ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 р. Справа № 2а-16212/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В.
при секретаріКайстро О.М.
за участю:
позивача – Мокрянської Ю.В., представників відповідача – Кучеренко І.А., Щедріна І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Комунальне виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.11.2010 року № 190 в частині порушення Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно – курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, зобов’язання відповідача прийняти до заліку витрати на санаторно – курортне лікування у розмірі 15739 грн. 50 коп. та визнати незаконним та скасувати нарахування штрафних санкцій за порушення порядку витрачання страхових коштів у розмірі 7869 грн. 75 коп.
Позовна заява обґрунтована тим, що у період з 13-15 жовтня, 12 листопада 2010 року проведена перевірка правильності нарахування, сплати та цільового використання страхових внесків ФСС з ТВП за період з 01.07.2009 року по 01.10.2010 року страхувальника КВЖРЕП Кіровського району. За результатами перевірки було складено акт від 12.11.2010 року, в якому зазначено, що позивачем порушено п. 4.13, 4.14 розділу 4 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно – курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей на суму 15739 грн. 50 коп. На підставі акту перевірки винесено рішення про застосування до Комунального виробничого житлового ремонтно – експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська фінансових (штрафних) санкцій, згідно якого не прийнято до заліку витрат – 15739 грн. 50 коп., накладена штрафна санкція – 7869 грн. 75 коп. Позивач вважає прийняте рішення неправомірним, а тому просить його скасувати, з огляду на наступне. Облік та збереження путівок здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Суми часткової вартості згідно бухгалтерських даних відповідають звітним Ф 14-ФСС з ТВП та даним книги обліку та видачі путівок. Останні були видані застрахованим особам, працюючим в установі за рішенням комісії із соціального страхування у відповідності з рекомендаціями медичних показань, зазначених у медичних довідках встановленого зразку (ф. № 070-О) в період щорічної відпустки. При цьому, грошові кошти, що підлягають частковій сплаті вартості путівки до санаторію були в повному обсязі перераховані та зараховані на розрахунковий рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що не призвело до спричинення державній установі будь – якої матеріальної шкоди. Перевіркою встановлено, що часткова вартість була утримана із заробітної плати застрахованих осіб за їх особистими заявами. Прохання працівників, викладених у заявах про утримання часткової вартості путівок пов’язано із важким фінансовим станом КВЖРЕП Кіровського району через низький відсоток сплати населенням за послуги з утримання будинку та прибуткової території, яка є основним джерелом для діяльності підприємства, в тому числі виплати заробітної плати. А тому, на думку позивача, сплати підприємством частини вартості путівки на рахунки ФСС з ТВП та подальше відрахування цієї суми з заробітної плати працівників за їх особистими заявами, не є порушенням норм чинного законодавства. Крім того, КВЖРЕП Кіровського району заборгованості перед відповідачем по обов’язковим платежам не має.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що прийняте рішення № 190 від 30.11.2010 року відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в ході перевірки відповідачем встановлено, що по п’яти санаторно – курортних путівках на загальну суму 21315 грн., їх часткова вартість за заявами застрахованих осіб сплачена шляхом утримання із заробітної плати з послідуючим перерахуванням на транзитний рахунок, відкритий на ім’я Кіровської районної виконавчої дирекції, за місцем реєстрації страхувальника. Зазначеними діями позивач порушив вимоги п. 4.13 та 4.14 розділу 4 Порядку, затвердженого постановою правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року № 12, яким визначено, що часткова сплати вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи. За відсутністю квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки, застрахованій особі путівка не видається. Утримання часткової вартості за путівки із заробітної плати працівників та її перерахування страхувальником здійснювалося після терміну заїзді на лікування, що є порушенням вищевказаного Порядку. Крім того, відповідач зазначив, що з метою можливості прийняття рішення по зарахуванню до заліку вартості вказаних путівок, за відповідним роз’ясненням з вказаного питання, відповідач звернувся в жовтні 2010 року до Виконавчої дирекції Фонду, яка є органом вищого рівня, на яке було отримано відповідь про неможливість сплати часткової вартості за путівки шляхом утримання із заробітної плати за заявою застрахованої особи, оскільки вищезазначеним Порядком це не передбачено. Відповідно до вимог п. 6.2 Порядку, суми витрат за путівки, які видані з його порушенням, не приймаються до заліку та відшкодовуються за рахунок страхувальника. З огляду на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки оскаржуване рішення є правомірним та обґрунтованим.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 47 Закону України № 2240 передбачено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. (далі - Закон № 2240) створено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд).
Частиною 1 статті 9 Закону № 2240 визначено, що Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, які передбачені цим Законом, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
На виконання вимог Закону № 2240, Комунальне виробниче житлове ремонтне – експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська зареєструвалося як страхувальник за № 120010001012 в Кіровській районній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду.
Згідно п.2 ч.2 ст. 27 Закону № 2240 страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до норм п.1, 3, 6 ч. 1 ст. 28 Закону № 2240 страховик (Фонд) має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Згідно Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої правлінням Фонду від 19.09.2007 р. № 38, ревізія – є методом документального контролю за фінансово – господарською діяльністю страхувальника в частині нарахування та витрачання коштів Фонду, достовірністю обліку та звітності, за наслідками якої складається акт ревізії.
Так, відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем було проведено перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та цільового використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2009 року по 01.10.2010 року, якою встановлені порушення вимог п. 4.13, 4.14 розділу 4 Порядку, затвердженого постановою правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року № 12 при використанні коштів Фонду на санаторне – курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб та членів їх сімей на суму 15739 грн. 50 коп. та порушення використання коштів Фонду в сумі 1802 грн. 97 коп. на виплату допомог по тимчасовій непрацездатності. За результатами перевірки складено акт від 12.11.2010 року.
Не погодившись з положеннями акту щодо наявності порушень та їх застосування Комунальне виробниче житлове ремонтне – експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська надало до Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заперечення до акту перевірки. Заперечення позивача були розглянуті, але не задоволені, про що Комунальне виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська було повідомлено листом № 04-06/7112 від 30.11.2010 року. Крім того, у вищевказаному листі відповідач звертає увагу позивача на те, що з метою можливості прийняття рішення по прийняттю до заліку вартості вказаних путівок, за відповідним роз’ясненням з вказаного питання ВД ДОВ ФСС з ТВП звернулося до Виконавчої дирекції Фонду, на яке отримано однозначну відповідь про неможливість сплати часткової вартості за путівку шляхом утримання із заробітної плати за заявою застрахованої особи, оскільки Порядком № 12 це не передбачено.
На підставі акту перевірки від 12.11.2010 року відповідачем винесено рішення № 190 від 30.11.2010 року, яким визначено суму платежу та ухвалено зарахувати до бюджету Фонду у вигляді неправомірних витрат на санаторно – курортні путівки та штрафних санкцій з Комунального виробничого житлового ремонтно – експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська в таких розмірах: не прийнято до заліку витрат – 15739 грн. 50 коп., накладена штрафна санкція – 7869 грн. 75 коп.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 30 Закону України №2240 страхувальник-роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів.
За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 відсотків від суми неправомірно витрачених коштів.
Так, рішенням № 190 від 30.11.2010 року накладені санкції на загальну суму 23609 грн. 25 коп., з яких: не прийнято до заліку неправомірні витрати коштів Фонду по п’яти путівках з урахуванням сплаченої часткової вартості – 15739 грн. 50 коп. (21315 грн. – 5575 грн. 50 коп.); за порушення порядку використання коштів Фонду – штраф в розмірі 50 % - 7869 грн. 75 коп. (15739 грн. 50 коп. * 50 %).
Відповідно до вимог пункту 6.2 Порядку № 12, сума витрат за путівки, які видані з його порушенням, не приймаються до заліку та відшкодовуються за рахунок страхувальника.
Отже, на підставі вищевказаного, суд доходить висновку, що рішення Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 190 від 30.11.2010 року є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів суду підставність та обгрунтованість прийнятого ним рішення.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.160-162, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Комунального виробничого житлового ремонтно – експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 07.02.2011 року.
Суддя
М.В. Дєєв