КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2582/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
У Х В А Л А
Іменем України
"15" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Глущенко Я.Б., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Києво –Святошинської районної державної адміністрації на Постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Києво –Святошинської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинення певних дій,-
В С Т А Н О В И В :
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження в окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов’язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов’язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов’язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв’язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2009 року Позивачем подано до Відповідача Інформаційний запит про надання викопіювання із зазначенням вільних земель за межами Вузівської сільської ради, який в цей же день зареєстровано Відповідачем за № к-4380.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію»від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ (далі –Закон № 2657-ХІІ), всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Згідно із ст. 33 Закону № 2657-ХІІ, термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів; протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.
В зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач мав надати Позивачу відповідь на його інформаційний запит в 10 денний строк.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Києво –Святошинської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а Постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2010 року –без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федотов І.В.