Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
10 лютого 2011 р. №2-а-101/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.
за участю:
представника позивача –Хлопузян Р.Д.,
представника відповідача –Стрельченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
до Військової частини А-1352
простягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Балаклійському районі Харківської області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А-1352, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом, просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості перед бюджетом у розмірі 41135,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військова частина А-1352 14.07.1997 року зареєстрована як юридична особа Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку. Відповідач самостійно здійснив розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та подав їх до ДПІ у Балаклійському районі Харківської області. Станом на теперішній час заборгованість Військової частини А-1352 перед бюджетом, з урахуванням уточнюючих розрахунків та пені складає 41135,07 грн. (в т.ч. основний платіж - 38540,25 грн., пеня - 2594,82 грн.).
Представник позивача - Хлопузян Р.Д. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на зазначені у позові обставини.
Представник відповідача - Стрельченко О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, в яких виклав свої доводи. Вказав, що відповідно до вимог Закону України «Про Збройні Сили України»все майно відповідача є державною власністю та належить йому на праві оперативного управління, отже відповідач звільняється від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
Судом встановлено, що Військова частина А-1352 зареєстрована як юридична особа Балаклійською райдержадміністрацією Харківської області 14.07.1997 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ в Балаклійському районі Харківській області.
Як вбачається з копії Положення про військову частину А-1352, відповідач є юридичною особою, заснованою на державній власності та підпорядкованою військовій частині А0120.
Відповідач є суб'єктом господарської діяльності, який утримується та повністю фінансується з Державного бюджету України, майно йомуналежить на праві оперативного управління.
Відповідач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Порядок сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів регулюється Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" № 1963-XII від 11.12.1991 року, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.
Згідно ч.2 ст. 6 зазначеного закону, юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Згідно ч.1 ст.5 зазначеного закону, Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Відповідно до абз. 1,2 п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які Військова частина А-1352 подавала до ДПІ, вбачається, що відповідачем самостійно визначено суми податку (а.с.9-12) за 2009-2010 роки у розмірі 38540,25 грн., проте дані суми до бюджету не сплачено.
Відповідно до п.п. 16.1.1. п. 16.1 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідачу нараховано позивачем пеню в сумі 2594,82 грн. за несвоєчасну сплату заборгованості, яка ним, також, сплачена не була.
Відповідно до п. п. 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Відповідно до п.п. 6.2.3. п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові вимоги надсилаються:
а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;
б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до абз. 1,2,3 п.п. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
В зв’язку з несплатою податкової заборгованості позивачем направлено відповідачу першу податкову вимогу №1/11 від 02.02.2009 р., та другу податкову вимогу №2/30 від 13.03.2009 р. про сплату боргу, які позивачем отримано та які є підставою для вчинення заходів для примусового стягнення боргу.
Рішенням начальника ДПІ у Балаклійському районі № 45/24-0-37 від 16 квітня 2009 року вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків В/ч А-1352, а також тих активів, права власності, на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, всі активи платника податків знаходяться в податковій заставі з 06.02.2009 року.
Відповідно до Зворотнього боку облікової картки платника податків, станом на 10.02.2011 року, наданого представником позивача до справи, суму податкового боргу відповідача, яка з урахуванням пені та недоїмки складає 41135,07 грн., відповідачем на час розгляду справи не сплачено.
Оцінюючи доводи відповідача про неможливість стягнення з відповідача податкового боргу в зв’язку з тим, що все його майно є державною власністю та належить йому на праві оперативного управління, суд вважає за можливе зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Частиною 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що майно, яке закріплене за ними, належить військовим частинам на праві оперативного управління.
Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що, оскільки платником податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, та враховуючи, що державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника цього податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст.1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо фінансування дорожнього господарства" від 16.07.1999 р., внесено зміни до ст. 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", яка визначала пільги щодо податку. Так, установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку осіб, що звільняються від сплати податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Згідно п.п. 10 п. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і стягується на всій території України.
Відповідно до частини 3 ст.1 вказаного закону, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Цей Закон є спеціальним законом про оподаткування.
Преамбулою Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що цей закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.
Згідно ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга, визначена у статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", не може поширюватися на відповідача.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної правових норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Також суд не бере до уваги посилання відповідача у запереченнях на те, що на час розгляду справи відповідно до норм Податкового кодексу України, не існує податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, оскільки заборгованість відповідача по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів виникла до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 160, 167 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області до Військової частини А-1352 про стягнення заборгованості – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Військової частини А-1352 (64200, Харківська область, м. Балаклія, код ЄДРПОУ 07953401) на користь Державного бюджету України (р/р 33212807700022, одержувач: Балаклійська міська рада, в установі банку: ГУ ДКУ в Харківській області, МФО 851011) заборгованість по оплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 41 135 (сорок одна тисяча сто тридцять п'ять) грн. 07 коп.
Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду у повному обсязі виготовлена 15.02.2010 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.