ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7494/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якому просить скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.04.2021р. №218149.

Свої вимоги мотивує тим, що застосування до неї постановою від 20.04.2021р. №218149 адміністративно-господарського штрафу згідно зі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є протиправним, оскільки в розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" вона не є перевізником. При цьому, позивач вказує на порушення відповідачем порядку прийняття спірної постанови (неповідомлення позивача про розгляд справи), та невідповідність її вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 24.11.2021р. провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). В ухвалі запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

19.01.2022р. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву, відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, оскільки в ході перевірки встановлено, що 27.02.2021р., водій транспортного засобу, який належить позивачу, здійснював перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно без відповідного дозволу. Відповідальність за наведене правопорушення передбачена положеннями абз. 14 ч. 1 ст. 60 цього Закону. Так як наданими при перевірці документами підтверджується той факт, що власником транспортного засобу є саме позивач, а тому позивач повинен відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт як власник транспортного засобу. Таким чином, посадові особи, які виносили оскаржуваний документ діяли на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - вантажного автомобілю марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за нею відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , а також власником напівпричепу SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за нею відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

27.02.2021р. державними інспекторами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку та документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF 95XF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та напівпричепу SCHMITZ SPR24L135 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), під час якого встановлено факт перевищення вагових параметрів водієм цього транспортного засобу ОСОБА_2 . Посадовими особами Укртрансбезпеки складено: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №262591 від 27.02.2021р., акт про перевищення транспортними засобами нормативно-вагових параметрів №0059211 від 27.02.2021р., розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до вказаного акту.

Даним актом зафіксоване порушення транспортного законодавства України в частині "надання послуг з перевезення великовагового вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням вагових обмежень". Вимога щодо оформлення дозволу передбачена п. 22.5 ПДР та постановою КМУ №879. Перевіркою встановлено відсутність у водія автомобіля такого дозволу.

Вказані матеріали Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки були направлені Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки для подальшого розгляду справи про порушення, за результатами якого заступником начальника Південному міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки прийнято постанову №218149 від 20.04.2021р. про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись із правомірністю означеної постанови, позивач оскаржив її до суду.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

За змістом ч. 7 ст. 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п. 4 Положення № 103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 2, 19, 29 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком №3, в тому числі відповідач по справі.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що посадові особи відповідача вправі застосовувати до порушників вимог автомобільного законодавства адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 14 ст. 6 цього Закону № 2344-ІІІ, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно ч. ч. 17 та 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ, рейдові перевірки дотримання вимог законодавств про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. п. 2, 3, 14 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Частиною 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що у разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Згідно п. п. 15, 16, 17 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог п. 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансінспекції".

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що державному контролю на автомобільному транспорті підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення, зокрема, вантажів на території України. Контроль може здійснюватися територіальними органами Укртрансбезпеки, шляхом проведення рейдових перевірок в будь-який час без попереднього інформування об`єкта перевірки. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Як вже встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27.02.2021р. посадовими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, які діяли на підставі направлення від 26.02.2021р. №011156, проведено рейдову перевірку транспортного засобу на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт, зупинено ТЗ марки DAF 95XF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), яким здійснювалося перевезення вантажу, під керуванням водія ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , транспортний засіб належить ФОП ОСОБА_1 на праві власності.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що посадові особи Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки при здійсненні державного автомобільного контролю на транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки позивача на предмет дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, діяла у межах повноважень, визначених Законом №2344-ІІІ та Порядком №1567.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис ( пункти 20-22 Порядку № 1567).

Як вбачається із матеріалів справи, виявлене при рейдовій перевірці порушення зафіксоване в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.02.2021р. №262591. Згідно висновків Акта, посадовою особою при перевірці транспортного засобу, що належить позивачу, виявлене таке порушення: перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме повна маса 43 400 т (допустима 40 т), чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 та постанови КМУ «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007р. №879.

Водій транспортного засобу з Актом ознайомився, про що свідчить його підпис.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд зауважує на тому, що результати рейдової перевірки оформлені належним чином, з дотриманням приписів Порядку №1567. Акт перевірки складений за формою, що відповідає додатку №3 до зазначеного Порядку.

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Варто зазначити, що з наданої до суду копії повідомлення - запрошення від 08.04.2021р. судом встановлено, що позивача було запрошено прибути 20.04.2021р. на 10:00 год. до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для участі у розгляді справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Запрошення отримане позивачем 19.04.2021р. (підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення)

20.04.2021р. заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки А. Драгоміров із посиланням на приписи абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», винесено постанову про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу на суму 8500 грн.

Постанова містить особу, яка притягується до відповідальності та відомості про неї (рнокпп, адреса реєстрації), посилання на Акт перевірки, який послугував підставою для винесення постанови, та норму закону, якою встановлено відповідальність за скоєне правопорушення.

Копію постанови направлено відповідачем на адресу позивача листом 21.04.2021р. (отримано позивачем 26.05.2021р., що нею підтверджується у позовній зяаві).

Аналіз наведених норм та встановлених судом обставин свідчить на користь висновку про те, що заходи контролю стосовно позивача у спосіб рейдової перевірки здійснені посадовими особами Укртрансбезпеки з дотриманням вимог Порядку №1567, а тому порушення прав позивача в частині проведення стосовно нього перевірки суд не вбачає.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та відповідність оскаржуваної позивачем постанови чинному законодавству, суд керувався наступним.

За змістом ст.29 Закону України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30.06.1993 р. до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п.2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; попередній габаритно-ваговий контроль це визначення параметрів великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу для встановлення наявності перевищення нормативів на стаціонарних пунктах; точний габаритно-ваговий контроль визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Згідно п.3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Таке ж положення міститься і у п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 р. № 1007/1207.

Тобто, безпосереднє здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку та її територіальні органи спільно із відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За приписами п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, в т.ч. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, під час здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача встановлено порушення автомобільним перевізником вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху, що стало підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №218149 від 20.04.2021р., однак, як вбачається з обставин справи, не з`ясовано на замовлення якого перевізника здійснювалося надання послуг з перевезення вантажів транспортним засобом DAF 95XF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), напівпричепом SCHMITZ SPR24L135. Тому вирішальним при розгляді даної справи є встановлення факту чи є ОСОБА_1 перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст.1 Правил дорожнього руху України.

У зв`язку з цим слід зазначити, що відповідно до ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Крім того, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

З наявних у справі доказів вбачається, що під час вчинення порушення водієм ОСОБА_2 на транспортному засобі DAF 95XF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), напівпричепі SCHMITZ SPR24L135 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) здійснювалось транспортування неподільного вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної №89770370 від 27.02.2021р.

Вказана товарно-транспортна накладна є документом, який у розумінні ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

При цьому згідно змісту товарно-транспортної накладної №89770370 від 27.02.2021р., перевізником вантажу є не позивач, а ТОВ «Бавас», код ЄДРПОУ 42445233.

Між тим, згідно п. п. 1.1.5, 1.1.8 Договору оренди транспортного засобу від 01.02.2021р. №01/10, укладеного між позивачем (орендодавець) та ТОВ «Бавас» (орендар), позивач зобов`язалась передати товариству в тимчасове платне володіння та користування вантажний автомобіль DAF 95XF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та напівпричіп SCHMITZ SPR24L135 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ), а товариство - прийняти наведений ТЗ та напівпричіп за плату в тимчасове володіння та користування.

Договір є укладеним з моменту його підпису обома сторонами і діє впродовж 1 року до повного виконання сторонами власних зобов`язань з правом пролонгації (п. 2.1 Договору).

З наведеного слідує, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", так як її транспортний засіб фактично використовувався іншою юридичною особою, у той час як за ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

При цьому законність або незаконність використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу для здійснення вантажних автомобільних перевезень не є підставою для визначення правового статусу позивача як перевізника у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право: керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку; довіряти у встановленому порядку право користування і розпорядження приватним транспортним засобом іншій особі, яка має відповідне право на керування. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п.1.10, 2.1, 2.2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу - це фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як слідує з наявних у справі документів, транспортний засіб та напівпричіп є приватною власністю позивача, а тому вона мала законне право передавати керування цими транспортними засобами іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційні документи на ці транспортні засоби. Проте в даному випадку це жодним чином не зробило її учасником правовідносин, які витікають з договору перевезення вантажу, укладеного згідно товарно-транспортної накладної №89770370 від 27.02.2021р.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому за встановлених обставин притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог цього закону є протиправним.

Таким чином, відповідач у даному випадку діяв без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваної постанови.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому сплачений позивачем судовий збір у сумі 908 грн. підлягає стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.8, 9, 11, 71, 122, 158-163, 167 КАС України, суддя

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; 73008, м. Херсон, Бериславське шоссе, 46) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.04.2021р. №218149.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 113070200