Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
27 січня 2011 року Справа № 2а-265/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Агевича К.В.
секретаря судового засідання: Ворошило О.Є.
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до громадянина Грузії ОСОБА_1 про видворення за межі України в примусовому порядку,
ВСТАНОВИВ:
Жовтневий районний відділ Луганського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - позивач) звернувся з позовом про примусове видворення за межі України громадянина Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Республіки Грузія (далі - відповідач).
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач порушив законність перебування на території України та ухиляється від виїзду після прийняття 16.03.2010 рішення про його видворення. Крім того, є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в подальшому буде ухилятися від виїзду в зв’язку з відсутністю коштів на проживання та проїзд, тому позивач просить позов задовольнити, видворити відповідача за межі України в примусовому порядку.
Відповідач у судовому засіданні пояснив, що прибув в Україну 23.08.2008 через КПП «Донецьк» по приватних справах на термін 90 суток, про те що необхідно продовжувати реєстрацію знав, але ніяких мір не прийняв і не виїхав за межі України через відсутність коштів. Весь цей час проживав у громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою АДРЕСА_1. Дітей не має. Визнає себе винним у порушенні міграційного законодавства України та пояснив що виїзджає з України 29.01.2011. З позовом згоден та його визнає.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач - є громадянином Грузії, що підтверджується копією паспорту 08АН 62478, виданого 24.07.2008 владою Грузії терміном дії до 24.07.2018 (а.с.7).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. за № 3929-XII іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач за перебування на території України без державної реєстрації і документів на право проживання в Україні постановою жовтневого районного суду від 05.05.2010 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, (а.с.17).
Згідно з ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. за № 3929-XII іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України. Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
16.03.2010 року Голвним управлінням МВС України в Луганській області було затверджено Постанову про видворення за межі України відповідача, із забороною в'їзду терміном на 3 роки та заборонено відповідачу в’їзд на територію України у термін до 16.03.2013 (а.с. 8).
Відповідно до п. 44 Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” від 29.12.1995 за № 1074 іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення. Тому відповідач мав залишити територію України до 16.04.2010.
Відповідач не виконав зобов’язання залишити територію України в установлений строк.
Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. за № 3929-XII орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно з ч. 10 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. за № 3929-XII іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач звертався з питань отримання статусу біженця до відділу національностей та релігій Луганської обласної державної адміністрації, а тому суд приходить до висновку, що перебування відповідача на території України без належної реєстрації є порушенням правил перебування іноземців в Україні.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідач порушує вимоги статті 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” і підлягає видворенню в примусовому порядку з території України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З огляду на встановлені у судовому засіданні факти вчинення відповідачем адміністративних правопорушень та його неналежної поведінки під час перебування на території України, суд приходить до висновку про необхідність звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця на підставі п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить видворити у примусовому порядку за межі України відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Чинним законодавством України передбачено, що рішення про видворення іноземця приймають органи внутрішніх справ, органи охорони державного кордону, Служби безпеки України, а у разі невиконання такого рішення – підлягають затриманню та примусовому видворенню з України на підставі постанови адміністративного суду, прийнятої за результатами розгляду позову відповідного суб’єкта владних повноважень. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність прийняття рішення про затримання та видворення у примусовому порядку за межі України іноземця, якій добровільно не виконав рішення суб’єкта владних повноважень, у відповідності з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994р. за № 3929-XIІ.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено відсутність підстав для відмови у прийнятті визнання адміністративного позову відповідачем. Дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси. Беручі до уваги викладене, суд пришов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в зв’язку з визнанням відповідачем адміністративного позову та прийняття його судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 3, 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929-XII від 04.02.1994р., Постанови Кабінету Міністрів України „Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію” від 29.12.1995 за № 1074, ст.ст. 51, 94, ч. 1 ст. 112, ст.ст. 160-164, 167, 254, п. 3 ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Видворити за межі України громадянина Грузії ОСОБА_1 в примусовому порядку.
До моменту виконання постанови суду громадянина Грузії ОСОБА_1 може бути затримано та утримано у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Постанова суду в частині видворення громадянина Грузії ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
СуддяК.В. Агевич