КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-14445/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Гладій А.В.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
У Х В А Л А
Іменем України
"15" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Глущенко Я.Б., Федотова І.В., при секретарі Сабадін О.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної адміністрації морського та річкового транспорту про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Наказом Відповідача від 18.07.2007 року № 109-к (далі –Наказ № 109-к) Позивача звільнено з посади провідного спеціаліста сектору бухгалтерського обліку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2008 року (а.с. 7), залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року (а.с. 12) визнано протиправним та скасовано вищезазначений Наказ, зобов’язано Відповідача поновити Позивача на займаній посаді, стягнуто на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.07.2007 року по 08.09.2008 року у сумі 15 747, 00 грн.
Наказом Відповідача № 1-к від 12.02.2010 року Позивача поновлено на роботі з 18.07.2007 року, а Наказом № 2-к від 26.03.2010 року з 10.11.2008 року його звільнено із займаної посади у зв’язку з досягненням державним службовцем граничного віку перебування на державній службі відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про державну службу»від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі –Закон № 3723-ХІІ).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2010 року (а.с. 43-46) адміністративний позов Позивача до Відповідача про скасування п. 2 Наказу № 1-к від 12.02.2010 року, Наказу № 2-к від 26.03.2010 року залишено без задоволення, тобто Позивача звільнено з займаної посади з 10.11.2008 року.
Як вбачається з довідки Відповідача від 21.12.2010 року № 2948-01/11/38-10 наявній в матеріалах справи (а.с. 41), середня заробітна плата за час вимушеного прогулу з 09.09.2008 року по 10.11.2008 року на користь Позивача ним не виплачувалась.
Відповідно до ст. 23 Закону № 3723-ХІІ, граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок.
Згідно із п. 3 ст. 30 вищезазначеного Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби.
Відповідно до частин першої та другої ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення про поновлення його на роботі не виконано. Проте, як вбачається із запису № 38 в наявній в матеріалах справи копії трудової книжки, запис № 37 про його звільнення з посади зазначено як недійсний, що фактично є поновленням Позивача на роботі, тому як працівника, а саме Позивача, повернуто в трудові відносини які існували до його звільнення.
В зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги за період з 09.09.2008 року по 10.11.2008 року та стягнуто на користь Позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 2 343,03 грн.
Що стосується вимог Позивача щодо стягнення моральної шкоди, слід зазначити наступне.
Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року № 5, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, слід з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння Позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
В матеріалах справи не міститься жодного доказу в підтвердження заподіяння Відповідачем Позивачу моральної шкоди (довідки про погіршення стану здоров’я, тощо).
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі 15.02.2011 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федотов І.В.