Судове рішення 2а-7422/10/1270 від 03.03.2011

Судове рішення #13613236

Категорія №2.32

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2011 року Справа № 2а-7422/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача: Українського А.Б. (довіреність № 6 від 04.01.2011 року);

Корощукової В.Є (довіреність № 5 від 04.01.2011 року);

Радько А.К. (довіреність № 10 від 04.01.2011 року);

Лейби В.В. (довіреність № 32 від 11.01.2011 року);

від відповідача: Пустовіта Є.А. (довіреність № 1008 дійна до 31.12.2011 року);

Квітанової В.Л. (довіреність № 903 дійсна до 31.12.2011 року);

Бугаєвської І.А. (довіреність № 902 до 31.12.2011 року);

Кикотя О.Г. (довіреність № 5-2011 від 04.01.2011 року);

Подгірної О.В. (довіреність № 97 від 06.01.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області про скасування вимоги Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768,-

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2010 року відкрите акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (далі-Позивач або ВАТ «Лисичанськвугілля») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до контрольно-ревізійного управління в Луганській області (далі-Відповідач або КРУ) про скасування вимоги Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області відповідно до пункту 2.31 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року у ВАТ «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів.

Ревізія була проведена з 05.05.2010 року по 30.07.2010 року, за результатами якої було складено Акт ревізії від 30.07.2010 року № 05-21/023.

На підставі акту ревізії від 30.07.2010 року № 05-21/023 позивачу була висунута вимога від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 щодо усунення порушень, виявлених в результаті ревізії.

З висновками та ствердженнями, що наведені КРУ в вимозі від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 ВАТ «Лисичанськвугілля» та його відокремлені підрозділи не погодились та просили суд скасувати зазначену вимогу КРУ в повному обсязі у зв’язку з тим, що вона була винесена з порушенням низки норм матеріального права.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги уточнили та зазначили, що погоджуються та визнають ряд пунктів вимоги КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 та повністю їх виконали, а саме: пункт 2 (в частині проведення донарахування та виплати працівникам ВП «Шахта «Новодружеська» заробітної плати у сумі 0,68 тис. грн.); пункт 3 лише частково по ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (в частині проведення донарахування та виплати заробітної плати за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством, недоотримані грошові кошти у сумі 2,03 тис. грн. та 3,97 тис. грн. відповідно працівниками я/с «Колосок» та д/с «Калінушка»); пункт 10 (в частині правильного обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» в кількості 284,77 літрів на загальну суму 1,44 тис. грн.); пункт 11 (в частині списання пального на автомобіль ЗИЛ-130 безпідставно застосованого коефіцієнту підвищення норм витрат палива в розмірі 10%, внаслідок чого зайво списано пального в кількості 420,3 літрів на загальну суму 1,82 тис. грн.); пункт 12 (в частині завищення розміру премій окремим працівникам за березень, червень 2008 року та 2009 року, які приймали участь у виконанні наряд-завдання, що призвело до зайвих витрат по оплаті праці на загальну суму 0,64 тис. грн., розмір зайво нарахованих внесків до державних цільових фондів на зазначену суму склав 0,32 тис. грн., а відтак представники позивача просили скасувати вимогу КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 лише в частині, що не була визнана та виконана позивачем.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення уточнених позовних вимог заперечували та просили суд відмовити позивачу у повному обсязі у задоволенні позову у зв’язку з його необґрунтованістю.

З огляду на вищевикладене, представники відповідача вважали, що всі доводи позивача, викладені у позовній заяві, законодавчо не доведені, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

ВАТ «Лисичанськвугілля» є юридичною особою, зареєстровано державним реєстратором Луганської міської ради від 21.04.2004 року за № 1 381 120 0000 000049 (том 1, аркуші справи 20-25).

З матеріалів справи вбачається, що контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області відповідно до пункту 2.31 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року у ВАТ «Лисичанськвугілля» та його відокремлених підрозділів.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги уточнили та зазначили, що погоджуються та визнають ряд пунктів вимоги КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 та повністю їх виконали, а саме: пункт 2 (в частині проведення донарахування та виплати працівникам ВП «Шахта «Новодружеська» заробітної плати у сумі 0,68 тис. грн.); пункт 3 лише частково по ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (в частині проведення донарахування та виплати заробітної плати за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством, недоотримані грошові кошти у сумі 2,03 тис. грн. та 3,97 тис. грн. відповідно працівниками я/с «Колосок» та д/с «Калінушка»); пункт 10 (в частині правильного обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» в кількості 284,77 літрів на загальну суму 1,44 тис. грн.); пункт 11 (в частині списання пального на автомобіль ЗИЛ-130 безпідставно застосованого коефіцієнту підвищення норм витрат палива в розмірі 10%, внаслідок чого зайво списано пального в кількості 420,3 літрів на загальну суму 1,82 тис. грн.); пункт 12 (в частині завищення розміру премій окремим працівникам за березень, червень 2008 року та 2009 року, які приймали участь у виконанні наряд-завдання, що призвело до зайвих витрат по оплаті праці на загальну суму 0,64 тис. грн., розмір зайво нарахованих внесків до державних цільових фондів на зазначену суму склав 0,32 тис. грн.), що не заперечується представниками відповідача та підтверджується матеріалами справи (том 3 аркуші 67-70

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Приймаючи до уваги, що представники позивача визнали та виконали окремі пункти вимоги КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768, а також те, що проти цього не заперечували представники відповідача суд вважає правомірними та такими, що не підлягають доказуванню наступні пункти вимоги КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768: пункт 2 (в частині проведення донарахування та виплати працівникам ВП «Шахта «Новодружеська» заробітної плати у сумі 0,68 тис. грн.); пункт 3 лише частково по ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (в частині проведення донарахування та виплати заробітної плати за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством, недоотримані грошові кошти у сумі 2,03 тис. грн. та 3,97 тис. грн. відповідно працівниками я/с «Колосок» та д/с «Калінушка»); пункт 10 (в частині правильного обліку та списання паливно-мастильних матеріалів на ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» в кількості 284,77 літрів на загальну суму 1,44 тис. грн.); пункт 11 (в частині списання пального на автомобіль ЗИЛ-130 безпідставно застосованого коефіцієнту підвищення норм витрат палива в розмірі 10%, внаслідок чого зайво списано пального в кількості 420,3 літрів на загальну суму 1,82 тис. грн.); пункт 12 (в частині завищення розміру премій окремим працівникам за березень, червень 2008 року та 2009 року, які приймали участь у виконанні наряд-завдання, що призвело до зайвих витрат по оплаті праці на загальну суму 0,64 тис. грн., розмір зайво нарахованих внесків до державних цільових фондів на зазначену суму склав 0,32 тис. грн.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає недоведеними та необґрунтованими окремі пункти вимоги КРУ від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 з огляду на таке.

Щодо правомірності пункту 5 вимоги КРУ стосовно нестачі 12980 тон рядового вугілля граничною зольністю 49,9 % на загальну суму 11 816,08 тис. грн. суд виходить з такого.

Пунктом 5 вимоги КРУ зазначено, що дослідженням наявності некондиційного вугілля на ВП «Шахта «Привільнянська» встановлено нестачу 12980 тон рядового вугілля граничною зольністю 49,0 % на загальну суму 11816,08 тис. грн., у зв’язку з чим представники відповідача вимагали стягнути з винної особи нестачу на суму 23632,17 тис. грн. в порядку та в розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, «Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року за № 116.

Суд вважає за доцільне спочатку визначитися з поняттям «нестача» матеріальних цінностей. «Нестача» матеріальних цінностей це їх фактична відсутність з будь-яких причин.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.

Згідно з ст.131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Згідно комісійного акту щодо обстеження складу № 2 ВП «Шахта «Привільнянська» від 21.07.2010 року на предмет визначення кількості та якості вугілля, яке зберігається на складі було встановлено наявність 12578 тон вугілля зольністю 58,6%, що також підтверджується і іншими комісійними актами щодо обстеження зазначеного складу від 05.02.2010 року (згідно яких змінювалась лише кількість та якість вугілля) (том 2 аркуш справи 222, том 3 аркуші справи 100-102).

Відповідно до актів відбору об’єднаної проби палива на складі ВП «Шахта «Привільнянська» від 21.07.2010 року також підтверджується наявність кількості вугілля (12980 тон) на зазначеному складі (том 2 аркуші справи 224, 227).

Кількість та якість вугілля на зазначеному складі постійно змінювались, що підтверджується додатком 37 стосовно відвантаження рядового вугілля іншим підприємствам та організаціям, який був підписаний провідним контролером-ревізором КРВ м. Рубіжне Бугаєвською І.А., посвідченнями про якість вугілля за № 252, 253, актами маркшейдерського заміру вугілля на 21.07.2010 року, на 05.02.2010 року, на 01.02.2010 року, на 01.01.2010 року, на 01.12.2009 року, на 01.11.2009 року, на 01.10.2009 року, на 25.09.2009 року, на 01.09.2010 року, протоколами випробувань № 2 від 05.02.2010 року, виробничими показниками якості вугілля від 01.02.2009 року, від 01.01.2010 року та інформацією про якість відвантаженого вугілля (том 2 аркуші справи 225, 226, 228-230, 199-217, том 3 аркуші справи 85, 89-97, 109-112).

Актами маркшейдерського заміру вугілля на 21.07.2010 року, на 05.02.2010 року, на 01.02.2010 року, на 01.01.2010 року, на 01.12.2009 року, на 01.11.2009 року, на 01.10.2009 року, на 25.09.2009 року та на 01.09.2010 року (зворотній бік актів) було встановлено, що вугільна продукція у приблизній кількості 12980 тон зберігалась під відкритим небом на двох складах (склад № 1 - вугільному складі, склад № 2 - аварійному складі ВП «Шахта «Привільнянська»), що підтверджується відповідними ескізами та не заперечується представниками відповідача (том 3 аркуші справи 89-96 зворотній бік).

Таким чином, судом було встановлено, що фактично представниками відповідача було встановлено завищення граничного рівня зольності вугілля на зазначених складах з допустимого 49% до некондиційного 58,6%, а не факт нестачі вугілля на зазначених складах ВП «Шахта «Привільнянська».

Однак, згідно матеріалів справи ВП «Шахта «Привільнянська» намагалась вирішити питання щодо збагачення рядового вугілля в кількості 12980 тон із зольністю 59,9% на збагачувальних фабриках ВАТ «Лисичанськвугілля», що підтверджується листом від 22.02.2010 року за № 01/164-а. Проте, це питання з технічних причин вирішити не вбачалось можливим (лист від 05.03.2010 року № 97) (том 3 аркуші справи 105, 106).

З метою з’ясування причин завищення зольності вугілля на зазначеному складі наказом генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» від 03.02.2010 року за № 35/1 «Про обстеження вугільних складів ВП «Шахта «Привільнянська» та ВП «Шахта «Новодружеська» було зобов’язано створити комісію із залученням до обстеження фахівців ДП «Укрвуглеякість». Наказом директора ВП «Шахта «Привільнянська» від 05.02.2010 року за № 162, з метою з’ясування причин завищення зольності вугілля на зазначеному складі було створено комісію із залученням фахівця ДП «Укрвуглеякість» для з’ясування якості вугілля (том 3 аркуші справи 129-131).

Згідно висновків оцінщика стосовно вартості вугілля в кількості 12980 тон, яке знаходиться на балансі ВП «Шахта «Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля» справедлива вартість зазначеного вугілля складає 2 312 861,00 грн. (кваліфіковане свідоцтво оцінщика серії МФ № 629 від 01.11.2003 року) (том 3 аркуші справи 103-104).

Крім того, згідно довідки КРУ від 23.07.2010 року ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВП «Шахта «Привільнянська» за 2008-2009 роки та перший квартал 2010 року при дослідженні питання бухгалтерського обліку рядового видобутого вугілля порушень з боку позивача щодо нестачі вугілля в кількості 12980 тон або інших порушень щодо обліку зазначеного вугілля виявлено не було (том 3 аркуші справи 54-60).

На думку суду, псування якості вугілля (підвищення зольності вугілля) на зазначених складах ВП «Шахта «Привільнянська» у зв’язку із вплином ряду зовнішніх об’єктивних факторів не може бути кваліфіковано відповідачем як фактична нестача вугілля.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність пункту 5 вимоги відповідача стосовно нестачі в наявності некондиційного вугілля на ВП «Шахта «Привільнянська» в кількості 12980 тон рядового вугілля граничною зольністю 49,0 % на загальну суму 11816,08 тис. грн., що не відповідає дійсності, а відтак пункт 5 вимоги підлягатиме скасуванню.

Щодо перевірки правомірності пункту 6 вимоги КРУ, стосовно нарахування та виплати надбавок за високі досягнення в праці по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельнікова» та пункту 7 вимоги КРУ стосовно нарахування та виплати надбавки за високу професійну майстерність по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельнікова» - 301,26 тис. грн., ВП «Шахта «Новодружеська» - 67,61 тис.грн. та ВП «Шахта «Привільнянська» - 47,87 тис. грн. суд виходить з такого.

Пунктом 6 вимоги КРУ встановлено, що при нарахуванні надбавок за високі досягнення в праці по ВП «Шахта «Мельникова» було встановлено, що в порушення вимог п.1 додатку №7 до Колективного договору, п.9.5 Галузевої угоди та ст. 5 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-Р працівникам шахти при не виконанні плану товарної вугільної продукції в грошовому виразі зайво нараховано та виплачено надбавку за високі досягнення у праці, що призвело до втрат на загальну суму 433,58 тис. гривень.

На незаконно нараховану надбавку зайво було нараховано страхових внесків до державних цільових фондів на загальну суму 215,49 тис. грн., у зв'язку з чим КРУ зобов’язало відшкодувати зазначені порушення.

Пунктом 7 вимоги КРУ було встановлено, що в порушення вимог п.5 додатку №6 Колективного договору, п.9.5 Галузевої угоди та ст. 5 Закону України «Про оплату праці» за період з 01.05.2008 року по 01.04.2010 року при відсутності економії фонду працівникам відокремлених підрозділів ТОВ «Лисичанськвугілля» було зайво нараховано та виплачено надбавку за високу професійну майстерність, що призвело до втрат на загальну суму 416,74 тис. гри., у тому числі: ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» - 301,26 тис. грн., ВП «Шахта «Новодружеська» - 67,61 тис. грн., ВП «Шахта «Привільнянська» - 47,87 тис. гривень.

На незаконно нараховану надбавку було зайво нараховано страхових внесків до державних цільових фондів на загальну суму 207,01 тис. гри., у зв'язку з чим КРУ зобов’язало відшкодувати зазначені порушення.

Суд вважає пункт 6 та 7 вимоги КРУ необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Згідно з вимогами ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною і галузевими (регіональними) угодами.

