КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2а-2302/10 Головуючий у 1- й інстанції Кісілевич П.І.
Суддя - доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
16 лютого 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Ірпінського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2010 року у справі за позовом Ірпінського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Ірпінський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 коштів в сумі 2193,99 грн., як безпідставно виплаченої допомоги по безробіттю.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2010 року відмовлено у відкритті провадження.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою представник Ірпінського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Враховуючи, що матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, передбаченому ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала судді –скасуванню з направленням справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції зазначив що оскільки між сторонами існує спір про право то дану справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне:
Виходячи з положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У відповідності з п. 7 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Термін "суб'єкт владних повноважень", згідно з пунктом 7 статті, позначає органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службових чи посадових осіб, а також інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема й на виконання делегованих повноважень. Суб'єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й підприємства, установи та організації і навіть фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Потрібно зауважити, що до юрисдикції адміністративних судів належать не усі публічно-правові спори, а лише ті, одним із учасників у яких є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції, за незначними винятками, зокрема, у сфері виборчих правовідносин. Тобто не відносяться до адміністративної юрисдикції спори з публічно-правових відносин, де відсутній суб'єкт, який наділений публічно-владними повноваженнями, а також з відносин, де такий суб'єкт хоч і є, але він не здійснює владні управлінські функції (наприклад, з відносин щодо прийняття законів чи ухвалення судового рішення).
У відповідності з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
П. 5 ч. 4 ст. 50 КАС України передбачено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень в інших випадках, встановлених законом.
Ч. 1 ст. 8 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.
Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Частиною 1 ст. 7 зазначеного закону передбаченні наступні види забезпечення: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХП "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних. Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України па випадок безробіття в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-ІП "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування па випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюються у судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення, між сторонами виникли спірні правовідносини, які за своєю природою є публічно-правовими; законодавством передбачено, що повернення відповідних коштів може здійснюватись в судовому порядку.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 3, 204 ч. 1 п. 4 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 204, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Ірпінського міського центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 грудня 2010 року –скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженю не підлягає, як така що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б. Парінов
І.Й.Петрик