ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
від "22" лютого 2011 р. по справі № 04/5004/184/11
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Луцьк"
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ - Сучасні торгівельні мережі"
Відкритого акціонерного товариства "Волиньбакалія"
про стягнення 8 294 310,38 грн. заборгованості шляхом звернення стягнення на майно
Суддя: Філатова С.Т
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Носков О.М., дов. №8 від 05.01.2011р.
від відповідача 1: Галій О.В., дов. від 11.01.2011р.
від відповідача 2: Галій О.В., дов. від 11.01.2011р.
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Луцьк" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ - Сучасні торгівельні мережі", Відкритого акціонерного товариства "Волиньбакалія" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТМ - Сучасні торгівельні мережі" 8 294 310,38грн. заборгованості та стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Волиньбакалія" заборгованості шляхом звернення стягнення на майно згідно іпотечного договору р.№1536 від 03.07.2008р., а саме: гуртівню самообслуги загальною площею 1934,5кв.м. та земельну ділянку площею 0,4112га, які знаходяться за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 68а.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03 липня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Луцьк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №19-4.
Відповідно до умов кредитного договору, банк надав позичальнику кредит в грошовій формі з терміном погашення до 05 травня 2011 року на поповнення обігових коштів, з відсотковою ставкою 20 % річних.
12 липня 2008 року між банком та позичальником було укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №19-4 від 03.07.2008р, яким внесено зміни до п.2.1. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №19-4 та збільшено ліміт кредитної лінії до 7 500 000,00 грн.
15 квітня 2009 року між банком та позичальником було укладено договір №2 про внесення змін до кредитного договору №19-4 від 03.07.2008р., яким внесено зміни до п.2.1. кредитного договору про відкриття кредитної лінії №19-4, щодо надання банком позичальнику кредиту шляхом відкриття мультивалютної кредитної лінії в сумі 6 483 000,00 грн.
В забезпечення виконання умов кредитного договору, 03 липня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Луцьк» та Відкритим акціонерним товариством «Волиньбакалія» укладено іпотечний договір р.№1536, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1
12 серпня 2008 року між банком та іпотекодавцем укладено договір про внесення змін до іпотечного договору р.№1536, яким внесено зміни до п. 1.1. договору та збільшено ліміт кредитної лінії, що забезпечується іпотечним договором, до 7 500 000.00 грн.
Відповідно до умов іпотечного договору р.№1536 від 03.07.2008 року, іпотекодавець передав банку в іпотеку нерухоме майно: гуртівню самообслуги загальною площею 1934,5 кв.м., та земельну ділянку площею 0,4112 га, які знаходяться за адресою Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, №68а.
21.02.2011р. позивач звернувся до суду з заявою №13/174/6 про уточнення позовних вимог та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №19-4 від 03.07.2008 року в розмірі 8 294 310,38грн. шляхом звернення стягнення на майно Відкритого акціонерного товариства «Волиньбакалія» згідно іпотечного договору р.№1536 від 03.07.2008 року, а саме: гуртівню самообслуги загальною площею 1934,5 кв.м., яка знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, №68а та земельну ділянку площею 0,4112 га, яка знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул. Ковельська, №68а; відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» залучити в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача; судові витрати покласти на Відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Волиньбакалія».
В обгрунтування заяви зазначає, що:
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Тому іпотекодержатель - філія «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Луцьк» вважає за доцільне звернути стягнення на майно згідно іпотечного договору р.№1536 від 03.07.2008 року.
Крім того, повідомляє, що 15.01.2010 року за вих. №№ 67, 67/1, позивачем, на підставі ст.6 ГПК України, ст.35 Закону України «Про іпотеку», направлялись позичальнику - ТзОВ «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» та іпотекодавцю - ВАТ «Волиньбакалія» претензії з вимогою сплатити заборгованість, на що відповіді не отримано та боргу не погашено.
Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» у поясненні від 21.02.2011р. позов заперечує, виходячи з наступного:
Позивач просить звернути стягнення одночасно на кошти ТОВ «СТМ-Сучасні торгівельні мережі» згідно кредитного договору та на майно ВАТ «Волиньбакалія» згідно іпотечного договору. Одночасне звернення стягнення на грошові кошти та майно не допускається. Дане твердження відображене у постановах Вищого господарського суду України від 30.06.2010р. у справі № 30/157, від 22.06.2010р. у справі № 30/156, від 22.06.2010р. у справі № 30/158.
Як було зазначено у вищевказаних постановах, одночасне задоволення позову, як стосовно стягнення, так і звернення стягнення на все майно, визначене договорами про заставу та іпотеку, без врахування вартості об’єктів та їх співвідношення з обсягом простроченої заборгованості, відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди, є подвійним стягненням з боржника на користь кредитора.
Відповідно до додатку №3 до кредитного договору до 01.02.2011р. позичальник («СТМ - Сучасні торгівельні мережі») мав погасити кредит в сумі 3 000 000,00грн. решту-3483000,00грн. до 01.05.2011р. згідно графіку.
