Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
16 лютого 2011 р. №2а-12901/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Король Д.О., Шевчук А.В.,
за участі: представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Федоренка О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0001141702/0 від 08.04.2010р. на суму 16072,78 грн., №0001141702/1 від 14.06.2010р. на суму 16072,78 грн., №0001791702/1 від 14.06.2010р. на суму 3,02 грн., №0001141702/2 від 24.09.2010р. на суму 16072,78 грн., №0001791702/2 від 24.09.2010р. на суму 3,02 грн., № 0001141702/3 від 26.10.2010р. на суму 16072,78 грн. та №0001791702/3 від 26.10.2010р. на суму 3,02 грн.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що на підставі акту перевірки №998/1702/НОМЕР_1 від 17.02.2010р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова встановлені порушення розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, п.п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 16072,78 грн.
На думку позивача, при нарахуванні податкового зобов'язання відповідачем було порушено ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме відповідачем помилково встановлено, що у податковому обліку валових витрат позивача консультаційні послуги, юридичні послуги та витрати на придбання продукції не призначаються для їх використання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4
Так, позивачем були укладені угоди №1/07-Ю від 01.07.2009 року про надання юридичних послуг з ФОП ОСОБА_5, №1-05-К від 12.05.2009р. про надання консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_6, №510/Д від 23.03.2009р. з ЗАТ "Українські Радіосистеми". З вищевказаних угод, актів виконаних робіт та квитанцій про оплату послуг, вбачається, що обов’язки за цими угодами сторонами виконані повністю, зазначені угоди є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Позивач зазначає, що акти виконаних робіт, видаткові накладні та акти по здійсненню взаємозаліку є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, а їх зміст відповідає приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Витрати на консультаційні послуги, юридичні послуги та витрати на придбання продукції були здійснені позивачем у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача – ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова – проти задоволення позовних вимог заперечував, в обґрунтування поданих заперечень зазначив, що в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_4 встановлено, що валові витрати у періоді, що перевіряється, склали готівкові та безготівкові грошові кошти, перераховані постачальникам, а саме: відповідно до договору №1-05-К від 12.05.2009р. укладений з ФО-П ОСОБА_6, сплачено за консультаційні послуги, готівкою у розмірі 22900,00 грн. (без ПДВ); відповідно до договору №1/07-Ю від 01.07.2009р. укладений з ФО-П ОСОБА_5, сплачено за юридичні послуги, готівкою у розмірі 9000,00 грн. (без ПДВ).
Відповідач зазначає, що витрати на маркетингові, консультаційні послуги відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено особливий порядок податкового обліку.
За таких обставин, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником, тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю платника податку. Для включення витрат на маркетинг (консультацію) до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які, зокрема, підтверджують факт отримання послуг від іншої особи, а також підтвердження зв’язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Також в акті перевірки зазначено, що відповідно до договору №510/Д від 23.03.2009р. укладений з ХФ ЗАТ "Українські Радіосистеми", сплачено дистриб’юторську винагороду (яку в подальшому була зараховано як взаємозалік) за реалізовану продукцію, отримано товаром (скреч-картками) на загальну суму 75271,98 грн. (без ПДВ).
В порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. та додатка №7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", яка затверджена наказом ГДПІ України №12 від 12.04.1993р., дані витрати фактично були не понесені, оскільки документально не підтвердженні (по випискам банку витрати відсутні та відсутні квитанції до прибуткового касового ордера).
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі п.1 ст.11, ч.1, 2 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990р. (зі змінами та доповненнями), відповідно до направлень №77 від 26.01.2010р. та №130 від 09.02.2010р., виданих Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Сивоконь Євгенієм Юрійовичем проведено планову виїзну перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 року Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за результатами якої складено акт перевірки №998/1708/НОМЕР_1 від 17.02.2010 року.
В висновках акту зазначено про порушення позивачем вимог розділ IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року (із змінами та доповненнями), пп.19.1 "г" п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 16072,78 грн.
Посилання позивача на порушення відповідачем строків винесення податкового повідомлення – рішення суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4.11 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005р., податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.
У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.
Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надіслано акт документальної перевірки №998/1708/НОМЕР_1 від 17.02.2010 року ФОП ОСОБА_4 рекомендованим листом згідно опису по ф.107. Даний лист не був вручений адресату та повернувся на адресу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується повідомленням пошти та фіскальним чеком від 02.04.2010 року.
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001141702/0 від 08.04.2010р. про визначення податкового зобов’язання у розмірі 16072,78 грн. (в тому числі за основним платежем - 16072,78 грн.).
Суд зазначає, що відповідачем при винесенні податкового повідомлення - рішення №0001141702/0 від 08.04.2010р. дотримано вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з податковим повідомленням – рішенням, подав скаргу до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.
При розгляді скарги виявлена арифметична помилка у визначені розміру податку з доходів фізичних осіб, сума якого повинна складати 16075,80 грн., що є заниженням на 3,02 грн. у податковому повідомленні – рішенні №0001141702/0 від 08.04.2010р.
Рішенням податкового органу №13888/10/25-007 від 07.06.2010 року скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення, збільшено на 3,02 грн. суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, визначеному у податковому повідомленні – рішенні №0001141702 від 08.04.2010 року.
З метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобов’язань, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0001141702/0 від 08.04.2010р. про визначення податкового зобов’язання у розмірі 16072,78 грн. та №0001791702/1 від 14.06.2010 року на суму податкового зобов’язання 3,02 грн.
При подальшому оскарженні рішеннями ДПА у Харківській області №1251/К/25-203 від 27.07.2010 року та ДПА України №6727/К/25-0315 від 07.10.2010 року, скарги платника податків залишено без задоволення, а винесені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
З метою доведення до платника податків граничних строків сплати податкового зобов’язання, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення – рішення №0001141702/2 від 24.09.2010р. на суму 16072,78 грн., №0001791702/2 від 24.09.2010р. на суму 3,02 грн., № 0001141702/3 від 26.10.2010р. на суму 16072,78 грн. та №0001791702/3 від 26.10.2010р. на суму 3,02 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ФОП ОСОБА_5 (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №1/07-Ю від 01.07.2009р., відповідно до умов якого Виконавець зобов’язується надати Замовникові комплекс юридичних послуг, передбачених пп.6.1.1 Договору, а Замовник зобов’язується прийняти їх та оплатити у відповідності до глави 8 Договору.
Згідно підпункту 6.1.1 Договору, Виконавець надає Замовнику юридичні послуги з наступних питань: з практики застосування діючого законодавства; з тлумачення нормативно-правових актів; з окремих питань оподаткування фінансово-господарських операцій Замовника; з розробки структури договорів, контрактів, інструкцій та інших юридично значущих документів; з представництва інтересів Замовника у взаємовідносинах з підприємствами та господарськими товариствами; з виконання роботи, пов’язаної з юридичним забезпеченням (супроводженням) окремих напрямків діяльності чи розв’язанням окремих проблем; з перевірки обґрунтованості позовів (претензій), заперечень проти позовів (претензій); з інших правових запитань.
Відповідно до актів прийому передачі виконаних робіт №1 від 31.07.2009р., №2 від 31.08.2009р., №3 від 30.09.2009р., виконавцем надані юридичні послуги з липня 2009 року по вересень 2009 року на загальну суму 9000,00 грн. Оплата Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 на користь виконавця - ФОП ОСОБА_5 здійснена готівковим розрахунком у розмірі 9000,00 грн., що підтверджується квитанціями від 31.07.2009р., від 31.08.2009р., від 30.09.2009 року.
Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Виконавець) укладено договір про надання консультаційної послуги №1-05-К від 12.05.2009р. Відповідно до положень зазначеного Договору, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання Виконавцеві та зобов’язується оплатити його послуги, а Виконавець зобов’язується відповідно до завдання здійснити разове консультаційне обслуговування Замовника із фінансових та економічно-правових питань, пов’язаних з діяльністю Замовника, а саме: наданні консультації з практики застосування діючого законодавства, з тлумачення нормативно-правових актів щодо дозвільної документації для здійснення торгівельної діяльності; патентування торгівельної діяльності; застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері оптової торгівлі.
Відповідно до акту приймання – передачі наданих консультаційних послуг б/н від 30.06.2009р. Виконавцем надане консультаційне обслуговування, вартість якого складає 22 900,00 грн., оплата здійснена готівковим розрахунком, що підтверджується квитанціями від 14.05.2009р., від 03.06.2009р., від 30.06.2009 року.
Суд зазначає, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб’єктів господарської діяльності.
Відповідно до статті 13 зазначеного Декрету оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат, в тому числі витрат на сплату посередницьких послуг, до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.
Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV вiд 16.07.1999р. визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Суд зазначає, що акти приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) не містять відомостей щодо змісту та обсягу здійснених господарських операцій, не конкретизують юридичні та консультаційні послуги, виконані ФОП ОСОБА_5 (за договором №1/07-Ю від 01.07.2009р.) та ФОП ОСОБА_6 (за договором №1-05-К від 12.05.2009р.) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на виконання обов’язків за договорами, що унеможливлює здійснення відповідної вартісної оцінки отриманих послуг за вказаними господарськими операціями.
Фактичне реальне здійснення конкретної операції у межах господарської діяльності платника податку повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами, визначеними в статті 70 КАС України.
Позивачем в ході проведення перевірки та під час судового розгляду не надано будь - яких доказів, які підтверджують факт отримання ФОП ОСОБА_4 юридичних та консультаційних послуг від інших фізичних осіб – підприємців (письмові звіти виконавців про надані послуги, письмові консультації чи результати досліджень), та не надано доказів, які б підтверджували зв’язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, суд погоджується з висновками акту перевірки, що в порушення вимог ст.13 Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р. позивачем завищено валові витрати внаслідок неправомірного віднесення до витрат сплачених сум за юридичні та консультаційні послуги у розмірі 31900,00 грн., що призвело до заниження зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4785, 00 грн.
Також в ході розгляду справи встановлено, що між Закритим акціонерним товариством "Українські радіосистеми" (Оператор) та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (Дистриб’ютор) було укладено дистриб’юторський договір №510/Д від 23.09.2009р., відповідно до умов якого, Оператор продає, а Дистриб’ютор купує стартові комплекти "Beeline" і скретч – картки у порядку та за цінами, передбаченим даним Договором і додатками до нього.
Відповідно до пункту 3.1 зазначеного Договору, оператор приймає на себе зобов’язання продавати Дистриб’ютору стартові комплекти "Beeline" і скретч-карти за діючими цінами Оператора. У випадку дотримання Дистриб’ютором умов покупки і реалізації стартових комплектів "Beeline" і скретч - карт, зазначених у Договорі і Додатках №1 і №2 до Договору, Оператор виплачує Дистриб’ютору винагороду. Розмір винагороди, порядок формування та умови її виплати зазначені у Додатку №1 до даного Договору.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.1 Додатку №1 до Дистриб’юторського договору №510/Д від 23.03.2009р. дистриб’юторська винагорода виконавця розрахована в наступним чином: за актом виконаних робіт №130509/Х від 13.05.2009р. за квітень 2009 року складає 20519,81 грн.; за актом виконаних робіт №150509/Х від 15.06.2009р. за травень 2009 року складає 10727,34 грн.; за актом виконаних робіт №170709/Х від 17.07.2009р. за червень 2009 року складає 15465,55 грн.; за актом виконаних робіт №100809/Х від 10.08.2009р. за липень 2009 року складає 18677,02 грн.; за актом виконаних робіт №100809/Х від 10.09.2009р. за серпень 2009 року складає 9893,09 грн.
Згідно п.5.5 Додатку №1 Дистриб’юторського договору №510/Д від 23 березня 2009р. Дистриб’ютор отримав від Оператора продукцію (скретч – картки "Beeline") за наступними видатковими накладними: №03050004440 від 14.05.2009р. на суму 20465,16 грн., №03050004621 від 17.06.2009р. на суму 10717,63 грн., №03050004872 від 17.07.2009р. на суму 15528,15 грн., №03050005034 від 11.08.2009р. на суму 18671,48 грн., №03050005281 від 16.09.2009р. на суму 9892,47 грн.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, оплата сторонами грошових зобов'язань з виплати дистриб'юторської винагороди та сплати за поставлений товар у готівковій чи безготівковій формі не проводилась.
Відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Положеннями частини 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
За дистриб’юторським договором №510/Д від 23.03.2009р. сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами по здійсненню взаємних розрахунків №1 від 14 травня 2009 року, №2 від 17.06.2009 року, №3 від 17 липня 2009 року, №4 від 11.08.2009 року, №5 від 16 вересня 2009 року.
Судом встановлено, що на підставі зазначених актів ФОП ОСОБА_4 у перевіряємому періоді віднесено до складу валових витрат суми за отриману від ЗАТ "Українські радіосистеми" продукцію на загальну суму 75271,98 грн.
Відповідно до Додатку 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку – фізичних осіб" до Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" затвердженої наказом ГДПІ України №12 від 21.04.1993р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993р. за №64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Положення статі 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно пункту 5.10 статті 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Враховуючи вищезазначене, вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не визначено вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати витрати платника податків. Дані витрати можуть підтверджувалися розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, до яких, зокрема, може бути віднесено акти про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Складені сторонами акти по здійсненню взаємних розрахунків містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів, та відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.
Суд зазначає, що на підставі актів по здійсненню взаємних розрахунків, ФОП ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Українські радіосистеми» фактично здійснено компенсацію вартості отриманих товарів (скретч – картки «Beeline»), у зв’язку з чим зобов'язання позивача з оплати їх вартості припинилися.
За таких обставин, висновки акту перевірки щодо порушення позивачем ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" із змінами та доповненнями та додатка №7 до Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", яка затверджена Наказом ГДПІ України від 12.04.1993р. №12, внаслідок безпідставного завищення валових витрат по операціям з поставки продукції від ЗАТ "Українські радіосистеми" на загальну суму 75271,98 грн. є необгрунтованими та неправомірними.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв’язку з чим податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0001141702/0 від 08.04.2010р. (№0001141702/1 від 14.06.2010р., №0001141702/2 від 24.09.2010р., № 0001141702/3 від 26.10.2010р.) підлягають скасуванню в частині визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11290,80 грн. В іншій частині адміністративний позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0001141702/0 від 08.04.2010р., №0001141702/1 від 14.06.2010р., №0001141702/2 від 24.09.2010р., № 0001141702/3 від 26.10.2010р. в частині визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11290,80 грн., в тому числі за основним платежем на суму 11290,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати із сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня 70 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 22.02.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.