання договору оренди та не звертався до суду з вимогою припинити дію договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач помилково ототожнює поняття «відмова від договору»та «одностороннє розірвання договору». В даному випадку сторони у п. 14 договору чітко передбачили право кожної із сторін на відмову від договору, а не розірвання договору, що виключає звернення до суду для припинення дії договору.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що акт прийому-передачі приміщення від 03.10.2009 р. був складений відповідачем лише наприкінці 2010 року після подання позовної заяви, колегія суддів не приймає до уваги за відсутністю доказів на їх підтвердження.  

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження позивача викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 05.01.2011 р. у справі №54/226-10 залишити без змін.  

        Головуючий суддя                                                                    Черленяк М.І.

                                Суддя                                                                    Івакіна В.О.  

                               Суддя                                                                   Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 21 лютого 2011 року