Вказує, що позивач не належним чином оформив позовну заяву. Так, згідно ст.39 ЗУ «Про іпотеку», суд при зверненні стягнення на майно у своєму рішенні має зазначити зокрема: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 ЗУ «Про іпотеку», початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації тощо, що має бути відображено у судовому рішенні. Це ж зазначено і у постановах Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. у справі №30/157, від 31.03.2010 у справі № 2/390, від 13.01.2011р. у справі №42/263-10, від 02.08.2010р. у справі №16/230-09.
Для зазначення цих даних у рішенні суду ( у т.ч. початкову ціну продажу предмету іпотеки, не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по кредитному договору) позивач повинен був зазначити такі дані у своєму позові, що не було зроблено останнім.
У позові не зазначено суму наданого кредиту, погашення тощо.
Отже, в позові не має достатніх доказів існування зазначеної у ньому заборгованості.
Звертає увагу і на те, що згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України «Відповідальність за порушення грошового зобов’язання», боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України «Відповідальність за порушення строків розрахунків» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Так як позивач та відповідач є господарюючими суб’єктами, то при вирішенні господарської справи повинні застосовуватись норми Господарського кодексу України (ГКУ), який є у даному випадку спеціальною нормою. Норми Цивільного кодексу України (ЦКУ) застосовуються у випадку неврегулювання спірних правовідносин ГКУ. У даному випадку необхідно застосовувати не ст.625 ЦКУ, а ст.343 ГКУ, яка являючись спеціальною нормою ( що регулює ті ж правовідносини що і ст.625 ЦКУ) і превалює над загальною нормою ЦКУ. Це зазначено і у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, де у відповіді на питання 44 зазначено, що у господарських відносинах слід застосовувати спеціальну норму ГК України.
Окрім того, потрібно врахувати специфіку банку як кредитної установи, сума заборгованості і так подана з нарахуванням 20% річного та підвищенної відсоткової ставки у розмірі 35% річних за неправомірне користування кредитом. При визначенні (розрахунку) цих відсоткових ставок банком вже враховується індекс інфляції.
А нарахування додатково ще 3% річних - це нарахування відсотків на відсотки (нарахування 3% річних на відсотки це нарахування відсотків на відсотки на відсотки - абсурд).
Висловлює думку, що ст.625 ЦКУ ( в частині 3% річних та інфляційних) регулює відносини між суб’єктами відмінними від банків, оскільки банки при визначені відсоткової ставки по кредитах враховують відсотки за користування коштами та інфляцію.
Вказує, що ТОВ «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» не згідне із нарахуванням пені на підвищену відсоткову ставку в розмірі 35% річних за неправомірне користування кредитом. При несвоєчасному погашенні відсотків за користування кредитом банк нараховує підвищену відсоткову ставку (це вже є свого роду відповідальність), а нарахування пені на підвищену відсоткову ставку це вже є подвійна відповідальність за одне і теж порушення.
Вважає умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 19-4 від 03.07.2008 року, що передбачають стягнення сум інфляційних, 3% річних та пені на підвищену відсоткову ставку 35% річних за неправомірне користування кредитом - нікчемними.
Зазначає, що позивачем при розрахунку пені по відсотках не враховано строк позовної давності в один рік згідно ст. 258 ЦК України. Нарахування пені повинно було здійснюватись відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України з врахуванням строку позовної давності відповідно до ст.258 ЦК України, тобто, починаючи з 01.02.2010 року (виходячи з дати подання позову 01.02.2011р.), а не з 01.12.2009р., як це зробив позивач.
У зв’язку з недостатністю доказів існування заборгованості в сумі 8 294 310,38 грн., просить позов в частині стягнення з ТОВ «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» залишити без розгляду.
Відповідач 2 - Відкрите акціонерне товариство "Волиньбакалія" у поясненні від 21.02.2011р. позов заперечує, виходячи з наступного:
Позивач просить звернути стягнення одночасно на кошти ТОВ «СТМ - Сучасні торгівельні мережі» згідно кредитного договору та на майно ВАТ «Волиньбакалія» згідно іпотечного договору. Одночасне звернення стягнення на грошові кошти та майно не допускається. Дане твердження відображене у постановах Вищого господарського суду України від 30.06.2010р. у справі № 30/157, від 22.06.2010р. у справі № 30/156, від 22.06.2010р. у справі № 30/158.
Як було зазначено у вищевказаних постановах, одночасне задоволення позову, як стосовно стягнення, так і звернення стягнення на все майно, визначене договорами про заставу та іпотеку, без врахування вартості об’єктів та їх співвідношення з обсягом простроченої заборгованості, відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди, є подвійним стягненням з боржника на користь кредитора.
Суд вправі відмовити у задоволені позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника порушення основного договору чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Це ж зазначено і у ст.39 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до додатку №3 до кредитного договору до 01.02.2011р., позичальник («СТМ-Сучасні торгівельні мережі») мав погасити кредит в сумі 3 000 000,00грн. решту-3483000,00грн. до 01.05.2011р. згідно графіку.
