Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
03 лютого 2011 р. № 2-а-12805/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого –судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Демчана А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова від 02 вересня 2010 року №0002531720/0, від 02 вересня 2010 року № 0002541720/0, від 02 вересня 2010 року № 0002551720/0, обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
Позивач вважає, що при складанні податкових повідомлень-рішень від 02 вересня 2010 року за №№ 0002541720/0, 0002541720/0, 0002551720/0, відповідач невірно визначив суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та єдиного податку, відповідно, прийнявши рішення, що суперечать законодавству України з питань оподаткування.
Представник позивача –фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ОСОБА_1 - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.
Представник відповідача – Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова Демчан А.В. - в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт № 2076/172/НОМЕР_1 від 18.08.2010 року.(а.с 20-25)
Відповідно до висновків акту № 2076/172/НОМЕР_1 від 18.08.2010 року були встановлені наступні порушення:
- пп. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., а саме: встановлено факт завищення податкового кредиту на 2642,00 грн., в т.ч. за жовтень 2008р. - на суму 830,00 грн., за листопад 2008р. - на суму 444,00 грн., за грудень 2008р. - на суму 91,00 грн., за січень 2009р. - на суму 621,00 грн., за березень 2009р. - на суму 136,00 грн., за квітень 2009р. - на суму 520,00грн;
- п.4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, а саме: встановлено факт заниження об'єкту оподаткування за 4 квартал 2008 року, 2009 рік та донараховано податку на доходи від підприємницької діяльності у сумі 3250,09 грн.;
- ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.98р. та донараховано єдиного податку у сумі.З00,00 грн.;
На підставі акту № 2076/172/НОМЕР_1 від 18.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова було винесені податкові повідомлення –рішення від 02 вересня 2010 року за №0002531720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій всього в розмірі 3963,00 грн. (а.с. 46), за № 0002541720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб всього в розмірі 3250,09 грн.(а.с. 47), № 0002551720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку в розмірі 300,00 грн.(а.с. 48).
З акту перевірки судом встановлено та підтверджено довідкою представника позивача (а.с. 183), що ФОП ОСОБА_3 застосовувала наступні системи оподаткування протягом перевіреного періоду: у 2008 році –спрощена система оподаткування (єдиний податок), платник ПДВ; 2009 рік –загальна система оподаткування, платник ПДВ; 1-й квартал 2010 року –спрощена система оподаткування (єдиний податок).
Щодо податкового повідомлення рішення від 02 вересня 2010 року за №0002531720/0 з податку на додану вартість судом встановлено, що підставою для його прийняття слугував висновок відповідача про неможливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виписаним у минулих податкових періодах, а також непідтвердження зв’язку понесених витрат на придбання комп’ютера та запчастин для автомобіля з господарською діяльністю позивача.
За результатами дослідження порядку та підстав віднесення ФОП ОСОБА_3 до складу податкового кредиту за жовтень 2008р. сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах, за які вже проведено виїзну планову перевірку, на загальну суму ПДВ 717,00 грн., судом встановлено наступне.
З реєстру отриманих та виданих податкових накладних ФОП ОСОБА_3 вбачається, що у жовтні 2010 року позивачем були отримані податкові накладні: - № 341 від 11.08.2008 р. на загальну суму 3471,00 грн., в т.ч. ПДВ 578,60 грн., постачальник ТОВ НВП «Герман», ІН 337005508302, м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44 (а.с.100); - № 327 від 24.09.2008р. на загальну суму 830,40 грн., в т.ч. ПДВ 138,40 грн., постачальник ТОВ «Ейот УА», ІН 356250226599, м. Запоріжжя, вул. Дмитрова, 44.(а.с.73,101)
Будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення під час дослідження в судовому засіданні, а також в акті перевірки не встановлено, що не заперечувалося представником відповідача під час судового розгляду справи.
З наданих представником позивача копій декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2008 року та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за зазначені періоди (а.с.49-66) встановлено, що перелічені вище податкові накладні не були включені позивачем до складу податкового кредиту протягом серпня, вересня 2008 року.
Суд зазначає, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, були врегульовані Законом України “Про податок на додану вартість”, що діяв протягом 2008-2010 років.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова подано податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2008 року, до складу податкового кредиту по якій, зокрема, включено суму ПДВ в розмірі 717,00 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ НВП «Герман», ТОВ «Ейот УА»(а.с.67-72).
Згідно з п.п. 1.6, 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов’язання –це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:
- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”;
- настання першої з подій, з якими Закон пов’язує право платника податку на податковий кредит.
Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.
Суд, проаналізувавши положення Закону України “Про податок на додану вартість”, приходить до висновку, що цей Закон не містить заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.
Щодо посилання представника відповідача в судовому засіданні в обґрунтування заперечень на те, що ФОП ОСОБА_3, не отримавши від постачальника податкові накладні, не звернулось на підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” до нього із вимогою про їх надання, та не надавала до податкового органу заяв про відмову з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, постачальники позивача - ТОВ НВП «Герман»,ТОВ «Ейот УА», які надали з запізненням податкові накладні, не відмовляли ФОП ОСОБА_3 у їх наданні, податкові накладні були отримані позивачем з запізненням у зв’язку з обміном податковими накладними з постачальниками поштою. Відповідно, підстав для звернення зі скаргами на контрагентів - постачальників до податкового органу у позивача не виникало.
Крім того, звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної визначено законом саме як право отримувача товарів (робіт, послуг).
Судом встановлено, що податкові накладні, податковий кредит по яких є предметом спору, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановленим для податкових накладних.
Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
З огляду на зазначене, позивач мав право протягом зазначеного строку включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах. Факт охоплення господарської діяльності позивача за період серпень-вересень 2008 року іншою перевіркою не позбавляє ФОП ОСОБА_3 права на формування податкового кредиту, оскільки зазначених обмежень або умов Законом України «Про податок на додану вартість»не встановлено.
На підставі викладеного, суд відхиляє вказане посилання відповідача як таке, що не підтверджує обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо встановлення податковим органом порушення ФОП ОСОБА_3 норм п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом встановлено наступне.
З акту перевірки вбачається, що зазначене порушення вмотивоване тим, що ФОП ОСОБА_3 було віднесено до реєстру отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних при придбанні комп’ютеру та запасних частин для автомобіля на суму ПДВ 1925,23 гри., в т.ч. за жовтень 2009р. - на суму 112,60 грн., за листопад 2008 р. - на суму 443,62 грн., за грудень 2008 р. - на суму 91,07 грн., за січень 2009 р. - на суму 621,39 грн., за березень 2009 р. - на суму 136,40 грн., за квітень 2009р. - на суму 520,14 грн., по яких не підтверджено їх використання в господарській діяльності. Перелік товарів зазначено в додатку № 2 до акту перевірки № 2076/172/НОМЕР_1 від 18.08.2010 року.(а.с.37,45)
Досліджуючи обґрунтованість вказаного висновку податкового органу, суд встановив, що позивач у своїй господарській діяльності використовує автомобіль LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2, про що зазначено в п. 1.8 Акту перевірки та підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Так, транспортування як товару, що закуповується для подальшої реалізації, так і товару, що доставляється кінцевим покупцям, здійснюється позивачем власними силами на зазначеному автомобілі.
Судом встановлено, що позивачем у 2009 році здійснювалось придбання запасних частин та мастильних матеріалів у Приватного підприємства фірми «Владислав»(код за ЄДРПОУ 20215412, місцезнаходження: 49057, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд 184), зокрема: за накладною № 1567хс від 29.10.2008 р. на суму 503,31 грн. (ПДВ 100,66 грн.), за накладною № 1577хс від 31.10.2008 р. на суму 59,67,01 грн. (ПДВ 11,94 грн.), за накладною № 1591хс від 05.11.2008 р. на суму 383,62 грн. (ПДВ 76,73грн.), за накладною № 1659хс від 19.11.2008 р. на суму 1487,35 грн. (ПДВ 297,47грн.),за накладною № 1684хс від 24.11.2008 р. на суму 347,15 грн. (ПДВ 69,43 грн.), за накладною № 1851хс від 24.12.2008 р. на суму 455,35 грн. (ПДВ 91,07 грн.), за накладною № 221хс від 10.03.2009 р. на суму 682,01 грн. (ПДВ 136,40 грн.), за накладною № 221хс від 10.03.2009 р. на суму 682,01 грн. (ПДВ 136,40 грн.), за накладною № 266хс від 19.03.2009 р. на суму 1443,00 грн. (ПДВ 288,60 грн.) та накладною № 352хс від 13.04.2009 р. на суму 1157,69 грн. (ПДВ 231,54 грн.). (а.с.88,91-95,97-99).
З метою поточного обслуговування та експлуатації належного позивачу автомобіля для подальшого його використання у зв'язку з підготовкою та організацією продажу продукції,
Операції з придбання вказаного товару оформлені також податковими накладними: №12992/02 від 29.10.2008 року, № 13083/02 від 31.10.2008 року, № 13252/02 від 05.11.2008 року, № 13821/02 від 19.11.2008 року, № 13987/02 від 24.11.2008 року, № 15317/02 від 24.12.2008 року, № 2332/02 від 10.03.2009 р., № 2805/02 від 19.03.2009 р. ,№ 3913/02 від 13.04.2009 р. на суму 1157,69 грн. (без ПДВ) відповідно.(а.с.102-112)
Вказаний товар був оплачений позивачем, про що свідчать банківські виписки про рух коштів за банківським рахунком Позивача. (а.с.113-116,118-119,121-123)
Таким чином, операції з придбання вказаних вище товарів містять їх документальне підтвердження первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і місять усі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавством України для первинних документів.
Як встановлено судом з наданих представником позивача до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що були укладені між замовником ФОП ОСОБА_3 та виконавцем ФОП ОСОБА_5 (а.с. 169 –171,173,175,177,179,181), встановлено, що зазначені запасні частини та мастильні матеріалі були використані для ремонту та обслуговування автомобілю LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2, що використовується позивачем у власній господарській діяльності.
Крім того, роботи щодо сервісного обслуговування автомобілю CIA LOGAN», 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_2, були оплачені позивачем про що свідчать копії товарних чеків № 77,87, 5, 37,69, 88,132 (а.с.170, 172, 174, 176, 178, 180,182)
З огляду на зазначене, витрати позивача, пов’язані з обслуговуванням зазначеного автомобілю, є витратами, що пов’язані зі здійсненням його підприємницької (господарської) діяльності.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено право на включення до податкового кредиту звітного періоду сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по придбаним запчастинам та мастильним матеріалам через підтвердження зв’язку витрат, понесених на придбання таких запасних частин та мастильних матеріалів, з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3
Також судом було встановлено, що 06 лютого 2008 року між позивачем і ПАТ КБ «Приватбанк»був укладений договір банківського рахунка № UA0DHZ (а.с.126-128). Як вбачається з пунктів 2.2., 2.5. вказаного договору банківського рахунку, мінімальними вимогами до забезпечення робочого місця клієнта є конфігурація електронно-обчислювальної машини Pentium II та модем.
21.01.2009 р. за видатковою накладною № УВ-0000001 (а.с.96) позивачем у ТОВ «КОРПОРАЦІЯ «УКРВІКНА»(код за ЄДРПОУ 55261982, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 61) було здійснено придбання комп'ютеру Pentium II з комплектацією та модему Huawea ЕТ8 1201 на суму 5106,96 грн. (ПДВ 621.39), які відповідають вказаним вимогам та який забезпечив можливість впровадження системи електронних платежів «клієнт-банк»на підставі раніше укладеного договору з банком. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що вказана комп'ютерна техніка використовується позивачем також і при здачі податкової та іншої фінансової звітності в електронній формі, у тому числі податковому органу, а також при проведенні переговорів з постачальниками та покупцями продукції, ведення електронного документообігу.
Операція з придбання цього товару оформлена також податковою накладною № 1 від 21.01.2009 р. на суму 3106,96 грн. (ПДВ 3728.35). (а.с. 108) Вказаний товар був повністю оплачений позивачем, про що свідчить банківська виписка про рух коштів за банківським рахунком позивача. (а.с.124)
Таким чином, операція з придбання вказаного вище товару містить її документальне підтвердження первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і місять усі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавством України для первинних документів, а витрати позивача на придбання комп’ютеру та модему, є витратами, що пов’язані зі здійсненням його підприємницької (господарської) діяльності.
З огляду зазначене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджено використання в господарській діяльності позивача товарно-матеріальних цінностей (запасних частин та мастильних матеріалів, комп'ютерної техніки), які зазначені в додатку № 2 акта перевірки, а отже позивач мала право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним на придбання зазначених товарно-матеріальних цінностей на суму 1925,23 гри., в т.ч. за жовтень 2009р. на суму -112,60 грн., за листопад 2008 р. на суму —443,62 грн., за грудень 2008 р. на суму -91,07 грн., за січень 2009 р. на суму - 621,39 грн., за березень 2009 р. на суму - 136,40 грн., за квітень 2009р. на суму - 520,14 грн.
Оскільки судом встановлено неправомірність висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ, застосування штрафних санкцій у зв’язку з таким заниженням також є неправомірним.
Отже, висновок податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", є незаконним, а податкове повідомлення рішення від 02 вересня 2010 року №0002531720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій всього в розмірі 3963,00 грн. підлягає скасуванню.
З огляду на встановлення судом зв’язку з використанням в господарській діяльності позивача запасних частин та мастильних матеріалів, комп'ютерної техніки, які зазначені в додатку № 2 акта перевірки, висновок податкового органу про те, що ФО-П ОСОБА_3 до складу валових витрат у 2009 році включено вартість придбаних товарів, які не пов'язані з веденням господарської діяльності (додаток 2) на загальну суму 6389,65 грн. (без ПДВ) –є неправомірним.
Отже, податкове повідомлення рішення від 02 вересня 2010 року № 0002541720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичної особи всього в сумі 3250,09 грн. в частині суми в розмірі 958,44 грн. підлягає скасуванню.
Щодо донарахування податку з доходів фізичної особи в розмірі 2291,65 грн. суд зазначає наступне.
Підставою для зазначеного нарахування податку з доходів фізичних осіб є висновок податкового органу про перевищення ФОП ОСОБА_3 виручки від продажу товарів, робіт, послуг у 2009 року в розмірі 500 тисяч гривень, та наявність підстав для нарахування податку з доходів з фізичних осіб на суму такого перевищення.
Відповідно до Указу Президента “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”від 03 липня 1998 року № 727/98 (далі –Указ) суб’єкти підприємницької діяльності –фізичні особи, в тому числі й ті, які здійснюють комісійну торгівлю, мають можливість перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності із застосуванням способу оподаткування одержаних доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку, при додержанні ними умов, визначених статтею 1 Указу, зокрема, обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. грн.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності (з використанням найманої праці, включаючи членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу), розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу за умови, що обсяг виручки платника єдиного податку не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Згідно зі статтею 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
У разі порушення вимог статті 1 Указу, зокрема, перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом календарного року в розмірі 500 тис. грн. платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Відповідно до абз. 8 ст. 2 Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виключно доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності платником єдиного податку в межах максимально встановленого обсягу виручки в розмірі 500 тис. грн., не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку.
Відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889 до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються оподатковувані дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із закону.
Підпунктами 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 зазначеного Закону визначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
У зв'язку з вищенаведеним, обсяг виручки, отриманий ФО-П ОСОБА_3 під час перебування на спрощеній системі оподаткування у 4 кварталі 2006р. в розмірі 39469,11грн., що перевищив 500 тис.грн., є об’єктом оподаткування за загальними правилами оподаткування доходів від підприємницької діяльності відповідно до порядку оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності за ставкою податку в розмірі 15 %, що передбачена п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до п. п. 1,11 ч. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Суд зазначає, що представник позивача не заперечував про наявність перевищення суми виручки, але вважав, що вона не повинна бути базою для нарахування податку з доходу фізичної особи.
З огляду на зазначене, висновок податкового органу щодо перевищення ФОП ОСОБА_3 виручки від продажу товарів, робіт, послуг у 2009 року та донарахування податковим повідомленням – рішенням 02 вересня 2010 року № 0002541720/0 податку з доходів фізичної особи в розмірі 2291,65 грн. є правомірним, позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо порушення ФОП ОСОБА_3 ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.98р., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення –рішення від 02.09.2010 р. № 0002551720/0 про нарахування суми податкового зобов’язання з єдиного податку, судом встановлено наступне.
Під час проведення перевірки було встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 видано доручення від 03.03.2009р. гр. ОСОБА_6 строком дії на п*ять років (до 03.03.2014р.), посвідчене приватним нотаріусом ОСОБА_7 За даною довіреністю ФО-П ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_6 Віталійвича представляти її інтереси як фізичної особи-підприємця, для чого надала права бути її представником в органах влади, органах внутрішніх справ, держподатковій інспекції, реєстраційній палаті, статуправлінні, пенсійному фонді, фондах зайнятості та соціального страхування, банківських установах, пожежній інспекції, митниці, органах нотаріату, санепідемстанціях, дозвільній системі, органах охорони праці, на підприємствах, установах, організаціях, вчиняти у вищевказаних та інших установах дії, необхідні та доцільні для забезпечення її діяльності та ведення її справ, в тому числі, подавати від її ім’я звіти, декларацій, заяви та інші документи, одержувати всі необхідні документи, в тому числі патенти, свідоцтва, дозволи, ліцензії, замінити свідоцтво про держреєстрацію, одержати дозвіл на виготовлення печатки і кутового штампу та одержати печатку і штамп, в разі потреби припинити підприємницьку діяльність, вчинити всі необхідні дії для цього, в тому числі подати заяву про припинення підприємницької діяльності, сплачувати грошові суми, а також розписуватись за неї та виконувати всі дії, пов’язані з виконанням цієї довіреності.
З посиланням на приписи ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98 від 03.07.98 року податковим органом донараховано єдиного податку за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. в сумі - 300,00 грн.
Як вбачається з наданої позивачем копії доручення від 03.03.2009 року №237, його дія охоплює період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. (а.с.163), та як пояснив представник позивача, довіреність була видана чоловіку позивача, шлюб з яким на момент справи розірваний, на підтвердження чого надав копію свідоцтва про розірвання шлюбу від 13.07.2010 року. (а.с.168)
Відповідно до ст.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.
Частиною 1 ст. 1000 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Відповідно до частини 1 ст. 1003 Цивільного Кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
Частиною 3 ст. 244 Цивільного Кодексу України встановлено, що довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Зі змісту наданого доручення від 03.03.2009р випливає, що гр. ОСОБА_6 має повноваження діяти як представник позивача з усіх питань, пов'язаних саме з підприємницькою діяльністю позивача, що підтверджує участь у господарській діяльності позивача члена її сім’ї –ОСОБА_6
За таких обставин, суд прийшов до висновку про правомірність донарахування єдиного податку податковим органом за період з 01.01.2010р. по 31.03.2010р. у сумі - 300,00 грн., тому позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення –рішення 02 вересня 2010 року № 0002551720/0 не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень –рішень –задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 вересня 2010 року №0002531720/0, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій всього в розмірі 3963,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення від 02 вересня 2010 року № 0002541720/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 958,44 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 8 лютого 2010 року.
Суддя Білова О.В.