Категорія №6.9
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 лютого 2011 року Справа № 2а-5910/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: Соловьова М.С. (довіреність б/н дійсна до 30.12.2011 року);
Літвінцевої Н.О. (довіреність б/н дійсна до 30.12.2011 року);
Конопляної Н.Ф. (довіреність б/н дійсна до 30.03.2011 року);
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Біловодської центральної районної лікарні про стягнення суми економічних санкцій та штрафу,-
ВСТАНОВИВ:
02 серпня 2010 року державна інспекції з контролю за цінами в Луганській області (далі-Позивач) звернулась до суду із позовом до Біловодської центральної районної лікарні (далі-Відповідач) про стягнення суми економічних санкцій та штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 29.06.2010 по 01.07.2010 проводилась перевірка Біловодської центральної районної лікарні з питань виконання суб'єктом господарювання припису щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення планової перевірки. За результатами перевірки складено акт від 01.07.2010 №122. На думку позивача, підприємством було порушено порядок застосування тарифів, а саме: у період з 05.06.2010 по 29.06.2010 було завищено тарифи (плату) на медичні послуги: «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» та «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату», у зв'язку з необґрунтованим включенням завищеної вартості бланків медичних довідок; «Зубопротезування», у зв'язку з необґрунтованим включенням витрати на розвиток медичного закладу на рівні 25% від собівартості послуги; «Проведення медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів», за рахунок безпідставного стягнення вартості послуги з фізичних та юридичних осіб, яка не передбачена чинним законодавством. Внаслідок цього підприємством необґрунтовано була одержана виручка.
Ці дії призвели до порушення вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року № 1138 із змінами та доповненнями.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 07.07.2010 року за № 223 за вказане порушення на підставі статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» були застосовані до відповідача економічні санкції у розмірі 20455,05 грн., які складаються із штрафу в сумі 13636,70 грн., і вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 6818,35 грн.
08.07.2010 року рішення від 07.07.2010 року за № 223, претензія і припис були направлені на адресу відповідача, що підтверджується квитанцією поштового відправлення.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача економічні санкції в загальній сумі 20455,05 грн. в дохід Державного бюджету України.
В судове засідання представник позивача не з’явився та надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в повному обсязі заперечували та зазначили, що позивач під час проведення перевірки допустив порушення ряду вимог нормативно-правових актів, які не були враховані при здійсненні перевірки. Крім того, представники позивача зазначили, що за порушення державної дисципліни цін при проведенні обов’язкового профілактичного психіатричного огляду та обов’язкового профілактичного наркологічного огляду вони сплатили економічні санкції у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 04.11.2010 року за № 533 на суму 213,85 грн., а відтак вимоги в цієї частині є безпідставними та підлягатимуть скасуванню. Представники відповідачів також заперечували проти задоволення вимог позивача в частині проведення медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії, оскільки ці послуги передбачені п.31 Постанови КМУ за № 1138, яка не встановлює граничний розмір плати за відповідну послугу.
Крім того, в судовому засіданні представники відповідача надали письмову заяву про визнання позову в частині завищення тарифу на медичні послуги «Зубопротезування» у зв’язку з необґрунтованим включенням витрат на розвиток медичного закладу на рівні 25%.
Таким чином, представники відповідача просили суд задовольнити позов частково, лише в частині завищення тарифу на медичні послуги «Зубопротезування» у зв’язку з необґрунтованим включенням витрат на розвиток медичного закладу на рівні 25%.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини у справі та оцінивши надані на їх підтвердження докази суд дійшов такого.
Згідно з рішенням сесії Біловодської районної ради від 15.12.2010 року за № 2/11 у складі медичних структурних підрозділів, у тому числі і Біловодської центральної районної лікарні було створено юридичну особу: комунальний заклад «Біловодське районне територіальне медичне об’єднання» (далі-комунальний заклад «БРТМО»), тобто правонаступником прав та обов’язків відповідача став комунальний заклад «БРТМО» (аркуш справи 90).
Судом встановлено, що у період з 29.06.2010 року по 01.07.2010 року була проведена позапланова перевірка відповідача з питань виконання припису щодо усунення порушень вимог законодавства, виданого за результатами проведення планової перевірки (припис від 27.04.2010 року за № 151), за результатами перевірки був складений акт за № 122 від 01.07.2010 року (аркуші справи 4, 5).
Рішенням позивача за № 223 від 07.07.2010 року до відповідача було застосовано економічні санкції у зв’язку з тим, що в період з 05.06.2010 року по 29.06.2010 року Біловодською центральною районною лікарнею було завищено тарифи (плату) на медичні послуги: «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» та «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату», у зв'язку з необґрунтованим включенням завищеної вартості бланків медичних довідок; «Зубопротезування», у зв'язку з необґрунтованим включенням витрати на розвиток медичного закладу на рівні 25 % від собівартості послуги; «Проведення медичної підготовки водіїв і кандидатів у водії транспортних засобів», за рахунок безпідставного стягнення вартості послуги з фізичних та юридичних осіб, яка не передбачена чинним законодавством, в результаті чого лікарнею було необґрунтоване отримано прибуток. Сума необґрунтовано отриманої виручки склала 6818,35грн (аркуш справи 7).
