Справа № 2а/2570/342/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Падій В.В.,
при секретарі Галенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення,-
В С Т А Н О В И В :
18.01.2011 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі – УМВС України в Чернігівській області), Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі – Куликівський РВ УМВС України в Чернігівській області) про визнання дій відповідачів щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу протиправними та стягнення на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 21687,06 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Куликівського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та був звільнений з роботи наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.02.2010 року №27 о/с. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2010 року по справі № 2а-12237/09/2570, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю, накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.02.2009 року №86 та від 10.02.2009 року №27 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області визнані протиправними та скасовані, а позивача поновлено на посаді. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2010 року – залишено без змін. Наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 28.01.2010 року №13 о/с позивача було поновлено на попередній посаді. Однак, відповідачами, всупереч вимогам чинного законодавства не проведена ОСОБА_1 виплата грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, чим порушено його права.
Позивачем в судовому засіданні подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить позовну вимогу щодо стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 21687,06 грн. замінити на стягнення з Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області на його користь середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.02.2009 року по 28.01.2010 року.
Згідно ст. 51 КАС України позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі та пояснив, що під час перебування у вимушеному прогулі позивач отримував допомогу по безробіттю, загальна сума якої склала 6964 грн. 99 коп. Вказана сума була виплачена позивачу Фондом загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, робочим органам виконавчої дирекції Фонду - Куликівським районним центром зайнятості, який після поновлення позивача на службі заявив вимоги про стягнення цієї суми на підставі ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» з УМВС України в Чернігівській області. За таких обставин сума, заявлених ОСОБА_1 позовних вимог повинна бути зменшена на суму 6964 грн. 99 коп., отриманої ним грошової допомоги. Додатково пояснив, що довідка Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області від 02.12.2010 року № 8741, не є належним доказом та не може бути визнана підставою проведення розрахунків. Вказана довідка, як вбачається з її змісту, видана для подання до органів соціального захисту населення та не містить повних даних щодо сум отриманого грошового забезпечення, оскільки в ній не вказані суми обов'язкових державних платежів (податки, зборів з громадян) та сум відшкодувань таких нарахувань за рахунок державного бюджету. Також, зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 подані до неналежного відповідача – управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, оскільки право призначати та виплачувати грошове забезпечення співробітникам сектору карного розшуку Куликівського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, відноситься виключно до повноважень начальника Куликівського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області.
Представник Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області повторно в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника УМВС України в Чернігівській області, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області.
Наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 10.02.2009 року №27 о/с старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п.п. «є» п. 64 (за порушення службової дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі – Положення № 114).
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.01.2010 року, по справі № 2а-12237/09/2570 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Чернігівській області, третя особа - Куликівський РВ УМВС України в Чернігівській області про поновлення на роботі, визнання протиправним та скасування наказів, накази управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області від 10.02.2009 року №86 та від 10.02.2009 року №27 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого сектору карного розшуку Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області визнані протиправними та скасовані, а позивача поновлено на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (а.с. 5-6).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2010 року – залишено без змін
Наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 28.01.2010 року №13 о/с, накази УМВС України в Чернігівській області від 10.02.2009 року №86 та № 27 о/с про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ за п.п «є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення № 114 скасовані. (а.с.7).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням №114.
Згідно п. 24 Положення №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за № 205/14896 (далі- Інструкція №499).
Згідно п. 1.6. Інструкції № 499 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до п. 3.5.2. Інструкції №499, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені.
Позовна вимога позивача щодо визнання дій УМВС України в Чернігівській області по невиплаті ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу протиправними не підлягає задоволення, оскільки, позивач службу проходив в Куликівському районному відділі управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області, а тому суд вважає дії Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу протиправними.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав,
свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач просить стягнути з Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області на його користь середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.02.2009 року по 28.01.2010 року.
За таких обставин, суд з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Куликівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.02.2009 року по 28.01.2010 року.
Суд не бере до уваги посилання представника УМВС України в Чернігівській області щодо зменшення грошового забезпечення позивача на суму 6964 грн. 99 коп у зв’язку з тим, що позивачем під час перебування у вимушеному прогулі отримана допомога по безробіттю в розмірі 6964 грн. 99 коп., оскільки жодних доказів на підтвердження факту відшкодування УМВС України в Чернігівській області чи Куликівським РВ УМВС України в області цієї суми до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування України на випадок безробіття, відповідачами до суду надано не було.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Куликівський РВ УМВС України як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства
внутрішніх справ України в Чернігівській області, Куликівського районного відділу
управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області - задовольнити
частково.
Визнати дії Куликівського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо невиплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - протиправними.
Зобов'язати Куликівський районний відділ управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 10.02.2009 року по 28.01.2010 року.
Постанову в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.