Справа № 22ц - 3411 /2007 рік Головуючий першої інстанції Ларіна Н.О.
Категорія: 19 Доповідач: Осипчук О.В.
У X В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„12" квітня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Висоцької B.C. суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М. при секретарі: Таранець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу „Шахта „Лідієвка" Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія" про стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2007 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДП „Шахта „Лідієвка" про стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення її позову.
В обґрунтування доводів скарги ОСОБА_1 посилається на те, що судом не враховані шахрайські дії відповідача відносно неї, а прийняті до уваги тільки пояснення представника підприємства.
В апеляційному суді ОСОБА_1 підтримала доводи скарги в повному обсязі. Представник ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки МСЕК було встановлено причинний зв'язок між смертю чоловіка позивачки - ОСОБА_2 та його професійним захворюванням , про що 30 жовтня 1996 року був сповіщений відповідач. Згідно рішення Кіровського районного суду м.: Донецька від 3 березня 1997 року з шахти „Лідієвка" в/о „Донецьквугілля" на користь ОСОБА_1 стягнуто 12551 грн. одноразової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка внаслідок професійного захворювання. Відповідачем остаточно стягнута сума сплачена позивачці у серпні 2002 року. Позивачка двічі зверталася до суду із позовом про стягнення шкоди, відшкодування
суми індексації за несвоєчасно сплачену матеріальну шкоду у розмірі 12551 грн., але рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 29.04.1998 року та 1.03.2006 року їй в задоволені позову відмовлено.
11.09.2006 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, яку мотивує тим, що:1) відповідач приховував та не давав направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку між смертю чоловіка та його професійним захворюванням; 2) керівництво підприємства відмовлялося у 1996-1997 роках сплатити матеріальну шкоду по смерті чоловіка; 3) 20 січня 1997 року відповідач звільнив її за скороченням штату, але не мав права цього робити; 4) юрисконсульт підприємства приховав від неї, що термін догляду за інвалідом 1 групи, якби вона не працювала, повинно бути зараховано до трудового стажу; 5) регрес за втратою годувальника їй не призначали, оскільки вона працювала і не знаходилась на утриманні чоловіка; 6) підприємство тривалий термін не сплачувало у повному обсязі призначені за рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 3.03.1997 року суми.
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що жодний з доводів позовної заяви необгрунтований, оскільки позивачка з позовами про поновлення її на роботі, про оскарження дій державної виконавчої служби по несвоєчасному виконанню судового рішення не зверталася, згідно посадової інструкції юрисконсульта підприємства, в його обов'язки не входить викликати працюючих громадян і надавати їм консультації про пільги та зміни в законодавстві.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з такими висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
З матеріалів справи вбачається, що позов було пред"явлено до Державного підприємства „Шахта Лідієвка" і в тексті рішення суду зазначає в якості відповідача саме це підприємство.
Між тим, з матеріалів справи видно, що відокремлений підрозділ „Шахта „Лідієвка" не є юридичною особою, а лише є відокремленим підрозділом державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія". В матеріалах справи є довіреність відповідно до якої ДП „Донецька вугільна енергетична компанія" уповноважує провідного юрисконсульта відокремленого підрозділу „Шахта „Лідієвка" ОСОБА_3 представляти їх інтереси.
В апеляційному суді ОСОБА_3 підтвердила той факт, що вона приймала участь у розгляді справи і представляла інтереси саме юридичної особи по даній справі за позовом ОСОБА_1
Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, їм надано належну правову оцінку і ухвалено обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених судом фактичних обставин справи і не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.