Крім того, позивач в рішенні № 223 зазначив про порушення з боку відповідача п.6 ч.1.ст.2 Бюджетного кодексу України, п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996р. №1138 «Про затвердження переліку штатних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» із змінами та доповненнями.
Рішення позивача за № 223 від 07.07.2010 року було отримано відповідачем13.06.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 7 зворотній бік).
Не погодившись з рішенням позивача, 02.09.2010 року відповідач оскаржив його до Луганського окружного адміністративного суду (аркуш справи 32).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року по справі № 2а-6534/10/1270 адміністративний позов Біловодської центральної районної лікарні до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про скасування рішення № 233 від 07.07.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням, встановлено ч.5 ст.99 КАС України місячного строку для оскарження рішення, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів (аркуш справи 58).
Згідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи позов в розумінні ст.2 КАС України суд вважає та приймаючи до уваги, що рішення позивача не розглядалось в процедурі його судового оскарження по суті, суд вважає, що позов підлягає лише частковому задоволенню виходячи з такого.
Щодо застосування економічних санкцій та штрафу у двократному розмірі за необґрунтовано одержану виручку відповідачем за порушення в частині завищення тарифів (плати) на медичні послуги: «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» та «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату», у зв'язку з необґрунтованим включенням завищеної вартості бланків медичних довідок суд виходить з такого.
Відповідно до довідки про суми додатково отриманої виручки відповідачем у зв’язку із необґрунтованим завищенням тарифів (плати) на медичні послуги у період з 05.06.2010 року по 29.06.2010 року за завищенні вартості послуги:
- «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» відповідачем було необґрунтовано отримано 109,85 грн.;
- «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату» відповідачем було необґрунтовано отримано 104,00 грн.
Тобто, загальна сума необґрунтованої виручки склала 213,85 грн. (109,85 грн. + 104,00 грн.) (аркуш справи 6).
Відповідно до платіжного доручення за № 533 від 04.11.2010 року відповідач сплатив на користь бюджету 213,85 грн. (призначення платежу: зменшення дохідної частини психіатричних та наркологічних медичних послуг на 109,85 грн. та 104,00 грн. згідно акту № 132 від 01.07.2010 року). Тобто, сплачуючи економічні санкції в загальному розмірі 213,85 грн. відповідач фактично визнав зазначені порушення державної дисципліни цін, а відтак стягнення з відповідача економічні санкції за рішенням позивача № 233 від 07.07.2010 року в частині завищення вартості послуг «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» та «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату» є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Однак, приймаючи до уваги, що позивачем фактично визнані вимоги про стягнення економічних санкцій в частині завищення вартості послуг «Обов'язковий профілактичний психіатричний огляд з видачею сертифікату» та «Обов'язковий профілактичний наркологічний огляд з видачею сертифікату» у зв’язку з чим повністю сплачена необґрунтовано одержана виручка в дохід держави в розмірі 213,85 грн. позивачем правомірно заявлені вимоги згідно рішення № 233 від 07.07.2010 року в частині стягнення штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Тобто, позивач відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» повинен сплатити на користь держави штраф у розмірі 427,70 грн. (двократний розмір від суми 213,85 грн.), який ним не був сплачений до винесення рішення по справі.
Щодо застосування економічних санкцій та штрафу у двократному розмірі за необґрунтовано одержану виручку відповідачем за порушення в частині завищення тарифів (плати) на медичні послуги: «Проведення медичної підготовки водіїв і кандидатів у водії транспортних засобів», за рахунок безпідставного стягнення вартості послуги з фізичних та юридичних осіб, яка не передбачена чинним законодавством у розмірі 5008,76 грн. суд вважає ці вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Постановою Кабінету Міністрів України за № 1138 від 17.09.1996 року був затверджений перелік платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти (далі - Постанова № 1138).
Пунктом 31 Постанови № 1138 передбачена підготовка і навчання з відповідною видачею сертифіката працівників немедичних спеціальностей (громадян за їх бажанням) практичним навичкам подання невідкладної медичної допомоги. При цьому, ні Постановою № 1138 ні іншими нормативно-правовими актами не передбачений порядок здійснення та розмір граничних тарифів за відповідні медичні послуги.
Згідно з Порядком медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів, який затверджений Наказом Міністерства охорони здоров'я України за № 339 від 28.11.1997 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 1997 року за № 591/2395 (далі-Наказ № 339), медична підготовка водіїв транспортних засобів проводиться на підставі та на виконання ст.48 Закону України «Про дорожній рух». Метою медичної підготовки водіїв транспортних засобів є оволодіння навичками надання первинної медичної допомоги постраждалим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, а також попередження дорожньо-транспортного травматизму завдяки сучасним методам профілактики вживання алкогольних та наркотичних речовин водіями транспортних засобів (п.1 Наказу № 339).