Згідно пункту 9.5. Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями і змінами (угода) форми і системи оплати праці: норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та цією угодами (том 1 аркуші справи 117, 118).

Пункт 9.15.9. цієї угоди передбачає нарахування і виплата заробітної плати підприємством, відособленим підрозділом повинна проводитись в межах скоригованого розрахункового фонду оплати праці за відповідний період. У випадках перевищення фактичного фонду оплати праці в звітному місяці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці даного місяця по вуглевидобувних підприємствах, відособлених підрозділах, які мають державну підтримку на покриття витрат із собівартості товарної продукції, виплата суми перевищення може проводитись за наявності дозволу сторони Власників (роботодавців), тобто Міністерства вугільної промисловості України (том 1 аркуші справи 117, 118).

Стаття 16 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачає, що умови Колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Колективним договором між адміністрацією і профспілковою організацією ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» на 2007-2009 роки передбачені надбавки за високі досягнення в праці за умови виконання плану виробництва в межах скоригованого фонду оплати праці і надбавки за професійну майстерність, хоча відповідно додатку № 24 Угоди передбачено надбавки за високі досягнення в праці до 50% посадового окладу і надбавки за професійну майстерність без будь-яких обмежень, що свідчить у даному випадку про погіршення умов оплати праці працівникам, а відтак є недійсною вимогою відповідно до положень ст. 16 КЗпП України.

Згідно ст.14 Закону України «Про оплату праці» - норми Колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, визначених генеральною, галузевою угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше 6-ти місяців. Колективний договір на ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» був укладений у березні 2007 року, а відповідні надбавки нараховувалися починаючи з 2008 року.

Окрім цього, виплати зазначених надбавок були проведені з дозволу Міністерства вугільної промисловості України, про що свідчать протоколи засідань комісії з розгляду перевитрати фонду оплати праці за травень і червень 2008 року, за липень і серпень 2008 року; за вересень і 9 місяців 2008 року; за жовтень, листопад, грудень і 2008 рік; за квітень, травень 2010 року; за січень-березень і 3 місяці 2010 року та лист заступника директора департаменту з фінансово-економічних питань Задорожнього В.В. (том 1 аркуші справи 107-116, 127).

Нарахування та виплати відповідних надбавок працівникам шахти підтверджуються відомостями згідно наказів ВП ВАТ «Лисичанськвугілля» від 30.11.2009 року № 1363, від 29.01.2010 року № 184, від 26.02.2010 року № 330, від 31.03.2010 року № 454, від 30.05.2008 року № 789, від 23.05.2008 року № 770, від 30.05.2008 року № 788, від 12.06.2008 року № 911, 17.06.2008 року № 912, від 27.06.2008 року № 917, від 29.07.2008 року № 1168, від 29.07.2008 року № 1169, від 29.07.2008 року № 1170, від 29.09.2008 року № 1452, від 28.10.2008 року № 1579, від 10.08.2009 року № 969, від 31.08.2009 року № 987, від 17.08.2009 року № 979, від 12.08.2009 року № 1079, від 30.09.2009 року № 1082, від 29.09.2009 року № 1075, від 28.10.2009 року № 1214, від 20.10.2009 року № 1211, від 30.10.2009 року № 1246, від 30.10.2009 року № 1243, від 23.10.2009 року № 1238, від 10.11.2009 року № 1341, від 08.11.2009 року № 1337, від 28.11.2009 року № 1346, від 27.11.2009 року № 1343, від 30.11.2009 року № 1367, від 10.12.2009 року № 1484, 03.12.2009 року № 1439, від 07.12.2009 року № 1479, від 31.12.2009 року № 1487, від 31.01.2010 року № 196, від 29.01.2010 року № 192, від 29.01.2010 року № 191, від 29.01.2010 року № 182, від 28.01.2010 року № 164, від 28.01.2010 року № 162, від 26.01.2010 року № 151, від 26.02.2010 року № 329, від 26.02.2010 року № 331, від 12.02.2010 року № 316, від 13.02.2010 року № 317, від 25.02.2010 року № 297, від 10.02.2010 року № 300, від 25.02.2010 року № 318, від 26.03.2010 року № 421, від 31.03.2010 року № 460, від 30.03.2010 року № 442, від 30.03.2010 року № 448, від 31.03.2010 року № 463, листами про надання дозволу на нарахування відповідних надбавок від 02.12.2009 року № 1427, від 03.02.2010 року № 150, від 02.03.2010 року № 304 (том 2 аркуші справи 44-185, 233-250).

Згідно Положення про порядок встановлення и виплати надбавок керівникам, спеціалістам та службовцям ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» за високі досягнення у праці (додаток № 7 до колективного договору) надбавки за високі досягнення у праці до посадових окладів керівникам, спеціалістам та службовцям шахти встановлюються на підставі генеральної, галузевої угоди, керуючись ст.8 та 16 Закону України «Про оплату праці», ст.97 КЗпП України. Згідно з пунктом 4 зазначеного положення встановлення надбавок здійснюється наказом директора шахти (том 1 аркуш справи 128).

Відповідно до Положення про порядок встановлення надбавок к тарифним ставкам кваліфікованим робітникам, які зайнятті на особливо відповідальних роботах за високу професійну майстерність на ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» (додаток № 6 до колективного договору) з метою посилення матеріальної зацікавленості робітників до підвищення рівня кваліфікації, постійного вдосконалення якості праці, підвищення якості виконуємо робіт на підставі тарифної угоди вводиться як мотиваційних механізм надбавка за професійну майстерність (том 1 аркуші справи 129, 130).

Згідно другого абзацу пункту 5 цього положення надбавки за професійну майстерність виплачуються за рахунок економії по фонду оплати праці.

Однак, суд вважає передчасним висновок представників відповідача про порушення в частині виплат надбавок працівникам шахти без економії фонду оплати праці, оскільки цей висновок був зроблений без врахування комплексного аналізу положень інших актів, які регламентують виплати відповідних надбавок зазначеної категорії працівникам, а саме: ст.15 Закону України «Про оплату праці», положення генеральної і галузевої (регіональна) угод, ст.16 КЗпП України та інші нормативно-правові акти з цього приводу.

У зв’язку з тим, що відповідні надбавки працівникам шахти були правомірно нараховані та виплачені у суду не має підстав для залишення пунктів 6 та 7 вимоги КРУ в частині корегування на нараховані та виплачені надбавки зайво нараховані страхові внески до державних цільових фондів.

На підставі викладеного, нарахування і виплата надбавок за високі досягнення в праці і професійну майстерність позивачем було проведене з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак пункти вимоги 6 та 7 вимоги КРУ підлягають скасуванню.

Щодо перевірки правомірності пункту 8 вимоги КРУ, стосовно виплати заробітної плати працівникам за час відпустки по ВП «Шахта «Новодружеська» та ВП «Шахта «Привільнянська» за 2008 рік в частині включення в рахунок відпускних надбавку за професійну майстерність суд виходить з такого.

Пунктом 8 вимоги КРУ було передбачено, що ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам за час відпустки по ВП Шахта «Новодружеська» та ВП «Шахта «Привільнянська», за 2008 рік було встановлено, що в порушення вимог ст.8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 505/96-ВР (із змінами), в розрахунок відпускних була включена надбавка за професійну майстерність внаслідок чого, працівникам шахт було зайво нараховано та сплачено відпускних всупереч законодавству, що призвело до втрат на загальну суму 23,11 тис. грн., у тому числі: ВП «Шахта «Новодружеська» - 9,44 тис. грн., ВП «Шахта «Привільнянська» - 13,67 тис. грн.

На суму зайво нарахованих відпускних зайво було нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на загальну суму 11,46 тис. грн.

Однак, суд вважає необґрунтованими пункт 8 вимоги КРУ з наступних підстав.

Суд вважає посилання на зазначені порушення є таким, що суперечить Закону України «Про відпустки».

Тобто, пункт 8 вимоги КРУ в частині відшкодування за рахунок винної особи за порушення вимог ст.8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 505/96ВР (із змінами) не є правомірною, оскільки статтею 8 Закону України «Про відпустки» передбачено щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці та її тривалість. Так щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

Тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Тобто, зазначеною статтею не передбачено будь яку заборону чи обмеження при нарахуванні доплат, виплат та інших грошових нарахувань.

Крім того, пунктами 9.5, 9.15.9 Галузевої Угоди між Міністерством вугільної промисловості України зазначено, що у випадках перевищення фактичного фонду оплати праці у звітному місяці над величиною скоригованого розрахункового фонду оплати праці даного місяця по вугледобувних Підприємствах, відособлених підрозділах, які мають державну підтримку на покриття витрат із собівартості товарної продукції, виплата суми перевищення, може проводитись за наявності дозволу Сторони Власників. Дозволи від Міністерства вугільної промисловості, у вигляді протоколів засідань комісії з розгляду випадків перевитрат фонду оплати праці були надані представниками позивача у судовому засіданні, які вже були проаналізовані та дослідженні судом про наданні правової оцінки правомірності пунктів 6 та 7 вимоги КРУ.

Факт нарахування надбавки за високу професійну майстерність в розрахунок відпускних працівникам шахт виник внаслідок проведення доплат до відпускних у зв'язку з тим, що направлення працівників шахт у відпустки здійснюється відповідно до графіку відпусків, а саме 10, 15, 20, 25 числа місяця.

Судом не приймається до уваги пояснення представників відповідача стосовно того, що порушення вимог ст.8 Закону України «Про відпустки» у даному випадку ними було зазначено помилково у відповідній вимозі, оскільки вимога КРУ містить імперативні положення, які є обов’язковими для відповідних суб’єктів в частині їх виконання.

На думку суду, КРУ всупереч діючого законодавства наполягає на впроваджені відповідної методології у цьому питані і на підставі використання її робить свої висновки, не підкріплюючи їх посиланням на нормативно-правові акти, які регулюють саме ці правовідносини.

Наведені обставини вказують на те, що КРУ не дотримався вимог пункту 35 «Порядку проведення інспектування державною ревізійною службою», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, а саме: не обґрунтував власну методологію у вищезазначеному питані з обов'язковим посиланням на відповідні норми законів чи інших нормативно-правових актів, які регламентують відповідні правовідносини.

Виходячи з викладеного, нарахування та здійснення виплат заробітної плати працівникам за час відпустки по ВП «Шахта «Новодружеська» та ВП «Шахта «Привільнянська» за 2008 рік та включення надбавки за професійну майстерність в розрахунок відпускних на загальну суму 23,11 тис. грн., у тому числі: ВП «Шахта «Новодружеська» - 9,44 тис. грн., ВП «Шахта «Привільнянська» - 13,67 тис. грн. були здійснені з дотриманням вимог чинного законодавства України, а відтак пункт 8 вимоги КРУ визнається судом необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо перевірки правомірності пункту 14 вимоги КРУ, стосовно порушень при складанні та затвердженні штатного розпису ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» суд приходить до таких висновків.

Пунктом 14 вимоги КРУ було встановлено, що ревізією правильності складання та затвердження штатних розписів було виявлено, що ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» в порушення вимог наказу Мінвеглепрому України від 14.12.2007 року № 2166/03/04-01 «Про затвердження типових структур управління, штатних розкладів і нормативів чисельності керівників, фахівців та службовців державних підприємств, акціонерних товариств з видобування вугілля, вугільних шахт» була введена посада помічника директора з правових питань, замість посади провідного юрисконсульта, у зв’язку з чим було проведено витрат на утримання понаднормативної одиниці у межах фонду оплати праці на загальну суму 7,92 тис. грн.

Суд вважає пункт 14 вимоги КРУ необґрунтованим виходячи з наступного.

Відповідно до листа - роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 27.06.2007 року № 162/06/187-07 штатний розпис – це документ який встановлює для відповідного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників.

Штатний розпис містить назву посад, чисельність персоналу та оклади по кожній посаді (юридичний словник 1983 року, видавництво друге, під редакцією Бабія В.М.).

Затвердження керівником підприємства штатного розпису здійснюється шляхом видання локального нормативного акту (наказу), який буде встановлювати кількість працівників кожної професії із розподілом штатних одиниць по структурним підрозділам підприємства.

Згідно з ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників та штатний розпис.

Судом встановлено, що штатний розпис ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» на 2010 рік був затверджений в.о. генерального директора – головою правління ВАТ «Лисичанськвугілля» Шатковським В.В. та його введено в дію з 01.06.2010 року (том 3 аркуш справи 61).

Згідно пункту 1 штатного розпису ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» (керівництво та апарат при керівництві) була введена посада помічника директора з правових питань із встановленим посадовим окладом - 2471 грн. (том 3 аркуш справи 61 зворотній бік).

Згідно листа Міністерства вугільної промисловості України від 14.12.2007 року за № 2165/03/04-01 з метою приведення структур і штатів державних підприємств у відповідність з сформованими організаційно - технічними умовами виробництва, існуючими способами управління і організаційними формами управлінської праці тощо при розробці та затвердженні штатних розкладів перший заступник міністра Ященко Ю. рекомендував брати за основу типові структури управління, штатні розклади і нормативи численності керівників, фахівців і службовців державних підприємств.

Згідно п.1.10 зазначеного листа найменування посад (заступників керівника, головних фахівців, провідних фахівців) за напрямами діяльності відповідно до специфіки діяльності встановлюється керівником державного підприємства, в межах затвердженої кількості по кожній посади і в цілому по підприємству (том 3 аркуш справи 167).

Згідно пояснень начальника відділу організації праці, заробітної плати та планування Чепікової О.В. та заступника директора з економіки Ковтуна О.І. наявність посади помічника директора з правових питань обумовлена тим, що окрім ведення позовно – претензійної та правової роботи також здійснюється робота по веденню та обліку договорів підприємства, яка не входить до коло обов’язків провідного юрисконсульта. Зазначена посада була введена на шахті згідно наказу № 308 від 01.03.2007 року (том 2 аркуші справи 40-43).

Крім того, згідно з Постановою КМУ від 26.11.2008 року за № 1040 «Про затвердження загального положення про юридичну службу Міністерства, іншого органу виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій» основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, яка спрямована на правильне застосування, попередження порушень вимог чинного законодавства, а також представництво інтересів підприємства в судах (том 2 аркуші справи 40-43).

Таким чином, лист Міністерства вугільної промисловості України від 14.12.2007 року за № 2165/03/04-01 щодо впровадження типових структур та штатних розписів на державних підприємствах вугільної промисловості носить лише рекомендаційних характер, оскільки він не зареєстрований в органах юстиції, а відтак він не є нормативно - правовим актом, який містить в собі положення, які б були обов’язкові для виконання з боку позивача.

Посилання представників відповідача на обов’язкове виконання з боку позивача вимог лише листа Міністерства вугільної промисловості України від 14.12.2007 року за № 2165/03/04-01 суд вважає звуженим та неповним без врахування інших нормативно-правових актів з цього приводу.

За таких обставин з урахуванням особливостей юридичної діяльності на шахті, вимог ст.64 Господарського кодексу України та пункту 1.10 листа Міністерства вугільної промисловості України від 14.12.2007 року за № 2165/03/04-01 позивач мав право ввести до свого штатного розпису посаду помічника директора з правових питань, а відтак пункт 14 вимоги КРУ визнається судом неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у повному обсязі.

Суд вважає правомірними, обґрунтованими та доведеними пункти 1, 3 (в частині ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» щодо нарахування та виплати заробітної плати працівникам я/с «Колосок» та д/с «Калінушка» за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством), 4, 9, 13, 15 вимоги КРУ з огляду на таке.

Щодо пункту 1 вимоги КРУ.

Пунктом 1 вимоги КРУ передбачено опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень.

Суд вважає пункт 1 вимоги КРУ загальним за змістом, а тому таким, що не підлягає доказуванню, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 1 вимоги КРУ.

Щодо пункту 3 вимоги КРУ в частині порушення ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам я/с «Колосок» та д/с «Калінушка» за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством.

Пунктом 3 вимоги КРУ було передбачено, що ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» допустив порушення в частині нарахування та виплати заробітної плати працівникам я/с «Колосок» та д/с «Калінушка» за час знаходження їх на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством, у зв’язку з чим було недоотримано працівниками зазначених закладів грошових коштів.

Перевіряючи обґрунтованість пункту 3 вимоги КРУ в оскаржувальній частині суд виходив з такого.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 року № 1188 «Про деякі питання оплати праці керівних, наукових, науково-педагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників установ та закладів освіти» з метою недопущення зниження рівня соціальної захищеності працівників установ та закладів освіти в умовах поширення епідемії грипу типу A/H1NI/Каліфорнія/04/09 та гострих респіраторних захворювань серед населення було встановлено, що на період канікул з 02.11.2009 року на три тижні в усіх навчальних і дитячих дошкільних закладах незалежно від форми власності заробітна плата керівним, науковим, науково-педагогічним, педагогічним працівникам, професіоналам, фахівцям та іншим працівникам установ та закладів освіти виплачується в обсязі, який вони отримували до початку канікул. Було заборонено керівникам установ і закладів освіти на цей період надавати зазначеним працівникам відпустку без збереження заробітної плати за ініціативою керівника.

Крім того, ні п.16 Колективного договору, ні п.9.10 Галузевої угоди не містили положень щодо скорочення розміру заробітної плати під час знаходження на карантині.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим та доведеним пункт 3 вимоги КРУ в частині порушення з боку ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» стосовно нарахування та виплати заробітної плати працівникам я/с «Колосок» та д/с «Калінушка» за час знаходження на карантині у розмірах менших ніж передбачено діючим законодавством, у зв’язку з чим було недоотримано працівниками зазначених закладів грошових коштів, а відтак цей пункт вимоги КРУ є правомірним та підлягає обов’язковому виконанню.

Щодо пункту 4 вимоги КРУ.

Пунктом 4 вимоги КРУ було передбачено, що ревізією правильності визначення розміру прогнозованих збитків та відповідно суми державної підтримки встановлено, що в порушення п. 3 «Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції, у тому числі для забезпечення гарантійних зобов'язань щодо повернення бюджетних позик, а також погашення простроченої заборгованості за електричну енергію, яка утворилась у минулих роках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 року № 108 (далі - Постанова №108) Міністерством вугільної промисловості, при визначені прогнозованих витрат, не виключено суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів.

Внаслідок вищевказаного порушення у періоді з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року Міністерством вугільної промисловості в порушення вимог ст.34 та 35 Бюджетного кодексу України, п.п. 20, 27, 29 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року за № 228 було завищено розмір державної підтримки на часткове покриття собівартості, а ВАТ «Лисичанськвугілля» було зайво отримано бюджетних коштів внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях на суму 3304,0 тис. гривень.

Також, ревізією було встановлено, що в порушення вимог п.6 Постанови № 108 та п.6 «Порядку використання у 2009 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції», затвердженого Постановою КМУ від 28.01.2009 року № 69 Міністерством вугільної промисловості не здійснювався щоквартальний перерозподіл бюджетних коштів шляхом коригування їх обсягів виходячи із суми бюджетних коштів, визначених на 1 гривню прогнозованих збитків, і фактичного обсягу готової товарної вугільної продукції, внаслідок чого у періоді з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року ВАТ «Лисичанськвугілля» було зайво отримано державної підтримки на часткове покриття витрат із собівартості на загальну суму 21343,1 тис. грн. (у т.ч. у 2008 році - 16698,4 тис. грн. та у 2009 році - 4644,7 тис. грн.).

Загальна сума зайво отриманих ВАТ «Лисичанськвугілля» протягом 2008 - 2009 років коштів державного бюджету внаслідок завищення потреби у них склала 24 647,1 тис. грн., у зв'язку з чим необхідно було внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2010 рік та погодити з головним розпорядником бюджетних коштів - Міністерством вугільної промисловості України зменшення бюджетних асигнувань по КПКВ 1301090 «Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції» на суму 24647,1 тис. гривень.

Перевіряючи обґрунтованість пункту 4 вимоги КРУ суду виходив з такого.

Постановою КМУ від 27.02.2008 року за № 108 був затверджений «Порядок використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання державної підтримки вугледобувним підприємствам (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції, у тому числі забезпечення гарантійних зобов'язань щодо повернення бюджетних позик, а також погашення простроченої заборгованості за електричну енергію, яка утворилася у минулих роках» (далі-Порядок № 108).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 108 було визначено, що Мінвуглепром на підставі оцінки результатів діяльності вугледобувних підприємств за економічними показниками та виробничих потенціалів затверджує не пізніше ніж 1 березня 2008 р. окремі показники програм діяльності цих підприємств на поточний рік.

Прогнозовані обсяги готової товарної вугільної продукції визначаються Мінвуглепромом для кожного вугледобувного підприємства виходячи з асортименту її виробництва з урахуванням попиту на таку продукцію, якісних показників, помісячного прогнозованого рівня цін на 2008 рік та з урахуванням зазначених показників у 2007 році. До складу прогнозованих обсягів готової товарної вугільної продукції кожного вугледобувного підприємства не включаються прогнозовані обсяги готової товарної вугільної продукції очисних вибоїв, наданих іншим суб'єктам господарювання відповідно до договорів оренди, про спільну діяльність, комісії, доручення чи інших договорів, що регулюють зазначені взаємовідносини, шахти, яка входить до складу вугледобувного підприємства як відокремлений підрозділ або яка є суб'єктом господарювання.

Прогнозовані витрати із собівартості готової товарної вугільної продукції визначаються Мінвуглепромом відповідно до методичних рекомендацій з обліку витрат на виробництво готової товарної вугільної продукції, затверджених Мінвуглепромом та погоджених з Мінфіном, без врахування суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів.

Різниця між прогнозованими витратами із собівартості готової товарної вугільної продукції та її прогнозованою вартістю становить обсяг прогнозованих збитків.

Прогнозовані обсяги готової товарної вугільної продукції, рівень цін та прогнозовані витрати із собівартості уточнюються щокварталу на 1 число першого місяця наступного періоду разом з показниками програм діяльності вугледобувних підприємств. Під час уточнення прогнозованих виробничо-економічних показників діяльності вугледобувного підприємства не враховуються показники очисних вибоїв, зазначених в абзаці другому цього пункту, щодо прогнозованих обсягів готової товарної вугільної продукції, рівня цін та прогнозованих витрат із собівартості.

Відповідно до п.6 Порядку № 108 передбачено, що до 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, Мінвуглепром в рахунок помісячних бюджетних асигнувань наступного кварталу здійснює перерозподіл бюджетних коштів шляхом коригування їх обсягів (збільшення або зменшення обсягів бюджетних коштів для окремого вугледобувного підприємства) виходячи із суми бюджетних коштів, визначених на 1 гривню прогнозованих збитків, і фактичного обсягу готової товарної вугільної продукції.

Частиною 1 ст.34 Бюджетного кодексу України за № 2542-III від 21.06.2001 року передбачено, що для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів (ч.2 ст.34 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч.1 та 2 ст.35 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.

Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.

Постановою КМУ від 28.02.2002 року за № 228 був затверджений «Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» (далі – Порядок № 228).

Пунктом 20 Порядку № 228 було передбачено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Відповідно до п.27 Порядку № 228 лімітна довідка про бюджетні асигнування (далі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів.

Форма лімітної довідки затверджується Мінфіном.

Згідно з п.29 Порядку № 228 проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

- забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

- додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою;

- забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету та надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

- не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Таким чином, приймаючи до уваги, що представниками позивача не надано суду жодних доказів того, що: Мінвуглепром при визначені суми прогнозованих витрат було включено суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби, що придбані за рахунок бюджетних коштів; отриманий ВАТ «Лисичанськвугілля» у період з 01.01.2008 року по 21.12.2008 року розмір державної підтримки на суму 3304,0 тис. грн. відповідав об’єктивним потребам у бюджетних асигнуваннях підприємства; доказів здійснення Мінвуглепромом щоквартального перерозподілу бюджетних коштів шляхом корегування їх обсягів виходячи із суми бюджетних коштів, визначених на 1 гривню прогнозованих збитків, і фактичного обсягу готової товарної вугільної продукції, що призвело до зайво отриманих ВАТ «Лисичанськвугілля» протягом 2008-2009 років коштів державного бюджету внаслідок завищення потреби у них, що склала 24 647,1 тис. грн., у зв'язку з чим необхідно було внести зміни до Плану використання бюджетних коштів на 2010 рік та погодити з головним розпорядником бюджетних коштів - Міністерством вугільної промисловості України зменшення бюджетних асигнувань по КПКВ 1301090 «Державна підтримка вугледобувних підприємств (включаючи підприємства з видобутку бурого вугілля) на часткове покриття витрат із собівартості продукції» на суму 24647,1 тис. гривень, суд вважає висновки КРУ з цього приводу обґрунтованими, а відтак у суду відсутні підстави для визнання протиправним пункт 4 вимоги КРУ та його скасування.

Щодо обґрунтованості пункту 9 вимоги КРУ.

Пунктом 9 вимоги КРУ було передбачено, що при проведенні в ході ревізії, інвентаризацій основних засобів, товарно - матеріальних цінностей, встановлено нестачу основних засобів на загальну суму 306,91 тис, грн., у тому числі: 4 одиниць транспортних засобів по ВП «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» на 169,01 тис. грн.; комбайна 1К101У по ВП «Шахта «Новодружеська» на 77.40 тис. грн. та 265 одиниць саморятівників ШСС-1У по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» на 60.5 тис, грн., у зв'язку з чим стягнути з винних осіб нестачу на загальну суму 306.91 тис. грн. в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою КМУ віл 22.01.1996 року №116, з яких в порядку. визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 124,46 тис. гривень.

Суд вважає обґрунтованими висновки ревізії, щодо встановленої нестачі у відокремленому підрозділі «Шахта «ім. Д.Ф.Мельникова» 265 саморятівників ШСС-1У на суму 60497,00 грн. під час проведеної інвентаризації необоротних активів та інших товарно-матеріальних цінностей станом на 02.06.2010 року та розрахунок матеріальної шкоди в сумі 39064,12 грн., а також виявлення лишків ліхтарів СГД-5 в кількості 770 одиниць та саморятівників ШСС-1У в кількості 278 одиниць на загальну суму 236799,98грн. за результатами проведеної інвентаризації 25.05.2010 року з наступних підстав.

Так, саморятівники шахтні ізолюючі ШСС-1У дійсно обліковуються в бухгалтерському обліку як МНМА, але бухгалтерський облік і списання саморятівників має відповідні відмінності від інших МНМА, тому що вони відносяться до засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ).

Саморятівники призначені для захисту органів дихання гірників під час підземних аварій, пов'язаних з виділенням негідної для дихання атмосфери. Бухгалтерський облік ЗІЗ (саморятівники, ліхтарі), згідно прийнятої на Підприємстві облікової політиці, признаються МНМА та обліковуються на рахунку 112, с нарахуванням 100 % зносу при їх введенні в експлуатацію.

Саморятівники повинні відповідати високому критерію захисту органів дихання працівників і згідно з Інструкцією з експлуатації саморятівників, п. 8.2, не допустима будь яка деформація їх корпусу, (порушення герметичності, вдавлення більше 15 мм та пробиття корпусу, несправність замка, відсутність пломби або плечового ременя). Такий саморятівник повинен бути вилучений із експлуатації незалежно від строку його служби і замінений на інший (том 1 аркуші справи 60-71).

Забраковані із-за механічних пошкоджень, негерметичності та після закінчення строку служби саморятівники, повинні бути списані.

Списання 313, як саморятівників так і ліхтарів відбувається згідно наказу Міністерства статистики України за № 145 від 22.05.1996 року по формі МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношувальних предметів».

Саморятівники, які списані, можуть бути використані для учбових цілей. Списані саморятівники (використані та не використані (не гідні для учбових цілей), підлягають знищенню (п.11.1 розділу 11 Інструкції з експлуатації саморятівників). Відбраківка, списання та знищення саморятівників на шахті повинна виконуватися спеціалізованою комісією, в яку входять службові особи, обов'язки яких - нагляд за додержанням безпеки праці робітників шахти; зам. директора з охорони праці, майстра лампової, представників ВГСО, гірничої інспекції.

У відокремленому підрозділі «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» працює спеціалізована комісія (наказ № 647 від 30.04.2008 року), яка створена згідно з вимогами Інструкції з експлуатації саморятівників. В своїй роботі комісія додержувалась вказівок, викладених в розділі 11 «Знищення забракованих та використаних саморятівників» вищезазначеної Інструкції, затвердженої Міністерством вугільної промисловості СРСР від 16.01.1984 року і узгодженої Держнаглядохоронпраці за № 512.02.30-29.52.1 від 22.05.2002 року; наказу Мінстата за № 145 від 22.05.1996 року.

На основі викладеного та згодами, наданими шахті державною податковою інспекцією в м. Лисичанську (№ 6680/24 від 23.04.08р., № 18022/24 від 13.11.08р., № 985224 від 09.07.09р.) відбувалося списання саморятівників (том 1 аркуші справи 86-101).

Таким чином, відокремлений підрозділ «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» при списанні ЗІЗ діяв у відповідності з вимогами Інструкції з експлуатації саморятівників та наказу № 145 Мінстату від 22.05.1996 року і не отримувало від ВАТ «Лисичанськвугілля» додаткові дозволи на списання та знищення саморятівників.

Факт списання саморятівників ШСС- 1У (акти на списання по ф.МШ-8 від 12.05.2008 року, від 02.12.2008 року, від 11.08.2009 року) спеціалізованою комісією в кількості 543 шт. на суму 147347,38 грн. протягом 2008 року - 1-го кварталу 2010 року по відокремленому підрозділі «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» підтверджено висновками ревізорів та не заперечується сторонами.

Після вибраковки та списання, саморятівники рахуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні» в кількісному виразі до моменту їх знищення (згідно Інструкції з експлуатації саморятівників та протоколам засідання комісії про відображення списаних саморятівників на відповідальному зберіганні, затвердженими директором шахти та узгодженими із заступником генерального директора з охорони праці В.П. Степашко) та надходять для учбових цілей в «димову камеру». У майстра лампової знаходиться зошит, в якому ведеться облік цих саморятівників. Після того, як за допомогою бракованих саморятівників в «димовій камері» проведено навчання, вони підлягають знищенню.

Судом не приймаються до уваги висновки представників позивача про необґрунтованість висновків ревізії щодо встановленої нестачі 265 саморятівників ШСС-1У на суму 60497,00 грн., лишків ліхтарів СГД-5 в кількості 770 одиниць та саморятівників ШСС-1У в кількості 278 одиниць на загальну суму 236799,98 грн. з наступних підстав.

Так, за наслідками проведеної у ході ревізії інвентаризації, складено інвентаризаційні описи, які підписано усіма членами інвентаризаційної комісії. Тобто, інвентаризаційними комісіями підтверджено факти недостачі та наявності (лишків) вказаних товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, інвентаризаційні описи товарно - матеріальних цінностей від 26.05.2010 року та від 02.06.2010 року (матеріально - відповідальна особа ОСОБА_1) та протокол засідання центральної інвентаризаційної комісії ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля» від 02.06.2010 року було підписано усіма членами інвентаризаційної комісії без будь - яких заперечень або зауважень відносно проведення інвентаризації та затверджено директором ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» Федоренко В.М. (том 2 аркуші справи 4-25).

Отже, усі члени інвентаризаційної комісії підписавши вищевказані документи погодилися з результатами проведеної інвентаризації.

Судом не приймаються до уваги пояснення представників позивача з приводу того, що члени інвентаризаційної комісії підписали зазначені акти інвентаризації не усвідомлюючи результати ревізії та не вникаючи в їх суть та вважає їх надуманими та необґрунтованими. У зв’язку з чим, судом не приймаються до уваги протоколи засідання центральної інвентаризаційної комісії ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» від 03.06.2010 року та інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей від 03.06.2010 року, оскільки вони були зроблені вже після зазначеної інвентаризації (том 1 аркуші справи 72-85, 103-106).

Крім того, матеріально - відповідальна особа ОСОБА_1 своїм підписом у інвентаризаційних описах засвідчила, що «всі цінності перелічені у інвентаризаційних описах комісією перевірені у натурі в моїй (нашій) присутності та занесені в опис у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, що перелічені в опису знаходяться на моєму відповідальному збереженні» (том 2 аркуші справи 13-20).

Згідно протоколу засідання центральної інвентаризаційної комісії ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» ВАТ «Лисичанськвугілля» від 02.06.2010 року члени комісії постановили: «залишки оцінити та оприбуткувати як безхозні, нестачу віднести на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» до встановлення винних осіб» (том 2 аркуші справи 22, 23).

До того ж, провідним бухгалтером по обліку матеріальних цінностей Маздоровою В.І. було складено бухгалтерську довідку за червень 2010 року , відповідно до якої вартість списаних у 2008 - 2009 роках ліхтарів СГД-5 в кількості 770 одиниць на суму 149946,60 грн. та саморятівників ШСС-1У в кількості 278 одиниць на суму 147347,38 грн. відновлено по бухгалтерському обліку, що відображено наступними проводками: по дебету субрахунку 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» у кореспонденції з кредитом субрахунку 442 «Непокриті збитки» та по дебету субрахунку 442 «Непокриті збитки» у кореспонденції з кредитом субрахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» (том 2 аркуші справи 21).

Тобто, факт недостачі фахівцями КРУ було доведено шляхом документального та фактичного контролю.

Розмір збитків (шкоди) від недостачі під час проведення ревізії було правомірно розраховано відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року за № 116.

Таким чином, висновки ревізії зроблені в пункті 9 вимоги КРУ в частині нестачі 265 одиниць саморятівників ШСС-1У по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельникова» на 60.5 тис, грн., виходячи з документального та фактичного контролю та норм чинного законодавства.

Щодо встановлення нестачі 4 одиниць транспортних засобів по ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» на 169,01 тис. грн. суд виходить з такого.

Згідно інвентаризаційного опису основних засобів від 20.07.2010 року на ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» рахувались 4 одиниці транспортних засобів, а саме: трактор Т-150к, 1992 року випуску, інв. № 15716 (вартість 27660,00 грн.); трактор Т-150к, 1992 року випуску, інв. № 15717 (вартість 55316,00 грн.); машина ММЗ, 1987 року випуску, інв. № 491 (вартість 16535,00 грн.); автомобіль ГАЗ-52, 1981 року випуску, інв. № 16504 (вартість 69499 грн.) відповідальна особа ОСОБА_20, який був підписаний всіма членами комісії без зауважень (том 2 аркуші справи 30, 31).

Згідно пояснень ОСОБА_20 було встановлено, що всі зазначені транспортні засоби знаходяться в розукомплектованому стані, а також те,що с 01 по 02.06.2010 року була скоєна крадіжка двох рам з тракторів Т-150к (том 2 аркуш справи 32).

Поясненнями представників відповідача в судовому засіданні було встановлено, що здійснити звірку номерів на розукомплектованих запчастинах зазначених транспортних засобах не вбачалось можливим, оскільки ці номери не співпадали з номерами, які містились у документах на транспортні засоби.

Крім того, відповідно до протоколу засідання інвентаризаційної комісії по розгляду результатів виморочної інвентаризації товарно - матеріальних цінностей в процесі ревізії КРУ було встановлено нестачу 4 транспортних засобів (відповідальна особа ОСОБА_20І.) на загальну суму 169,010 грн. (том 3 аркуші справи 135, 136).

Згідно заяви ОСОБА_20 від 23.07.2010 року він просив директора шахти утримувати із його заробітної плати вартість нестачі 4-х одиниць транспортних засобів щомісяця в розмірі 200 грн. (том 3 аркуш справи 138).

Згідно листів ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна» від 06.10.2010 року за № 524, від 06.08.2010 року № 512, від 01.11.2010 року № 631 та від 02.12.2010 року № 644 адміністрацією шахти з метою часткового погашення матеріальних збитків із заробітної плати ОСОБА_20 було утримано по 200,00 грн. щомісячно (том 3 аркуші справи 134, 137, 139, 140).

Таким чином, у зв’язку з тим, що відповідальна особа ОСОБА_20. своєю заявою від 23.07.2010 року фактично визнав нестачу 4-х транспортних засобів та вже здійснює часткове погашення завданої матеріальної шкоди із своєї заробітної плати суд вважає це достатніми фактичними даними для підтвердження нестачі зазначених 4-х транспортних засобів на шахті.

Суд не приймає до уваги посилання представників позивача на той факт, що зазначені транспортні засоби в разобраному стані були украдені із підприємства, оскільки із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.06.2010 року вбачається, що директор шахти звернувся до Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області лише за фактом скоєння крадіжки шахтного обладнання, а саме: домкрат – 6 шт., рештах -1 шт., рама тракторна – 2 шт., плуг – 1 шт., металевий швелер – 2 шт. Тобто, представниками позивача суду не доведено, що саме зазначені транспортні засоби в разобраному стані були з території підприємства украдені (том 3 аркуші справи 160-166).

Також, суд вважає обґрунтованим нестачу комбайна 1К101У по ВП «Шахта «Новодружеська» на 77,40 тис. грн. з огляду на таке.

Представники позивача в судовому засіданні не надали суду жодних доказів, які б спростовували нестачу комбайна 1К101У по ВП «Шахта «Новодружеська» на 77,40 тис. грн.

Щодо обґрунтованості пункту 13 вимогу КРУ.

Пунктом 13 вимоги КРУ було встановлено, що в порушення вимог п.п.1, 4 ст.2 Закону «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» від 22.02.2000 року № 1490, п.3 Постанови КМУ «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 28.03.2008 року № 274, п.п.5, 23 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2008 року № 274 та п.п.5, 23 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року без проведення тендерних закупівель укладені договори на придбання бензину марки А-80, лісу хвойних порід і арочного кріплення та здійснено по ним оплату на загальну суму 7245,24 тис. грн.

Перевіряючи обґрунтованість пункту 13 вимоги КРУ суд виходить з такого.

Так, підприємство у період з 01.01.2008 року по 01.04.2008 року здійснювало закупівлю товарів, робіт та послуг у відповідності до Закону України від 22.02.2006 року № 1490 «Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти» (далі - Закон № 1490).

У відповідності до ст.2 ч.3, абз.17 Закону № 1490 «Процедури закупівлі, передбачені цим Законом, не застосовуються у випадках, якщо предметом закупівлі є пальне...».

В період з 02.04.2008 року по 21.10.2008 року підприємство здійснило закупівлю товарів, робіт і послуг у відповідності до «Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 274 від 28.03.2008 року «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» (далі - Постанова № 274).

ВАТ «Лисичанськвугілля» відноситься до підприємств, закупівля товарів, робіт та послуг якими здійснювалась у відповідності до п.3 Постанови № 274», а саме:

«3. Установити, що окрім інших, державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (далі - підприємства), здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку.»

У відповідності до п.2.4 «Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» державні кошти - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів. Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів». Замовник - розпорядник державних коштів, який здійснює закупівлю в установленому цим Тимчасовим положенням порядку».

Таким чином, ВАТ «Лисичанськвугілля» відноситься до підприємств, для яких закупівля товарів, робіт та послуг за кошти Державного бюджету здійснювалась у відповідності до «Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти ».

Проведення процедур закупівель за власні кошти підприємств у відповідності до «Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» не передбачено.

22.10.2008 року Постанова №274 втратила чинність. Для проведення процедур закупівель у відповідності до Положення № 921 за кошти підприємства потрібен був певний час, а саме процедура не могла бути розпочата до розміщення річного плану на офіційному сайті Мінвуглепрому України - головного розпорядника коштів, потрібен термін у відповідності до Положення № 921 для проведення процедури закупівель. У відповідності до п.84 Положення № 921 дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року на суму коштів не більше 15% вартості.

Згідно з п.13 Положення № 921 тендерні торги на закупівлю лісу хвойних порід та паливо-мастильних матеріалів були оголошені Підприємством після опублікування річного плану закупівель на веб-сайті Міністерства вугільної промисловості України - головного розпорядника державних коштів.

У відповідності до п.7 Положення № 921 - «Дія цього документу не поширюється, коли предметом закупівлі є пальне для автотранспортних засобів, що закуповується в роздріб безпосередньо на автозаправних станціях», чим й керувалось Підприємство при закупівлі пального.

Постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1404 було затверджено Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які, зокрема, визначають порядок роздрібної торгівлі бензином, дизельним пальним, газом, маслами, мастилами.

Згідно з п.10 Правил розрахунки з покупцями за придбані ними нафтопродукти провадяться за готівку в національній валюті, в безготівковому порядку, за кредитні картки або в іншому порядку, відповідно до законодавства.

У відповідності до ст.2 ч.3, абз.17 Закону № 1490 процедури закупівлі, передбачені цим Законом, не застосовуються у випадках, якщо предметом закупівлі є послуги з продовження строку оренди засобів зв'язку.

Крім того, у відповідності до Листа-роз'яснення Міністерства економіки України від 03.04.2008 року № 77-27/176 до Тимчасового положення визначено, що п.3 Постанови визначено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків (далі - підприємства), здійснюють закупівлю в установленому Тимчасовим положенням порядку. Таким чином підприємства до встановлення Кабінетом Міністрів України особливостей здійснення ними закупівлі, здійснюють закупівлі у порядку, встановленому Тимчасовим положенням, не лише за державні кошти, визначені в підпункті 4 пункту 2 Тимчасового положення, а також за інші власні кошти підприємств, отриманні від фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до умов укладених договорів на постачання бензину доставка продукції відбувається транспортом постачальника на склад покупця, тому при закупівлі пального підприємство повинно було застосовувати п.п.5, 23 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921.

До того ж, слід зазначити, що порушення у сфері закупівель не підлягає відшкодуванню, у зв'язку з відсутністю законодавче визначеного механізму відшкодування, тому КРУ в Луганській області не може вимагати відшкодування зазначеної суми.

За таких обставин, суд визнає пункт 13 вимоги КРУ обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо пункту 15 вимоги КРУ.

Пунктом 15 вимоги КРУ було передбачено вирішити питання щодо обов’язкового притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних осіб, з вини яких були допущені порушення фінансової дисципліні з оформленням розпорядчого документу.

Суд вважає цей пункт вимоги КРУ загальним та вважає за необхідне зазначити, що доцільно було б визначити відповідальних осіб по кожному пункту порушень, які були виявлені в ході ревізії із врахуванням посадових інструкцій відповідних осіб та вимог чинного законодавства в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Однак, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування пункту 15 вимоги КРУ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду даної адміністративної справи Контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області не надано суду достатніх доказів правомірності винесення окремих пунктів вимоги від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 в оскаржуваній частині, у зв’язку з чим позовні вимоги ВАТ «Лисичанськвугілля» суд визнає частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише в частині скасування пунктів 5, 6, 7, 8 та 14 зазначеної вимоги КРУ.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області про скасування вимоги Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768 задовольнити частково.

Скасувати окремі пункти вимоги Головного контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 14.09.2010 року за № 12-05-14-14/8768, а саме:

- пункт 5, стосовно нестачі 12980 тон рядового вугілля граничною зольністю 49,9 % на загальну суму 11 816,08 тисячі грн.;

- пункт 6, стосовно нарахування та виплати надбавок за високі досягнення в праці по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельнікова»;

- пункт 7, стосовно нарахування та виплати надбавки за високу професійну майстерність по ВП «Шахта «ім. Д.Ф. Мельнікова» - 301,26 тисячі грн., ВП «Шахта «Новодружеська» - 67,61 тисячі грн. та ВП «Шахта «Привільнянська» - 47,87 тисячі грн.;

- пункт 8, стосовно порушень з боку ВП «Шахта «Новодружеська» та ВП «Шахта «Привільнянська» за 2008 рік вимог ст. 8 Закону України «Про відпустки».

- пункт 14, стосовно порушень при складанні та затвердженні штатного розпису ВП «Шахта «ім. Г.Г. Капустіна».

В решті позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» відмовити повністю за необґрунтованістю.

Повернути з державного бюджету України відкритому акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» витрати зі сплати судового збору в розмірі 00,22 (00 грн. двадцять дві коп.) грн. відповідно до задоволених вимог.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 16 лютого 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація