ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/538/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Чорному В`ячеславу Валерійовичу
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представників відповідача : Рибалка Д.О., Михайленка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління статистики у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Вінницькій області про визнання протиправними дій та стягнення грошової допомоги в розмірі десяти посадових окладів.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач з 15.05.1981 року до 22.12.2010 року працювала на різних посадах державного службовця в органах управління статистики у Липовецькому районі Вінницької області, про що свідчать записи її трудової книжки.
22.12.2010 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста-економіста відділу статистики виробництва управління статистики у Липовецькому районі на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України, тобто, за станом здоров'я з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України, що відображено в трудовій книжці. На звернення позивача до керівництва Головного управління статистики у Вінницькій області щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, що передбачено статтею 37 Закону України "Про державну службу", відповідач листом №17.1/8-386 від 26.01.2011 року безпідставно відмовив у виплаті заявнику вказаної грошової допомоги. Підставами відмови слугувало те, що пункт 2 частини 1 статті 40 КЗпП України не передбачає виходу на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних окладів відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну службу" .
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.
Представники відповідача позов не визнали з мотивів, що викладені у письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи. При цьому зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки обов'язковою умовою для виплати позивачу допомоги, передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу", згідно з роз'ясненням Головдержслужби України від 22.12.2009 року № 363/12/22-09 щодо права держаного службовця на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні на пенсію, є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію. Враховуючи той факт, що звільнення згідно п. 2 ч.1 статті 40 КЗпП України не є вихідом на пенсію, державному службовцю не виплачується така допомога.
З огляду на вказане, Головне управління статистики у Вінницькій області вважає свої дії правомірними та вчиненими в межах законодавства, а отже будь-яких прав, свобод та інтересів позивача не порушено, а відтак просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено, що публічно-правовий спір між сторонами виник з приводу захисту порушеного права державного службовця на отримання соціальної гарантії передбаченої статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Визначаючись щодо позовних вимог, суд дійшов висновку про їх задоволення в повному обсязі, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 15.05.1981 року працювала на різних посадах державного службовця в управлінні статистики у Липовецькому районі головного управління статистики в області, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с.6-8). Стаж роботи позивача на державній службі становив 29 років, 7 місяців 8 днів, а загальний трудовий стаж 35 років, 6 місяців, 27 днів.
Відповідно до наказу Головного управління статистики у Вінницькій області від 22.12.2010 року №243-К ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків на підставі п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент звільнення досягла віку, який гарантував їй достроковий вихід на пенсію. 23.12.2010 р. управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується довідкою атестатом від 27.12.2010 р. №2305.
В силу частини 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
19.01.2011 року позивач письмово звернулась до відповідача з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів .
Відповідач, листом від 26.01.2011 року №17.1/8-383 (а.с.11) повідомив ОСОБА_1, що законні підстави для виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів відсутні.
Зокрема, за твердженням представників відповідача, грошова допомога у розмірі 10 посадових окладів виплачується при розірванні трудового договору у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. Оскільки позивач був звільнений за п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, у відповідача не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги. Натомість, на підставі статті 44 КЗпП позивачу має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку, що і було зроблено.
Відповідно до статті 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (у редакції чинній станом на момент звільнення позивача), особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що норма, викладена у статті 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України „Про державну службу”.
Відповідно до матеріалів справи, що не заперечується представниками сторін, позивачу призначена пенсія по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23.12.2010 року.
В силу ж частини 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так. зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону „Про державну службу”.
На підставі частини 2 статті 37 Закону України „Про державну службу”, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”, державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Окрім того, як вбачається з листа Міністерства праці та соціальної політики України "Щодо виплати грошової допомоги", виплата грошової допомоги за нормою 37 Закону України "Про державну службу" пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено. Таким чином, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають і особи які вийшли на пенсію достроково, згідно статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", за наявності стажу державної служби 10 років.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію також суд вважає необґрунтованими, оскільки виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України „Про державну службу”, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Проаналізувавши норми статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 30 Закону України „Про державну службу” можна зробити висновок про те, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.
Тому суд вважає, що для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.
Використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію.
У даному випадку позивач фактично припинла трудові відносини з відповідачем, потім звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця, а після призначення їй відповідної пенсії звернулась до відповідача із заявою від 19.01.2011 року про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначила про вихід на пенсію згідно із Законом України "Про державну службу".
Підстава звільнення позивача зі служби в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2009 року в справі № К-22972/07.
Крім того, із витягу з трудової книжки та інших матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає виконанню службових обов'язків, п. 2 ч.1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст.44 КЗпП України.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав жодних належних доказів, якими б підтверджувалася правомірність його відмови у виплаті позивачеві грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із частиною 13 статті 37 Закону України „Про державну службу”.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем не дотримані, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами встановленими ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Головного управління статистики у Вінницькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів протиправними.
Стягнути з Головного управління статистики у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Присудити з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.) судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: