копія
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 р. № 2а/2570/257/2011
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб Ю.О., при секретарі Сердюк Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурси"
додержавної податкової інспекції у м. Чернігові
провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача Зайцевої Л.А., довіреність від 11.01.2010 року
Малай А.В., довіреність № 17024/9/10-010 від 30.12.2010 року
ВСТАНОВИВ:
До Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» до державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000061510/0 від 10.01.2008 року на суму 1181 грн., №0001101510/0 від 22.01.2008 року на суму 2178 грн., №0009301510/0 від 16.05.2008 року на суму 1722 грн., №0002262320/2 від 20.05.2008 року на суму 2594367 грн., №0002272332/2 від 20.05.2008 року на суму 1738627,50 грн. та №0002512320/2 від 04.06.2008 року на суму 11056 грн. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті на підставі актів перевірок, які взагалі не проводилися об’єктивно та реально, або поводилися з порушенням вимог податкового та іншого чинного законодавства, а причиною безкінечних перевірок підприємства та прийняття по відношенню до нього необґрунтованих податкових повідомлень-рішень є саме небажання податкового органу повертати позивачу надмірно сплачені податки.
Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі та пояснив, що податкові повідомлення-рішення відповідачем винесені правомірно, оскільки позивачем не надано на перевірку документи, які б підтверджували витрати на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів, крім того до перевірки не надано первинних бухгалтерських документів.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 22.02.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в ДПІ у м Чернігові як платник податків.
ДПІ у м. Чернігові, на підставі направлень від 12.11.2007 року №2791 та від 26.11.2007 року №2900, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року, про що складено акт №1045/23/30449613 від 05.12.2007 року.
Під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст.3; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5; п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від’ємного значення об’єкту оподаткування на 170336 грн., в тому числі за 2004 рік на 69700 грн., за 2005 рік на 60100 грн., за 2006 рік на 25398 грн., за I півріччя 2007 року на 15138 грн. та до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на 2067886 грн., у тому числі за 2004 рік на 501800 грн., за 2005 рік на 540400 грн., за 2006 рік на 691159 грн., за I півріччя 2007 року на 334527 грн., порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1353846 грн., в тому числі за 2004 рік на 250823 грн., за 2005 рік на 380262 грн., за 2006 рік на суму 492963 грн., за I півріччя 2007 року на суму 229798 грн. та завищення валових витрат за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на суму 8342296 грн., в тому числі за 2004 рік на суму 2052400 грн., за 2005 рік на суму 2186800 грн., за 2006 рік на суму 2761155 грн. та за півріччя 2007 року на суму 1341941 грн.
На підставі акту перевірки №1045/23/30449613 від 05.12.2007 року, рішення ДПА в Чернігівській області про результати розгляду скарги ТОВ «Украгроресурси» за №775/10/25-020 від 13.05.2008 року (зі змінами від 20.05.2008 року № 817/10/23-020), відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0002262320/2 від 20.05.2008 року, яким ТОВ «Украгроресурси» визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2594367,25 грн., №0002272332/2 від 20.05.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 1738627,50 грн. та №0002512320/2 від 04.06.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість та зобов’язано сплатити суму податку в розмірі 22112 грн. та штрафні санкції в розмірі 11056 грн.
Також, ДПІ у м. Чернігові проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка позивача з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за 1 півріччя 2007 року, якою встановлено зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітний період на 15138 грн. та заниження податку на прибуток на суму 1125 грн., про що складений акт №1042/15-124 від 15.11.2007 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000061510/0 від 10.01.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 1181 грн., де 1125 грн. – основний платіж та 56 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
ДПІ у м. Чернігові проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток позивача та складений акт №9/15-124 від 09.01.2008 року, якою встановлено зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітний період (III квартал 2007 року) на суму 3962 грн. та заниження податку на прибуток за звітний період на суму 2074 грн.
На підставі проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001101510/0 від 22.01.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 2178 грн., де 2074 грн. – основний платіж та 104 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Крім того, актом №294/15-124 від 21.04.2008 року, складеним за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки позивача з питань податкової звітності з податку на прибуток встановлено зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього періоду на 25398 грн., зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування за звітний період 11 місяців 2007 року на суму 6043 грн. та заниження податку на прибуток за звітний період 11 місяців 2007 року на суму 1640 грн.
