Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Миколаїв.
03.02.2011 р. Справа № 2а-94/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинського О.В.,
за участю представника
позивача: Єніної Л.В. (довіреність від 13.07.2010 р. № 2028/07-10);
відповідач: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомВиконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
пр. Леніна, 93,м.Миколаїв,54017
доУправління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Миколаївської обласної державної адміністрації,
вул. Луначарського, 2,м.Миколаїв,54000
простягнення заборгованості в сумі 3632 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Виконавча дирекція Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Виконавча дирекція) звернулася до суду з позовом до Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення заборгованості зі сплати фінансових (штрафних) санкцій до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 3632 грн.
Позов обґрунтовано тим, що Управління в порушення вимог статей 21, 22, 23 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240-ІІІ, у редакції, яка діла на час виникнення спірних правовідносин) не сплатило фінансові санкції до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 3632 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказах.
У судовому засіданні 3 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до преамбули Закону 2240-ІІІ, цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Згідно зі статтею 2 Закону № 2240-ІІІ Управління є страхувальником на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.
Страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 2 частини 2 статті 27 Закону № 2240-ІІІ).
Відповідно до статті 21 Закону № 2240-ІІІ розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності для роботодавців встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Згідно з положеннями статті 23 Закону № 2240-ІІІ страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування за безготівковими розрахунками - день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків на рахунок Фонду.
Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону (абзац сьомий частини 1 статті 23 Закону України № 2240-ІІІ).
5 серпня 2010 року Виконавчою дирекцією прийнято рішення № 596 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яким в Управління не прийнятті до зарахування витрати в сумі 2688 грн., нараховано штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів у сумі 1344 грн., всього на загальну суму 4032 грн. Вказане рішення відповідач отримав 20 серпня 2010 року, в установленому порядку його не оскаржив.
24 вересня та 29 листопада 2010 року Управління в рахунок погашення цієї заборгованості за рішенням від 5 серпня 2010 року № 596 сплатило 400 грн., залишок несплаченої суми складає 3632 грн.
28 жовтня 2010 року відповідач отримав претензію Виконавчої дирекції від 26 жовтня 2010 року № 7, проте на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом цієї заборгованості добровільно так і не сплатив.
Відповідно до статті 8 Закону України № 2240-ІІІ, спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.
Згідно з пунктом 4 статті 13 Закону № 2240-ІІІ Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.
З огляду на те, що відповідачем доказів, які б спростовували доводи позивача, до суду не подано, позовні вимоги Виконавчої дирекції про стягнення з Управління заборгованості зі сплати фінансових (штрафних) санкцій до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 3632 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи, що спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Миколаївської обласної державної адміністрації (54003, м. Миколаїв, Центральний район, вул. Луначарського, буд. 2, ЄДРПОУ 14373101, р/р 35213005000084 ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013) на користь Виконавчої дирекції Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93, ЄДРПОУ 20866865, р/р 37171001000355 УДК у Миколаївській області, МФО 826013) 3632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 4 лютого 2011 року.