ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 лютого 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-2715/10/2470
16 год. 20 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Огородника А.П. при секретарі судового засідання Якименку О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Чернівецького обласного центру зайнятості
до Державного комунального підприємства "Чернівціводоканал"
про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 850,00 грн.
за участю:
представника позивача - Якимчук М.Я.,
представників відповідача - Шпортун К.П., Горуна М.А.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 15.02.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Про час складення постанови у повному обсязі повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ст. 167 КАС України.
Обставини справи:
Чернівецький обласний центр зайнятості звернувся з позовом про стягнення з комунального підприємства "Чернівціводоканал" суми штрафу в розмірі 850,00 грн., за порушення законодавства про зайнятість населення, на користь Чернівецького міського центру зайнятості на р/р 37179975900002 в УДК у м. Чернівці, МФО 856135.
Позивач свій позов мотивував тим, що відповідач використовував працю іноземця без дозволу державної служби зайнятості України, за що державна служба зайнятості наклала штраф у розмірі 850 грн. Однак, на дату подання позову відповідний штраф відповідачем не сплачений. Згідно із статтею 8 Закону України „Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII (далі - Закон №803) у разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.
Представники відповідача позов не визнали проти позову заперечили з мотивів наведених у запереченнях. Відповідач не визнав позовні вимоги позивача і просив залишити позовну заяву без задоволення з тих підстав, що ст. 32 Кодексу законів про працю не передбачено витребовування додаткових документів при переведенні працівника на іншу роботу і ст.22 КЗПП заборонена необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.
На думку відповідача, ст.8 Закону "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 року N 3929-XII (далі - Закон №3929) передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. А Законом України "Про іміграцію" від 7 червня 2001 року N 2491-III (далі - Закон №2491) передбачено порядок видачі посвідки на постійне проживання, яка й була отримана ОСОБА_4 25 травня 2007р.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників судового засідання суд,-
встановив:
Спеціалістами інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Чернівецького обласного центру зайнятості 18.06.2010р. було здійснено перевірку комунального підприємства "Чернівціводоканал" щодо дотримання вимог статті 8 Закону №803. За наслідками перевірки встановлено, що відповідач використовував працю громадянина Республіки Молдова ОСОБА_4 без дозволу на використання праці іноземця з 06.04.2006 по 24.05.2007 року на посаді машиніста насосних установок КНС-Денисівка-2 по 2-му розряду. Факт перебування іноземця ОСОБА_4 в трудових відносинах з приємством-відповідачем підтверджується наказом від 06.04.2006 № 41-к (а.с. 26), згідно з яким іноземець був призначений машиністом насосних установок КНС-Денисівка-2 по 2-му розряду. Також, факт використання праці ОСОБА_4 при перевірці підтверджується записом в книзі наказів, а саме: про наказ № 41-к від 06.04.2006, записом в журналі обліку відпрацьованого робочого часу, записом № 11 від 06.04.2006 в трудовій книжці ОСОБА_4 про прийняття на роботу на вищевказану посаду та довідкою про доходи, виданою даному іноземцю підприємством-відповідачем.
За результатами перевірки був складений акт про порушення вимог ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення" від 18.06.2010р. № 35, на підставі якого було прийнято рішення про накладення штрафної санкції за порушення ст. 8 Закону України „Про зайнятість населення" від 18.06.2010 № 35. На виконання вимог цієї статті відповідачу запропоновано добровільно сплатити штраф у розмірі 850 грн. На дату подання позову відповідний штраф відповідачем не сплачений. Згідно із статтею 8 Закону України „Про зайнятість населення" у разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку.
В судовому засіданні, визнані сторонами та відповідно ч. 2 ст. 72 не підлягають доказуванню наступні обставини:
- статус іноземця у ОСОБА_4;
- наявність трудових відносин між іноземцем та відповідачем (іноземець був прийнятий на роботу машиністом насосних установок КНС-Денисівка-2 по 2-му розряду);
- у відповідача відсутній дозвіл на використання праці вказаного іноземця;
- відповідач не повідомляв центр зайнятості про початок роботи іноземця у порядку передбаченому п. 11 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2028 (далі- ПКМУ №2028), яка діяла на час вчинення правопорушення.
Суд, застосовуючи норми чинного законодавства до спірних правовідносин, вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону №803 іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. У разі використання праці іноземців або осіб без громадянства без дозволу державної служби зайнятості України з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку особу у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідальність, передбачена цією статтею стосується підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності а не прав іноземця. А тому, на думку суду, вимоги ст. 8 Закону №803 не вступають в правову колізію з нормами ст. 8 Закону №3929 та з нормами Кодексу законів про працю України. Таким чином, дотримання роботодавцем вимог Закону №803 не суперечить праву іноземця на трудову діяльність, як на то посилається відповідач. Аналізуючи положення ст. 8 Закону №803, суд вважає, що цією статтею передбачені обов"язки, в тому числі щодо отримання дозволів, окремо для роботодавця та окремо для іноземця.
Необґрунтованим також є посилання відповідача на ст. 32 Кодексу законів про працю України з огляду на те, що ст. 8 Закону №8703 не передбачає обов"язок витребовування додаткових документів при переведенні працівника на іншу роботу.
Відповідно п. 11 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 № 2028 (який діяв на час вчинення правопорушення), роботодавець протягом трьох робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомляє центр зайнятості про цю дату.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не повідомляв центр зайнятості про початок роботи іноземця.
Посилання відповідача на те, що працівник був прийнятий на роботу в порядку переведення не є обґрунтованим з огляду на те, що такий обов"язок діє незалежно від того як підприємець був працевлаштований. У даному випадку значення має сам факт працевлаштування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Проте, суд прийшов до висновку, що відповідач в судовому засіданні не навів обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчать про обґрунтованість його заперечень.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат, пов"язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, останні присудженню не підлягають.
Керуючись Законами України „Про зайнятість населення", "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ст.ст. 69-72, 76,79, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд,-
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з комунального підприємства "Чернівціводоканал" суму штрафу в розмірі 850,00 грн. на користь Чернівецького обласного центру зайнятості (р/р 37179975900002 в УДК м.Чернівці, МФО 856135).
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Відповідно до частини першої статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.
Відповідно до статті 186 КАС України Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова складена у повному обсязі 18 лютого 2011 р.
Суддя А.П.Огородник