КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2701/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" лютого 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломанової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють від імені позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Володарсько-Волинської МДПІ) від 22.03.2010 року № 0001911701/0, № 00019121701/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року у задоволені позову ФОП ОСОБА_4 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ФОП ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 22.02.2010 року по 15.03.2010 року працівниками Володарсько-Волинської МДПІ на підставі направлення №46 від 22.02.2010 року та плану проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведено план документальну перевірку СПД - фізичної особи ОСОБА_4 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт №203/1701/2972614513 від 18.03.2010 року.
В ході проведення перевірки було встановлено факт отримання позивачем за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року обсяг виручки в сумі 243800,00 грн., а за період; 01.04.2008 року по 31.12.2008 року - обсяг виручки в сумі 350100,00 грн., що позивачем оспорюється. Також перевіркою встановлено, що в 4 кварталі 2008 року позивачем понесенно витрати по реалізації транспортних засобів в розмірі 60950 грн.
Згідно даних АРМУ "Митниця" приватним підприємцем імпортовано по ВМ №3043 від 03.12.2008 року легковий автомобіль 8703 VOLKSWAGEN фактурною вартість 27,5 тис. грн., який реалізовано 13.12.2008 року по біржовій угоді в сумі 20,0 тис. грн.
Відповідно до листа Житомирської митниці №31/2/6-6/17-ДСК від 21.12.2009 року ФОП ОСОБА_4 при митному оформленні зазначеного транспортного засобу платником сплачено до державного бюджету мито в сумі 6760,06грн., акцизного збору - 24760,83грн ПДВ- 19824,29грн.
За результатами перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №0001911701/0 від 22.03.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 27427,50 грн. та №0001921701/0 від 22.03.2010 року з податку на додану вартість в сумі 15030 грн. (основний платіж - 10020 грн., штрафні санкції - 5010 грн.)
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог прийшов до висновку, що дії відповідача носили правомірний характер і підстав для задоволення позову не має.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Так, порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу), згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. з урахуванням відповідних обмежень і особливостей щодо фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Пунктом 1 Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із внесеними змінами та доповненнями), далі (Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Пунктом 5 цього ж Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду(кварталу).
Відповідно до підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22.05.03 N 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Пунктом „а" статті 18 цього ж Закону України встановлено, що річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.
Згідно статті 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року із змінами і доповненнями, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
З доходів, зазначених у IV розділі Декрету, податок обчислюється податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі (пункт "б"ст.14).
Згідно ст. 13 розділу IV зазначеного Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в період 2008-2009 роках перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності із сплатою єдиного податку.
Як видно з матеріалів справи позивачем за період 4 кварталу 2008 року понесені витрати по реалізації транспортних засобів в розмірі 60950 грн., заниження чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності за період 4 кварталу 2008 року, складає 182850,00 грн., податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб буде складати 27427,50 грн.
Таким чином позивач неправомірно перебував у 4 кварталі 2008 року на спрощеній системі оподаткування по причині ввезення та реалізації в цьому кварталі легкового автомобіля, який є підакцизним товаром, порушив ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 6.12.1992 року та п.п. "а" п.19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.05.2003 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001911701/0 від 22.03.2010 року відповідачем винесено правомірно.
Стосовно винесення відповідачем податкового повідомлення рішення від 22 березня 2010 року № 00019121701/0 колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до підпункту "б" пункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із внесеними змінами та доповненнями, платником податку є будь яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно із підпунктом «а»пункту 9.6 статті 9 вищезазначеного Закону України "Про податок на додану вартість", особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.
Згідно п.9.3. ст.9 "Про податок на додану вартість" особи, які підпадають під визначення платників податку згідно зі статтею 2 Закону, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органі державної податкової служби.
Протягом 2008 року загальна сума операцій з поставки товарів у позивача склала 350100 грн., а тому він, відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону від 03.04.1997 року №168/97-ВР, повинен був зареєструватися платником ПДВ.
Згідно пп.4 п.9.4. ст.9 цього Закону України "Про податок на додану вартість" особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Таким чином підприємцем занижено суму податкових зобов’язань на 50100 грн. внаслідок не включення сум ПДВ по реалізації автотранспортних засобів в тому числі за грудень 2008 року обсяг оподаткованих операцій з ПДВ становить за грудень 2008 року обсяг оподаткованих операцій з ПДВ становить 50100 грн., в тому числі ПДВ 10020 грн., внаслідок не реєстрації платника ПДВ.
Отже за перевіряємий період ФОП ОСОБА_4 занижено податкове зобов’язання по ПДВ на суму 10020 грн.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлені рішень від 22.03.2010 року № 0001911701/0, № 00019121701/0 повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Таким чином позовні вимоги ФОП ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції– без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють від імені позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 – залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 14 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 14 лютого 2011 року.