КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-8102/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
У Х В А Л А
Іменем України
"15" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Глущенко Я.Б., Федотова І.В., при секретарі Сабадін О.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Інвестиційний Банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання частково недійсним податкового повідомлення –рішення,-
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції –без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2009 року, якою встановлено порушення вимог п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.4 п. 5.2, п.п. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.1, п.п. 8.4.9 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 12.3.1, п.п. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94 –ВР (далі –Закон № 334/94 –ВР), про що складено Акт від 23 квітня 2010 року № 215/43-20/26410155 та прийнято податкове повідомлення –рішення від 11 травня 2010 року № 000374320/0, яким Позивачу визначено податкове зобов’язання у сумі 58 274,08 грн., з яких сума за основним платежем становить 27 114,79 грн. та штрафних фінансових (санкцій) 31 159,29 грн.
Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 –ВР, до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Господарським судом Київської області прийнято Рішення у справах №52/19-06 від 12 травня 2008 року та №53/19-06 від 26 червня 2008 року, якими на користь Позивача з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк»стягнуто заборгованості в сумі 497 875,96 грн. та 467 669,92 грн. відповідно.
Що стосується правильності нарахування амортизаційних відрахувань, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94 –ВР, під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Згідно із п.п. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 вищезазначеного Закону, основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Так, джерело безперебійного живлення (ДБЖ) призначено для захисту різних типів обладнання, чутливого до якості електропостачання: комп'ютерів, робочих станцій, касових апаратів, вимірювальної апаратури, систем зв'язку, систем управління технологічними процесами і т.п. ДБЖ захищає це обладнання від відмов, пов'язаних з електропостачанням низької якості або з повним відключенням подачі електроенергії. ДБЖ відноситься до класу постійно включених в лінію пристроїв з подвійним перетворенням, які здійснюють фільтрацію мережної напруги і постачання критичних систем безперервним однофазним живленням високої якості. Одночасно з подачею напруги на навантаження ДБЖ підтримує акумулятор в зарядному стані. При відмові мережного електропостачання ДБЖ продовжує подавати напругу на навантаження без перерви.
Телефонна мережа - це телекомунікаційна мережа, призначена переважно для надання послуг телефонного зв'язку. У свою чергу, телефонний зв'язок - вид електрозв'язку для передавання голосових повідомлень у реальному масштабі часу з використанням номерного ресурсу телефонної мережі (п. 3 загальних положень Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 р. №720).
Відповідачем помилково визначено відображення витрат на комунікаційне обладнання (комутатори, маршрутизатори, джерела безперебійного живлення), його підключення та міні АТС, АТС в податковому обліку, як створення основних фондів групи І (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої), оскільки за своїми характеристиками таке обладнання має бути мобільним з метою його відключення та перестановки з одного приміщення в інше, нескладним при монтажі (демонтажі), витрати на придбання якого не пов'язані безпосередньо з будівлею (не включені до кошторисної вартості такої будівлі) та не є окремими, які включаються до основних фондів групи.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції –без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі 15.02.2011 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федотов І.В.