Окрім того, вартість майна згідно п.1.4. іпотечного договору за домовленістю сторін становить 14 700 000,00 грн. (гуртівня самообслуги) та 830 600,00грн. (земельна ділянка. Експертна оцінка земельної ділянки - 6 287 760,00 грн. без ПДВ станом на 01.06.2008р. Отже, вартість майна набагато перевищує суму заборгованості позичальника та ціну позову.
Вказує, що позивач не належним чином оформив позовну заяву. Так, згідно ст.39 ЗУ «Про іпотеку», суд при зверненні стягнення на майно у своєму рішенні має зазначити зокрема: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 ЗУ «Про іпотеку», початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації тощо, що має бути відображено у судовому рішенні. Це ж зазначено і у постановах Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. у справі №30/157, від 31.03.2010 у справі № 2/390, від 13.01.2011р. у справі №42/263-10, від 02.08.2010р. у справі №16/230-09.
Для зазначення цих даних у рішенні суду ( у т.ч. початкову ціну продажу предмету іпотеки, не нижче якої заставлене майно може бути реалізоване в рахунок задоволення вимог банку по кредитному договору) позивач повинен був зазначити такі дані у своєму позові, що не було зроблено останнім.
У позві не зазначено суму наданого кредиту, погашення тощо.
Звертає увагу і на те, що згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України «Відповідальність за порушення грошового зобов’язання», боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України «Відповідальність за порушення строків розрахунків» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Так як позивач та відповідач є господарюючими суб’єктами, то при вирішенні господарської справи повинні застосовуватись норми Господарського кодексу України (ГКУ), який є у даному випадку спеціальною нормою. Норми Цивільного кодексу України (ЦКУ) застосовуються у випадку неврегулювання спірних правовідносин ГКУ. У даному випадку необхідно застосовувати не ст.625 ЦКУ, а ст.343 ГКУ, яка являючись спеціальною нормою ( що регулює ті ж правовідносини що і ст.625 ЦКУ) і превалює над загальною нормою ЦКУ. Це зазначено і у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211, де у відповіді на питання 44 зазначено, що у господарських відносинах слід застосовувати спеціальну норму ГК України.
Окрім того, потрібно врахувати специфіку банку як кредитної установи, сума заборгованості і так подана з нарахуванням 20% річного та підвищеної відсоткової ставки у розмірі 35% річних за неправомірне користування кредитом. При визначенні (розрахунку) цих відсоткових ставок банком вже враховується індекс інфляції.
ВАТ «Волиньбакалія» не згідне із нарахування пені на підвищену відсоткову ставку в розмірі 35% річних за неправомірне користування кредитом. При несвоєчасному погашенні відсотків за користування кредитом банк нараховує підвищену відсоткову ставку (це вже є свого роду відповідальність), а нарахування пені на підвищену відсоткову ставку це вже є подвійна відповідальність за одне і теж порушення.
Вважає умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 19-4 від 03.07.2008 року, що передбачають стягнення сум інфляційних, 3% річних та пені на підвищену відсоткову ставку 35% річних за неправомірне користування кредитом - нікчемними.
Зазначає, що позивачем при розрахунку пені по відсотках не враховано строк позовної давності в один рік згідно ст. 258 ЦК України. Нарахування пені повинно було здійснюватись відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України з врахування строку позовної давності відповідно до ст.258 ЦК України, тобто, починаючи з 01.02.2010 року (виходячи з дати подання позову 01.02.2011р.), а не з 01.12.2009р., як це зробив позивач.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на майно ВАТ «Волиньбакалія».
Господарський суд, з метою повного та об’єктивного дослідження всіх обставин по справі, вважає за необхідне відкласти розгляд спору та керуючись п. 3 ст.77, ст.86 ГПК України, -
ухвалив:
1. Розгляд справи відкласти на 22.03.2011року на 10:30 год.
2. Представити суду:
2.1. Позивачу: обгрунтовані пояснення по суті заперечень відповідачів.
2.2. Відповідачу 1: обгрунтовані пояснення по суті заяви позивача №13/174/6
про уточнення позовних вимог від 21.02.2011р.
2.3. Відповідачу 2: обгрунтовані пояснення по суті заяви позивача №13/174/6
про уточнення позовних вимог від 21.02.2011р.
3. Явку повноважних представників сторін в судове засідання визнати обов’язковою.
Сторонам надіслати ухвалу суду рекомендованим листом з повідомленням.
Суд попереджає відповідача, що у разі невиконання вимог суду, господарським судом буде вирішене питання про адмінвідповідальність ухилення від виконання вимог суду та в силу ст.4-5 ГПК України, ст.ст. 1853, 2211 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф у розмірі до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700грн.).
Суд повідомляє, що згідно зі ст. 2211 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова суду, прийнята за результатами розгляду такої справи, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала надсилається сторонам рекомендованим листом. У разі неподання витребуваних судом документів та неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами згідно ст.75 ГПК України.
Суддя Філатова С. Т.