ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
03 лютого 2011 року 13:17 № 2а-14339/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Рубенян Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці
про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (далі по тексту - відповідач), Начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (далі по тексту – відповідач 2) про скасування наказу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 197 о/с від 16 липня 2010 року, поновлення на посаді, стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
25 жовтня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме позивач просить суд: скасувати № 197 о/с від 16 липня 2010 року, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-14339/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 листопада 2010 року, яке відкладалось на 06 грудня 2010 року у зв’язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року закрито провадження в адміністративній справі № 2а-14339/10/2670 в частині заявлених вимог до Начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, у зв’язку з відмовою позивача у судовому засіданні 22 листопада 2010 року від частини заявлених позовних вимог.
Судові засідання по справі № 2а-14339/10/2670 неодноразово відкладались для надання позивачем та відповідачем додаткових доказів по справі та виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2010 року.
У судовому засіданні 03 лютого 2011 року позивач підтримав позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявленої позовної заяви заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 197 о/с від 16 липня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади винесено із порушенням вимог Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Закону України „Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.
В письмових запереченнях відповідача вказано, що ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ з 16 липня 2010 року, наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 197 о/с від 16 липня 2010 року за грубе порушення службової дисципліни. Порушень з боку Управління МВС України на Південно-Західній залізниці щодо порядку накладання дисциплінарного стягнення стосовно позивача допущено не було.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 працював помічником начальника відділу – оперативним черговим чергової частини лінійного відділу на станції Київ – Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці (відповідно до доданої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача).
28 травня 2010 року заступником начальника штабу ЛВ на ст. Київ-Пасажирський майором міліції Качановою Л.Д. було проведено службове розслідування, яким встановлено, що за порушення вимог пункту 21 Кодексу законів про працю України, а саме прогул з 21 травня 2010 року по 24 травня 2010 року, загальною кількістю чотири доби, а також вимог статті 1 та статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»щодо дотримання службової дисципліни ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ. Висновок про службове розслідування від 28 травня 2010 року підписано заступником начальника штабу ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на Південно-Західній залізниці майором міліції Кочановою Л.Д. та заступником начальника ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на ПЗЗ капітаном міліції Яшковим О.В.
09 липня 2010 року було призначене повторне службове розслідування.
Судом встановлено, що буд-якій наказ про призначення повторного службового розслідування або продовження строків службового розслідування відсутній та до матеріалів справи не додавався, хоча неодноразово витребовувася судом у представника відповідача.
Висновком про службове розслідування від 16 липня 2010 року встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог статті 1, статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», що виразилось у невиході на службу без поважних причин, ОСОБА_1 підлягає звільненню з органів внутрішніх справ. Висновок про проведення службового розслідування від 16 липня 2010 року підписано старшим інспектором ІОС ВКЗ УМВС України на Південно-Західній залізниці лейтенантом міліції Шатровим В.Є та погоджено заступником начальника УМВС України на Південно-Західній залізниці – начальником ВКЗ майором міліції Губенко В.В.
Наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 196 о/с від 16 липня 2010 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на ПЗЗ за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиході на службу без поважних причин, ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 197 о/с від 16 липня 2010 року за грубе порушення службової дисципліни позивача було звільнено з органів внутрішніх справ.
Відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної без розгляду, так як позивачем пропущені строки звернення до адміністративного суду, встановлені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Частиною 3 статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У відповідності до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2 зазначено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, оскаржуваний позивачем наказ прийнято 16 липня 2010 року, трудову книжку позивач отримав по пошті 16 вересня 2010 року, адміністративний позов зареєстровано в Окружному адміністративному суду міста Києва, відповідно до відмітки служби діловодства суду, 11 жовтня 2010 року, тобто в межах місячного строку передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників»від 29 липня 1993 року № 58, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі по текст у- Інструкція) при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2010 року строк для звернення до адміністративного суду позивачу поновлено.
Тому, доводи відповідача стосовно порушення позивачем строків на звернення до адміністративного суду не беруться до уваги, оскільки є безпідставними.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Закону України „Про міліцію”, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»від 22 лютого 2006 року № 3460-IV та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року № 565 XII (далі по тексту –Закон № 565 XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України .
Відповідно до статті 25 цього Закону працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано позивачем під час розгляду справи, останній вчинив дисциплінарний проступок, а саме: прогул з 21 травня по 24 травня 2010 року.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ»від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі по тексту – Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності.
Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники.
Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не
відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.
Статтею 14 цього ж статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особі рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Як встановлено судом, під час розгляду справи, приводом для прийняття рішення про звільнення позивача був висновок службового розслідування по факту прогулу позивача з 21 травня 2010 року по 24 травня 2010 року, загальною кількістю чотири доби, заступника начальника штабу ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на Південно-Західній залізниці майором міліції Кочанової Л.Д., який погоджений заступником начальника ЛВ на ст. Київ-Пасажирський УМВС України на ПЗЗ капітаном міліції Яшковим О.В. (копія висновку службового розслідування додана до матеріалів справи).
Також в матеріалах справи міститься висновок службового розслідування затверджений начальником Управління МВС України на Південно-Західній залізниці Гуцолом П.І. від 16 липня 2010 року.
Судом встановлено, що будь-якій наказ про призначення повторного службового розслідування або продовження строків службового розслідування відсутній та до матеріалів справи не додавався, хоча неодноразово витребовувався у представника відповідача.
Таким чином, відповідачем не дотримано вимоги щодо проведення службового розслідування.
Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Судом встановлено, що дисциплінарне правопорушення скоєно 24 травня 2010 року, службове розслідування закінчено 28 травня 2010 року. Начальнику у підпорядкуванні якого перебував позивач стало відомо про завершення службового розслідування 28 травня 2010 року або в день скоєння дисциплінарного правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що посилання відповідача про те, що начальнику Управління МВС України на Південно-Західній залізниці стало відомо про дисциплінарний проступок позивача лише 09 липня 2010 року не беруться судом до уваги, оскільки дане посилання вказує на порушення порядку та строків проведення службових розслідувань та не відповідає вимогам законодавства.
Таким чином, начальником відповідача не було дотримано вимог щодо строку накладення дисциплінарного стягнення, що не спростовує доводи позивача про порушення таких строків.
У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 4 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що стосовно вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд не може перебирати на себе функцію здійснення розрахунку та нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, замість органу, на який покладено такі повноваження.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі не доведено правомірність оскаржуваного наказу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Перевіривши оскаржуваний позивачем наказ про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає його необґрунтованим та неправомірним, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 –163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 197 о/с від 16 липня 2010 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас.
3. Поновити ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу – оперативного чергового чергової частини лінейного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 16 липня 2010 року.
4. Стягнути з Управління МВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
5. Відповідно до статті 256 КАС України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу –оперативного чергового чергової частини лінейного відділу на станції Київ-Пасажирський Управління МВС України на Південно-Західній залізниці та стягнення з Управління МВС України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць виконати негайно.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.