На підставі складеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0009301510/0 від 16.05.2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1722 грн., де 1640 грн. – основний платіж та 82 грн. – штрафні (фінансові) санкції.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.2.1 п. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п.п.2.4 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
З матеріалів справи судом встановлено, що для підтвердження валових витрат, задекларованих у податковій звітності, позивачем не надано відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. З письмовою заявою до податкового органу позивач не звертався.
Таким чином, відповідачем правомірно встановлено завищення валових витрат за 3 квартали 2004 року на 1318,4 тис. грн., за 2004 рік на 2052,4 тис. грн., за I квартал 2005 року на 498 тис. грн., за півріччя 2005 року на 1051,9 грн., за 3 квартали 2005 року на 1578,8 тис. грн., за 2005 рік на 2186,8 тис. грн., за I квартал 2006 року на 610734 грн., за півріччя 2006 року на 1320731 грн., за 3 квартали 2006 року на 2061665 грн., за 2006 рік на 2761155 грн., за I квартал 2007 року на 642625 грн., за півріччя 2007 року на 1341941 грн.
Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Відповідно до п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано на перевірку документи, які б підтверджували витрати на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів.
Згідно актів перевірки, позивачем завищено суми амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2004 року на 13,4 тис. грн., за 2004 рік на 23,6 тис. грн., за 1 квартал 2005 року на 9 тис. грн., за півріччя 2005року на 17,2 тис. грн.., за 3 квартали 2005 року на 25,7 тис. грн.., за 2005 рік на 34,7 тис. грн.., за 1 квартал 2006 року на 8172 грн., за півріччя 2006 року на 15658 грн., за 3 квартали 2006 року на 22535 грн., за 2006 рік на 28877 грн., за 1 квартал 2007 року на 5864 грн., за півріччя 2007 року на 11304 грн.; за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування на 170336 грн., у тому числі за 2004 рік на 69700 грн., за 2005 рік на 60100 грн., за 2006 рік на 25398 грн., за 1 півріччя 2007 року на 15138 грн. та занижено податок на прибуток за вказаний період на 2067886 грн., у тому числі за 2004 рік на 501800 грн., за 2005 рік на 540400 грн., за 2006 рік на 691159 грн., за півріччя 2007 року на 334527 грн.
Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п.10.1 ст.10 «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.
Таким чином, суд вважає, що позивачем, в порушення вимог вказаних статей, завищене від’ємне значення об’єкта оподаткування на 170336 грн. та занижено податок на прибуток в сумі 2067886 грн., у тому числі за 3 квартали 2004 року на 319,25 тис. грн.., за 2004 рік на 501,8 тис. грн.., за 1 квартал 2005 року на 110,4 тис. грн.., за півріччя 2005 року на 252,7 тис. грн.., за 3 квартали 2005 року на 385,7 тис. грн.., за 2005 рік на 540,7 тис. грн.., за 1 квартал 2006 року на 138592 грн., за півріччя 2006 року на 320856 грн., за 3 квартали 2006 року на 511686 грн., за 2006 рік на 691159 грн., за 1 квартал 2007 року на 151508 грн., за півріччя 2007 року на 334527 грн.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Як встановлено в судовому засіданні, на підтвердження правомірності включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», під час перевірки позивачем не надано документи, які передбачені правилами ведення податкового обліку, а саме: книги придбання і продажу товарів (робіт, послуг), реєстри отриманих і виданих податкових накладних, банківські документи, які засвідчують перерахування коштів в оплату вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи вищевказане, позивачем, в порушення вимог п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся в сумі 1353846 грн.
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурси» до державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000061510/0 від 10.01.2008 року на суму 1181 грн., № 0001101510/0 від 22.01.2008 року на суму 2178 грн., № 0009301510/0 від 16.05.2008 року на суму 1722 грн., № 0002262320/2 від 20.05.2008 року на суму 2594367 грн., № 0002272332/2 від 20.05.2008 року на суму 1738627,50 грн. та № 0002512320/2 від 04.06.2008 року на суму 11056 грн. задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163, 156 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя підпис Ю.О.Скалозуб