копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2011 р. Справа № 2а-1870/106/11
Сумський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді - Опімах Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа - управління Державного казначейства у Тростянецькому районі Головного управління Державного казначейства в Сумській області, про визнання постанови незаконною, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької райдержадміністрації (далі по тексту – позивач, управління ПСЗН) звернувся до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Сумській області (далі по тексту – відповідач, ВДВС ГУЮ в Сумській області) з вимогою про скасування постанови від 30.11.2010 р. про накладення штрафу в сумі 340,00 грн.
Позовні вимоги, які до розгляду справи по суті уточнив, позивач обґрунтовує тим, що постанова про накладення на управління ПСЗН штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов’язано позивача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 в 2009 році допомоги відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з 50 мінімальних пенсій за віком, зазначених в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум за результатами перерахунку, не було ним виконано з причин, що не залежали від управління ПСЗН. Кошти на виплату допомоги позивач отримує від Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації, яке в свою чергу отримує субвенцію від головного розпорядника коштів – Міністерства праці та соціальної політики України. Однак, розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню. Зважаючи на дані обставини позивач вважає, що управління ПСЗН з поважних причин не мало можливості виконати рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
Позивач у судове засідання не прибув, просив суд розглянути справу без участі його представника.
Відповідач позов не визнав, дії державного виконавця, вчинені при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу, вважає такими, що відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, у задоволенні позову просив відмовити.
Представник третьої особи – управління Державного казначейства у Тростянецькому районі Головного управління державного казначейства в Сумській області – у судове засідання не прибув, 31.01.2011 р. подав до суду заяву, відповідно до якої повідомляє, що управління є відокремленим структурним підрозділом Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, не є юридичною особою, і всі юридичні питання вирішуються Головним управлінням Державного казначейства Укарїни в Сумській області (а.с. 25-26).
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2010 р. державним виконавцем ВДВС ГУЮ в Сумській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-1606/10, виданого 22.07.2010 р. Тростянецьким районним судом Сумської області про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 в 2009 році відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо визначення розміру допомоги, виходячи з мінімальних пенсій за віком, зазначених в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з виплатою недоотриманих сум за результатами перерахунку, відповідачу було надано строк для добровільного виконання рішення суду, однак у встановлений строк вимоги відповідача не були виконані.
На підставі ст. 87 Закону за невиконання рішення суду без поважних причин 30.11.2010 р. державним виконавцем ВДВС ГУЮ в Сумській області Куликом В.В. винесено постанову про накладення штрафу на боржника – Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації – в сумі 340,00 грн (а.с. 7).
Позивач вважає дії відповідача під час винесення постанови про накладення штрафу неправомірними, оскільки рішення суду не було виконано ним з поважних причин, а саме через те, що розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню ПСЗН. У свою чергу кошти, які надходять на інші розрахункові рахунки, є цільовими і не можуть бути перераховані на інші виплати.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” (далі по тексту – Закон) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону визначає обов’язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У зв’язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст. ст. 76, 87 Закону України “Про виконавче провадження” було винесено постанову про накладення на управління ПСЗН виконкому штрафу в розмірі 340,00грн. (а.с. 7).
Позивач вважає дії відповідача під час винесення постанови про накладення штрафу неправомірними, оскільки рішення суду не було виконано ним з поважних причин, а саме через те, що розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню ПСЗН.
Дану позицію суд вважає необґрунтованою з наступних підстав.
Частиною 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року N 606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та призначає новий строк для виконання.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з доводів позивача, виконати постанову суду на даний час він не має можливості через відсутність коштів, але позивачем не надано жодних доказів про те, що він зробив усі можливі дії щоб повідомити державного виконавця про здійснення ним заходів спрямованих на виконання рішення Тростянецького районного суду Сумської області, а саме про те, що ним до Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації надавалися розрахунки потреби в додаткових коштах на виплату щорічної разової грошової допомоги з проханням виділення додаткових асигнувань, напавлялися листи щодо кількості порушених справ та рішень судів, які оскаржені органами праці та соціального захисту населення у судах вищої інстанції, а тому винесена державним виконавцем постанова про накладення штрафу від 30.11.2010 р. є законною.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що відповідачем правомірно, відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00грн, а тому вимоги позивача щодо скасування постанови від 30.11.2010 р. про накладення штрафу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Тростянецької районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, третя особа - управління Державного казначейства у Тростянецькому районі Головного управління Державного казначейства в Сумській області, про визнання постанови незаконною – відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
З оригіналом згідно
Суддя Л.М. Опімах