Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 лютого 2011 року Справа № 2а-9830/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Агевича К.В.
при секретарі: Ворошило О.Є.,
за участю представників сторін від
позивача: Коструб Т.А.(дов.від 21.01.2011)
відповідача: Кожихова А.В.(дов.від 17.01.11 №337/09-10)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Луганське обласне відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» (надалі позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області (надалі відповідач) про визнання противоправними дії відповідача по невиконанню рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, зобов’язання відповідача виконати забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати щомісячної надбавки до пенсії по ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" згідно рішень Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що від імені членів Луганського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль», які згідно до ст. 1 Закону України № 2195-ГУ від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитинами війни, позивач звернувся до відповідача з листом від 22.11.2010. Зазначає, що позивачем отримана відповідь від 30.11.2010 року, з якою він не згоден. Посилався на те, що виступаючи проти дітей війни в суді, Пенсійний фонд, на думку позивача, заперечує, фактично оскаржує рішення Конституційного Суду, рішення якого обов'язкові для виконання на всій території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Позивач вважає, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протягом 2007 та 2008 року було поновлено, а протягом 2009 та 2010 року не призупинялася. Зазначив, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій» оскільки Закон України має вищу юридичну силу.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові просив позов задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що Головне управління не здійснює безпосереднє призначення пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, а лише організовує роботу підвідомчих управлінь в межах Луганської області та в своїй роботі підвідомче та підконтрольне Пенсійному фонду України. Крім того представник позивача зазначив, що згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01.03.2001 № 121 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Вважав, що головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не має повноважень щодо забезпечення виплати надбавки до пенсії як дитиній війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилався на те, що відповідно до п. 9 Положення кошти Пенсійного фонду України спрямовують; фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Згідно зі ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Державного бюджету виділяються Пенсійному фонду України для виплати пенсій законами України про Державний бюджет на відповідний рік за відповідною бюджетною програмою. Зазначив, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державності бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Посилався на те, що Пенсійний фонд України та його територіальні орган мали повноважень щодо самостійного перерозподілу коштів державного бюджету самостійно виплачувати особам, які мають статус «дитина війни», підвищення до пенсії.
Вважав, що головним управлінням не було порушено норми ч.2 ст.19 Конституції України та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячно грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 до 31.12.2007, з 22.05.2008 до 31.12.2008 та в подальшому можлива за умови виділення видатків на фінансове забезпечення цих державних соціальних гарантій. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 01 березня 2001 року №121/2001 затверджено Положення про Пенсійний фонд України. Відповідно до п.2 цього Положення, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Також у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Як передбачено ч.1 ст.20 Закону України «Про об'єднання громадян» N 2460-XII від 16.06.1992 для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертається до суду в данному випадку за захистом своїх прав, а ні конкретної особи (члену громадської организації).
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В судовому засіданні позивач не довів будь - яких порушень з боку відповідача його прав.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, діючи в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, не порушував норми ч.2 ст.19 Конституції України.
Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Всеукраїнської громадської організації «Громадський контроль» до Головного Управління пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 14 лютого 2011 року.
Суддя К.В. Агевич