Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
17 лютого 2011 р. № 2-а- 195/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,
представників сторін:
позивача - Загребельного Г.С.,
відповідача - Ситнікова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Коннектор", з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000220818/0 від 31.12.2010 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 263912,70грн. в тому числі за основним платежем 175941,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 87970,90 грн. та № 0000230818/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 285905,43 грн. в тому числі за основним платежем 219927,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65978,18 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з’явився та проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, залучених до матеріалів справи. Посилався на те, що висновки, зроблені в ході перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 17.12.2010 року по 20.12.2010 року Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проведено документальну невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Електроспецтех» за період липень 2010 року.
За результатами перевірки складено акт № 4699/18-010/14312275 від 20.12.2010 року згідно висновків якого встановлено порушення ВАТ "Коннектор" - частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, здійсненому ВАТ "Коннектор" із ТОВ «Електроспецтех»; п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість із змінами і доповненнями, ВАТ «Коннектор»» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Електроспецтех» вищезазначених послуг на загальну суму 175 941,80 грн., в тому числі: липень 2010 року -175 941,80 грн.; п.3,1 ст. 3 та п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, підприємством ВАТ «Коннектор»» завищено суму валових витрат на загальну суму 879 709,00 гри., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 219 927,25 грн.
На підставі висновків акту № 4699/18-010/14312275 від 20.12.2010 року ДПІ у Червоназаводському районі м.Харкова щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначеного порушення, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ У Червонозаводському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення – рішення № 0000220818/0 від 31.12.2010 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 263912,70грн. в тому числі за основним платежем 175941,80 грн. та за штрафними (фінансовими)санкціями - 87970,90 грн. та № 0000230818/0 про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на прибуток на загальну суму 285905,43 грн. в тому числі за основним платежем 219927,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65978,18 грн.
Між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договор підряда № 1/10-09 від 01.10.2009р. на капітальний ремонт корпусу № 4, згідно з умовами якого ТОВ «Електроспецтех» виконує будівельні роботи по капітальному ремонту покрівлі корпусу № 4 розташованого за адресою. м. Харків, пр. Гагаріна, 98 та договір підряда № 2/10-09 від 01.10.2009р. умовами якого ТОВ «Електроспецтех» є виконання будівельних робіт по капітальному ремонту покрівлі з двох шарів корпусу № 3.
Підставою для висновку про нікчемність угоди відповідач вважає, що ТОВ «Електроспецтех» не мав господарської можливості виконати роботи, передбачені договорами, договори не містять передбачених законодавством істотних умов, а податкові накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.
У зв’язку з наведеним вище, відповідачем зроблений висновок про те, що правочин між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех» є нікчемним, оскільки він порушує моральні засади суспільства. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суд зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як вбачається з договорів між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех» вказані договори є двосторонніми.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок пдповідача про наявність ознак нікчемності правочину укладених між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.
Відповідачем не враховано припис акту цивільного законодавства України, який викладений в ч. 1 ст. 204 ЦК України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в усіх укладених між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» договорах підряду, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов’язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як “нікчемний правочин”, відповідач не звернув уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Відповідачем, при використанні терміну “нікчемний правочин”, не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. № 509-XII встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про ПДВ» платник податку – особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 цього ж Закону, об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі, операції з передачі прав власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу.
Згідно п.5.2.10 п.5.2. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами і доповненнями, до складу валових витрат включаюся суми витрат, пов’язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом. 8.7.1 цього Закону.
При цьому, відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону № 334, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.
У матеріалах справи містяться копії податкових накладних за операціями між ВАТ «Коннектор» та ТОВ «Електроспецтех».
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
В силу вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Матеріалами справи встановлено, що податкові накладні вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають, виписані підприємством ТОВ «Електроспецтех» що станом на момент спірних правовідносин є платником податку на додану вартість. Під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ, що відповідає вимогам підпункту 7.2.4 п. 12 ст. 1 Закону, де закріплено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про порушення ВАТ "Коннектор" - п.п.7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4. ст.. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість із змінами і доповненнями та п. 3.1 ст. 3 та п.п.5.2.10 п.5.2 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12.94р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями.
П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість”, передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000220818/0 від 31.12.2010 року та № 0000230818/0 від 31.12.2010 року дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
У зв’язку з тим, що відсутній об’єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Коннектор" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000220818/0 від 31.12.2010 року та № 0000230818/0 від 31.12.2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанова виготовлена 22 лютого 2011 року.
Суддя Панов М.М.