Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
27.01.2011 р. Справа № 2а-8870/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинського О.В.,
за участю представників
позивача: Дзинюк А.М. (довіреність від 16.12.2010 р. № 1);
Селіванової Н.О. (паспорт серія НОМЕР_2 від 19.05.1998 р.);
відповідача: Марченка О.О. (довіреність від 04.01.2011 р., № 11/9/10-023);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 103", вул. Наваринська, 4,м.Миколаїв,54030
доДержавної податкової інспекції у Центральному районі
м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2,м.Миколаїв,54030
проскасуваня рішення від 01.12.10 р. № 0032832350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5366 грн,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин № 103" (далі –ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (далі - ДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.12.2010 р. № 0032832350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого порядку обліку товарних запасів на місці реалізації/ зберігання у сумі 5366 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що законодавством України не встановлено порядку ведення обліку товарних запасів для суб’єктів підприємницької діяльності, а тому застосування до нього штрафної санкції за таке порушення є протиправним.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи, що відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі – Закон № 265/95-ВР, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
В судовому засідання представники позивача позов підтримали повністю та просили суд його задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та просив суд у його задоволенні відмовити.
У судовому засіданні 27.01.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ перебуває на спрощеній системі оподаткування з 21 грудня 2009 року.
10 листопада 2010 року працівниками Державної податкової адміністрації у Миколаївській області було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - кафетерію, що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 4 та належить ТОВ, за наслідками цієї перевірки складено акт № 0726/14/60/13859296, у якому, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
ДПІ на підставі цього акту перевірки прийнято рішення від 01.12.2010 р. № 0032832350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5366 грн.
Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 21 Закону № 265/95-ВР).
Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зазначено, що запаси –це активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності.
Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності (частина 3 статті 2 Закону № 996-ХІV).
Згідно з пунктом 4 Указу Президента України від з липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.
Відповідно до пункту 1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 13 жовтня 1998 року № 477, суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина 1 статті 9 Закону № 996-ХІV).
Чинним законодавством України для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, шляхом сплати єдиного податку, встановлений обов’язок ведення доходів та витрат у спеціально призначеній для цього книзі.
З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що облік доходів та витрат полягає у наявності чи відсутності записів щодо здійснених господарських операцій у зазначеній книзі. Тобто, висновок про порушення порядку ведення обліку доходів та витрат можливо здійснити виключно на підставі аналізу записів у зазначеній книзі, а не простого зазначення факту відсутності накладних (приходних первинних документів) на місці реалізації товару.
Викладене свідчить, що для суб’єктів підприємницької діяльності, юридичних осіб, не встановлено вимог щодо окремого обліку доходів та витрат за кожним місцем реалізації товарів; не встановлено прямого та безпосереднього обов’язку щодо зберігання прибуткових накладних за місцем реалізації товару і не передбачена відповідальність за саме таку дію вказаних суб’єктів підприємницької діяльності.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).
Суд вважає, що всупереч зазначеним вимогам цього Кодексу, відповідач як суб’єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення від 01.12.2010 р. № 0032832350 в частині застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5366 грн.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва від 01.12.2010 р. № 0032832350 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин № 103" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 5366 (п'ять тисяч триста шістдесят шість) грн.
3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин № 103" судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 31 січня 2011 року.