Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 лютого 2011 року Справа № 2а-1233/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Лагутіна А.А.
при секретарі Кашкаровій Г.Є.,
за участю:
представника позивача: не з’явився;
представника відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.12.2010 року ВП № 16929806,-
ВСТАНОВИВ:
04 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.12.2010 року ВП № 16929806.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на виконанні у Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист № 2а-14807 від 08.12.2009 року, виданий Луганським окружним адміністративним судом про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до п’ятого травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки та суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
03.12.2010 року Відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесена постанова про накладення на Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області штрафу у розмірі 340 грн. за невиконання вищевказаного рішення суду.
Позивачем зроблено відповідну заявку на виплату щорічної допомоги до 05 травня до головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації. Після подання цієї заявки фінансування у необхідних обсягах до позивача не надходило. Рішення суду на користь ОСОБА_1 не може бути виконане до урахування бюджетних призначень на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту у державному бюджеті України, та їх виділення управлінню праці та соціального захисту населення.
Позивач проінформував ВДВС ГУЮ у Луганській області про вчинення певних дій для виконання рішення суду, однак, 03.12.2010 року державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Луганській області Комашко Г.В. було винесено постанову ВП № 16929806 про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 340 грн. Зазначена постанова надійшла до позивача 28.01.2011 року.
Позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС ГУЮ у Луганській області ВП № 16929806 від 03.12.2010 про накладення штрафу на УПСЗН Старобільської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання рішення суду у розмірі 340 грн., визнавши причини невиконання рішення суду поважними та незалежними від управління.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином, просив провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та час слухання справи був належним чином повідомлений. Письмових заперечень проти позову суду не надав.
Дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено права та обов’язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні –державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою ВДВС ГУЮ у Луганській області від 03.12.2010 року ВП № 16929806 на УПСЗН Старобільської районної державної адміністрації Луганської області за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340 грн.
Згідно ч.1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника —фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб —від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника —юридичну особу —від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Таким чином, суд вважає, що у даному випадку відповідачу діючим законодавством надано право застосовувати штрафні санкції за невиконання судового рішення.
Однак, право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу надано лише у випадку невиконання судового рішення без поважних причин. За таких обставин правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови повинна бути піддана аналізу на відповідність положенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів, регулюються Бюджетним кодексом України.
Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України.
Згідно зі ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.
Стадіями виконання Державного бюджету України за видатками згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України визнаються:
1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;
2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;
3) взяття бюджетних зобов’язань;
4) отримання товарів, робіт та послуг;
5) здійснення платежів;
6) використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм.
Відповідно до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності у зв’язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно до затвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цих закладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
Згідно з ч.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, відповідно до ч.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 23 Бюджетного кодексу України позивач листами, а саме:
· Листом від 28.07.2010 № 1288 зробив відповідну заявку до фінансового управління Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги до 5 травня ОСОБА_1 (а.с. 6).
· Листом від 01.08.2010 року № 1478 позивачем була направлена уточнена заявка до фінансового управління Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги на оздоровлення згідно рішення суду ОСОБА_1 (а.с. 10).
· Листом від 14.09.2010 року № 1566 позивачем була направлена додаткова заявка до фінансового управління Старобільської районної державної адміністрації Луганської області на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги до 9 травня згідно рішення суду ОСОБА_1 (а.с. 8).
Проте після подання зазначених заявок фінансування виплат по судових рішеннях до управління праці та соціального захисту населення не надходило.
Суд вважає, що причини невиконання позивачем рішення Луганського окружного адміністративного суду про зобов’язання УПСЗН Старобільської районної державної адміністрації Луганської області сплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2007, 2008 роки та суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат через відсутність у Законі України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” видатків на забезпечення фінансування витрат, пов’язаних із виконанням судових рішень, є поважними.
Вказаний висновок витікає з того, що згідно з ч. 1 ст. 35 Бюджетного кодексу України розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України організують головні розпорядники бюджетних коштів, яким по відношенню до позивача є Міністерство праці та соціальної політики України, суд вважає, що позивач не має права за законом направляти заявки на додаткове фінансування до Міністерства фінансів України, а тому позивачем шляхом подання заявки до планово-фінансового відділу головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації на фінансування видатків на виплату щорічної допомоги до 5 травня ОСОБА_1 вжито всіх залежних від нього заходів для виконання судового рішення.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що постанова про накладення штрафу від 03.12.2010 року ВП № 16929806 не відповідає вимогам закону, у зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову –відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.12.2010 року ВП № 16929806 задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 03.12.2010 року ВП № 16929806 про накладення штрафу на Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області у розмірі 340 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області судові витрати у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 лютого 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін