ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
22 лютого 2011 року Справа №2а-14093/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю секретаря
судового засідання Швеця О.Ю.,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва
досуб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2
простягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва (далі –ДПІ у Деснянському районі, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (далі –СПД ОСОБА_2, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 21 лютого 2011 року, просила стягнути орендну плату за землю в сумі 7344грн. 12коп.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, обґрунтовуючи їх невиконанням відповідачем приписів Закону України «Про плату за землю», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та несплатою вище зазначеної суми заборгованості.
СПД ОСОБА_2 письмових пояснень стосовно заявленого позову не надала, прибуття своїх представників в судове засідання не забезпечила, тоді як про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.
Згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 21 лютого 2011 року о 14год. 34хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року №2181-III (далі –Закон №2181-ІІІ).
Відповідно до підпункту 1.1 статті 1 вказаного Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-III відповідачем були подані до ДПІ у Деснянському районі податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності №14988 від 25 квітня 2008 року, №5126 від 06 лютого 2009 року та №4005 від 01 лютого 2010 року, якими відповідач самостійно визначив суму зобов’язання, яку необхідно сплатити до бюджету.
За несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання позивачем, відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0006431703/0 від 25 травня 2010 року.
Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено у встановленому Законом №2181-ІІІ порядку, а тому сума у податкових повідомленнях-рішеннях є узгодженими.
Відповідно до статті 1 Закону №2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181-ІІІ відповідачем подані до податкового органу податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008, 2009 та 2010 роки, якими СПД ОСОБА_2 самостійно визначила суму податкового зобов’язання, що необхідно сплатити до бюджету.
Стаття 13 Закону України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року №2535-XII (далі –Закон №2535-ХІІ) визначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 14 Закону №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Згідно зі статтею 17 Закону №2535-ХІІ податкове зобов’язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, тому у відповідності до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 даного Закону узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у визначений цією статтею строк, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ позивачем сформовано та надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу №1/1189 від 30 травня 2008 року та другу податкову вимогу №2/2328 від 13 серпня 2008 року. Першу податкову вимогу СПД ОСОБА_2 було отримано, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Другу податкову вимогу відповідачем отримано не було, про що свідчить акт №35 про незнаходження фактичного місця розташування платника податків від 26 серпня 2009 року, у зв’язку з чим другу податкову вимогу №2/2328 від 13 серпня 2008 року було розміщено на дошці податкових оголошень.
Судом враховується, що відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.4 статті 6 Закону №2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Таким чином, податкові вимоги вважаються такими, що вручені відповідачу.
Позивач зазначає, що перша та друга податкові вимоги в адміністративному та судовому порядку оскаржені не були. На час вирішення спору, сума заборгованості відповідача перед бюджетом становить (згідно з довідкою про заборгованість перед бюджетом від 25 січня 2011 року №379/9/24-138) 7344грн. 12коп.
Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов’язання відповідача не було сплачене у встановлені строки, а відтак таке зобов’язання є податковим боргом.
Позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у СПД ОСОБА_2 За таких обставин, з урахуванням вимог статей 71-72 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Відповідно до статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990р. №509-ХІІ з наступними змінами та доповненнями.
На момент вирішення спору заборгованість у розмірі 7344грн. 12коп. відповідачем не погашена.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначеної заборгованості відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва задовольнити.
Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2 (04074 АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва (р/р 33213812700004 УДК у Деснянському районі ГУ ДКУ у м. Києві, код за ЄДРПОУ 26077891 ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 13050200) орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності у сумі 7344грн. 12коп. (сім тисяч триста сорок чотири гривні 12коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька