КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-10882/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" лютого 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Києва апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк»до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним повідомлення,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Відкрите акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк»(правонаступник Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк» ) звернулось з позовом до суду до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва про визнання недійсним повідомлення про усунення порушень за №2627/02 від 12 квітня 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство «Перший Інвестиційний банк»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати рішення Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва №2627/02 від 12.04.2010 року недійсним.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та осіб, що з’явились в судове засідання колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют повинен був нараховуватись та сплачуватись відповідно до ставок, визначених Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»- платниками збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют. Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи –резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи –нерезиденти, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки –члени міжнародних платіжних систем, банки (у т.ч. уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Відповідно до вказаної норми банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.
Згідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»- об’єктом оподаткування для таких платників є сума операцій з купівлі-продажу валют.
Як вбачається з матеріалів справи Відкрите акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк»є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі м Києва.
Як встановлено судом першої інстанції, Позивачем порушено вимоги Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР ( далі –Закон № 400/97-ВР), в зв’язку з чим за ним обліковується заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування у сумі 11 412,28 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі –Закон № 1058-ІV), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Установою банку самостійно визначено та сплачено суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з купівлі-продажу безготівкових валют за ставкою 0,2 % за січень-лютий 2010 року в розмірі 11 412,52 грн.
Відповідно до пункту 6 статті 4 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах для платників збору, визначених пунктом 5 статті 1 цього Закону –1 відсоток від об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону, а з 2008 року –0,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного пунктом 4 статті 2 цього Закону.
Отже, відповідно до вимог Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР відповідач мав нараховувати та сплачувати збір за ставкою 0,5 %.
Доводи апелянта полягають у тому, що оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на момент розрахунку не було прийнято, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют повинен був нараховуватись та сплачуватись відповідно до статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким було встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню протягом 2009 року справляється в розмірі 0,2 відсотка. При цьому, апелянт звертає увагу на підпункт 1 пункту 4 постанови КМ України № 1414 від 29.12.2009 «Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році», яким встановлено, що до набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»Державному казначейству зараховувати податки, збори (обов’язкові платежі) та інші надходження до державного і місцевих бюджетів відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та інших нормативно-правових актів.
Враховуючи межі застосування статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність застосування відповідачем вказані норми після строку, на який розповсюджувалась її дія –після 31 грудня 2009 року. В свою чергу, з врахуванням того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»на момент розрахунку не було прийнято, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкових іноземних валют повинен був нараховуватись та сплачуватись відповідно до спеціального Закону –Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно постанови КМ України від 24.10.2007 № 1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», основними завданнями Пенсійного фонду України, який здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах є: забезпечення збирання та акумулювання внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, ведення їх обліку.
Згідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют.
Платниками збору з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню є юридичні особи - резиденти, нерезиденти, постійні представництва юридичної особи - нерезидента, власники корпоративних картрахунків іноземної валюти, банки - члени міжнародних платіжних систем, банки (у тому числі уповноважені банки з операцій за власними зовнішньоекономічними договорами) та фізичні особи, в тому числі нерезиденти, що здійснюють операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню.
Обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно з пунктом 5 ст. 1 вищезазначеного Закону покладено саме на банки та їх установи, відповідно до якого банки та їх установи зобов'язані нараховувати, утримувати та одночасно із подачею заявки на купівлю іноземної валюти, здійснювану ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі, встановленому цим Законом, від суми операції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню, зазначеної у такій заявці, вести податковий облік та подавати звітність органам Пенсійного фонду України.
Згідно з п. 4 ст. 2 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»об'єктом оподаткування для таких платників є сума операцій з купівлі-продажу валют.
Відповідно до п. 3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМ України від 03.11.1998 № 1740 банки та їх установи нараховують, утримують та одночасно з поданням заявки на купівлю іноземної валюти, що здійснюється ними за власними операціями і від імені та за рахунок клієнтів таких банків, сплачують до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відповідною відсотковою ставкою суми операції з купівлі-продажу безготівкової валюти, зазначеної у такій заявці. Юридична або фізична особа –клієнт банку в заяві на купівлю іноземної валюти зазначає, що він доручає банку утримати із суми в гривнях, перерахованої для купівлі іноземної валюти, суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та перерахувати її до спеціального фонду державного бюджету.
Отже, саме Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є спеціальним законом у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а його приписи є обов’язковими для усіх суб’єктів господарювання на території України.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний банк» –залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 02 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 21 лютого 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б. Парінов
І.Й. Петрик
Повний текст виготовлений 21 лютого 2011 року