ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2011 року № 2а-731/11/2670
О 10 годині 20 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А.
при секретарі судового засідання Білову М.В.
за участю:
представника позивача: Надєльнюка С.В.
представника відповідача: Рублевської Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «СПІЧ і К»
про визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжова М.В. неправомірними та скасування постанови від 10 грудня 2010 року № 21350285 про накладення штрафу в сумі 340,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року № 2а-4501/10/0570.
Ухвалою суду від 07 лютого 2010 року замінено відповідача - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача –Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «СПІЧ і К».
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на закони України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування»та Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 та зазначає, що державним виконавцем накладено штраф у сумі 340 грн. на боржника –юридичну особу за невиконання без поважних причин рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2010 року у справі № 2а-4501/10/0570. Проте вказує на ті обставини, що зазначене рішення суду виконати неможливо, в зв’язку з тим, що страхова діяльність виключена з переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». На пропозицію позивача щодо зупинення виконавчого провадження, відповідач відповів відмовою.
Представник відповідача проти позову заперечила з огляду на положення Закону України «Про виконавче провадження»та вказала, що боржником вимоги державного виконавця про виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду залишені без розгляду, а тому на відповідача покладено штраф за невиконання рішення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, також проти позову заперечив та підтримав позицію, наведену відповідачем. Крім того, зазначив, що 10 серпня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким відмовлено у роз’ясненні постанови суду, а оригінал заяви, яку потрібно розглянути позивачу гідно рішення суду, знаходиться на зберіганні у Держфінпослуг.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
В провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 21350285, що відкрито 14 вересня 2010 року з виконання виконавчого листа № 2а-4501/10/0570, виданого 07 липня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання постанови суду у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «СПІЧ і К»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання недійсним рішення № 852-лр від 20.11.2009 та про зобов’язання видати ліцензію.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2010 року позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.11.2009 № 852-лр про залишення без розгляду заяви ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»про видачу ліцензії та зобов’язано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України розглянути заяву ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»від 23.10.2009 № 118 та прийняти рішення відповідно до приписів Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-4501/10/0570. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2010 року відкрито касаційне провадження у справі.
10 серпня 2010 року Донецьким окружним адміністративним судом відмовлено у задоволенні заяви ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К» про роз’яснення судового рішення у даній справі.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV «Про виконавче провадження»(із змінами та доповненнями) (далі –Закон № 606) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом № 606 примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу»(із змінами та доповненнями) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Статтею 24 Закону № 606 передбачений порядок прийняття виконавчого документа до виконання. Так, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 06 вересня 2010 року ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»звернулася із заявою від 31.08.2010 року про примусове виконання рішення суду до державного виконавця за належним місцем виконання рішення суду (згідно вимог п.1 ч.1 ст.20-1 Закону № 606) та у строки, встановлені ст. 21 наведеного Закону.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (ст. 24 Закону № 606).
15 вересня 2010 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Єжовим М.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано строк для добровільного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду на протязі 7 днів з дня отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Копія постанови направлена боржнику –17 вересня 2010 року листом № 15328-25-10/11.
У встановлений для добровільного виконання рішення суду строк позивач будь-яких дій не здійснив. Проте, 14 жовтня 2010 року позивачем надісланий лист на адресу відповідача із проханням до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернутися до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду та зупинення виконавчого провадження. В обґрунтування свого клопотання позивач наводив доводи про те, що прикінцевими положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування»внесені зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», якими страхова діяльність виключена з переліку видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону.
26 жовтня 2010 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено вимогу державного виконавця на адресу боржника –Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про виконання рішення суду шляхом розгляду заяви ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»від 23.10.2009 року № 118 та прийняття рішення відповідно до приписів Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
04 листопада 2010 року Держфінпослуг направила лист № 14404/40-8 на адресу ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»щодо призначення зустрічі на 24 листопада 2010 року з метою вирішення питання про видачу товариству ліцензії на здійснення добровільного медичного страхування, проте сторони не дійшли врегулювання питання щодо виконання рішення суду.
10 листопада 2010 року відповідачем надано відповідь на лист позивача від 14.10.2010 року, в якій зазначено про право сторони виконавчого провадження звернутися до суду, який видав виконавчий лист, із заявою про роз’яснення відповідного рішення. Проте позивач не реалізував своє право на звернення до суду із заявою про роз’яснення порядку виконання.
11 листопада 2010 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено другу вимогу державного виконавця на адресу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про виконання рішення суду та повідомлено боржника про накладання штрафу за повторне невиконання вимоги державного виконавця.
Відповідно до ст. 76 Закону № 606 після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
10 грудня 2010 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника –Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України у розмірі 340 грн., а 12 грудня 2010 року –направлено третю вимогу державного виконавця про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду.
На час звернення позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України рішення Донецького окружного адміністративного суду не виконано. При цьому, практично одночасно позивач розпочав використовувати надані йому Законом № 606 та Кодексом адміністративного судочинства України права. Так, 14 січня 2011 року позивач звернувся із скаргою на неправомірні дії державного виконавця до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а 17 січня 2011 року –звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою. Скарга на дії державного виконавця на час розгляду даної справи не вирішена. Крім того, 2 лютого 2011 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із клопотанням про зупинення виконання рішення суду. На час розгляду даної справи клопотання позивача не розглянуто.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач вчиняв дії, направлені на врегулювання питання щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду, проте надані чинним законодавством України права та обов’язки використовував неналежним чином, оскільки вбачаючи певні обставини, які ускладнили виконання рішення суду, позивач до Донецького окружного адміністративного суду, як це передбачено ст. 28 Закону № 606 та ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, не звернувся. Із клопотанням про зупинення виконання рішення суду до суду касаційної інстанції звернувся лише у лютому 2011 року, хоча касаційна скарга подана ще в липні 2011 року, тобто до винесення постанови державного виконавця про накладання штрафу. Із скаргою на дії державного виконавця та із позовною заявою до суду також звернувся вже після неодноразового попередження відповідача про застосування санкцій до боржника за ухилення від виконання рішення суду.
Наведені обставини засвідчують про затягування виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду позивачем, а отже наявність вини юридичної особи - боржника.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суду пред’явлено оригінал заяви ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»№ 118 від 23 жовтня 2009 року про видачу ліцензії на провадження страхової діяльності. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що всі додані ТДВ «СК «СПІК і К»до заяви № 118 документи, також знаходяться у Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Враховуючи наведене, у позивача не має правових підстав для ігнорування законних вимог державного виконавця щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду, яким Держфінпослуг зобов’язано розглянути заяву ТДВ «Страхова компанія «СПІЧ і К»від 23.10.2009 № 118 та прийняти рішення відповідно до приписів Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Постанова суду залишена без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом, а тому відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили.
Посилання позивача на виключення страхування з переліку видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, судом до уваги не приймаються, оскільки постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про відсутність порушень з боку відповідача, оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при відкритті виконавчого провадження та винесенні постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, позов визнається судом необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Постанову складено у повному обсязі 21 лютого 2011 року.