Відповідно до п.2 Наказу № 339 медичній підготовці підлягають усі кандидати у водії та водії транспортних засобів. Періодичність медичної підготовки - не менше як 1 раз на 2 роки. Медична підготовка проводиться за рахунок замовників.
Згідно з п.5 Наказу № 339 після проходження медичної підготовки водії та кандидати у водії транспортних засобів складають відповідний залік та отримують посвідчення водія про проходження медичної підготовки (ф. № 143-0). Отримані посвідчення є обов'язковим медичним документом, що надається в медичні комісії водіїв транспорту при проходженні попередніх (періодичних) медичних оглядів. Без проходження медичної підготовки водії та кандидати у водії транспортних засобів до медичної комісії водіїв транспорту та наркологічного профілактичного огляду не допускаються.
Таким чином, оказання платної медичної послугу відповідачем в частині: «Проведення медичної підготовки водіїв і кандидатів у водії транспортних засобів» повністю відповідає вимогам п.31 Постанови № 1138 та пунктам 1, 2 та 5 Наказу № 339, який має силу нормативно-правового акту, оскільки зареєстрований в органах юстиції.
Оскільки ні Постановою № 1138 ні іншими нормативно-правові акти не містять порядок здійснення платних послуг та розміри граничних тарифів за відповідні медичні послуги, завищення їх вартості, у даному випадку, не може бути встановлено.
Посилання позивача в своєму рішенні на порушення відповідачем п.8 Постанови № 1138 при надані медичної послуги: «Проведення медичної підготовки водіїв і кандидатів у водії транспортних засобів» є безпідставним та таким, що не заслуговує на увагу суду.
Щодо порушення державної дисципліни цін в частині «Зубопротезування», у зв'язку з необґрунтованим включенням витрати на розвиток медичного закладу на рівні 25 % від собівартості послуги суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представник відповідача Соловьов М.С. надав письмову заяву про визнання позову в частині порушення державної дисципліни цін в частині «Зубопротезування», у зв'язку з необґрунтованим включенням витрати на розвиток медичного закладу на рівні 25 % від собівартості послуги, інші представники відповідача цю заяву підтримали (аркуш справи 89).
Відповідно до ч.3 ст.112 КАС України у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до ст.164 КАС України. Суд не вбачає підстав для неприйняття заяви представників відповідача про часткове визнання адміністративного позову. Однак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ця стаття застосовується до неприбуткових установ і організацій, які є:
а) органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів;
б) благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України "Про об'єднання громадян", науково-дослідними установами та вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації, внесеними до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, заповідниками, музеями;
в) пенсійними фондами, кредитними спілками, створеними у порядку, визначеному законом;
г) іншими, ніж визначені у абзаці "б" цього підпункту юридичними особами, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів;
д) спілками, асоціаціями та іншими об'єднаннями юридичних осіб, створеними для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів;
е) релігійними організаціями, зареєстрованими у порядку, передбаченому законом;
є) житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, створеними у порядку, визначеному законом;
ж) професійними спілками, їх об'єднаннями та організаціями профспілок, утвореними в порядку, визначеному законом;
з) асоціаціями, іншими добровільними об'єднаннями органів місцевого самоврядування, зареєстрованими в порядку, визначеному законом.
Суд не погоджується з висновком позивача про неприбутковість установи позивача в розумінні ст.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та вважає його безпідставним за таких підстав.
Зубопротезний кабінет установи позивача знаходиться на господарсько-розрахунковій основі та на його утримання кошти із місцевого та державного бюджету не виділяються, що підтверджується довідкою Біловодської районної адміністрації, штатним розкладом господарсько-розрахункового кабінету на 2010 рік, свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ серії НБ № 010228 від 22.11.2008 року (податковий номер 019833512166), довідкою Біловодської міжрайонної ДПІ в Луганській області про знаходження установи позивача на загальній системі оподаткування (є платником податку на прибуток підприємства), деклараціями з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року, за півріччя 2010 року, за 3 квартали 2010 року(аркуш справи 78, 80-88).
Тобто, основним платником податків є зубопротезний кабінет установи відповідача (господарсько-розрахункове відділення лікарні), однак у зв’язку з відсутністю у нього відокремленого статусу самостійної юридичної особи, фактично податки та збори сплачує та подає звіти лікарня.
Однак, приймаючи до уваги те, що представниками відповідача в судовому засіданні не доведено суду законність та обґрунтованість включення в собівартість медичних послуг зубопротезування витрат на розвиток медичного закладу на рівні 25 % від собівартості послуги суд вважає ці вимоги в рішенні позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення економічних санкцій в розмірі необґрунтовано отриманої виручки в розмірі 1595,74 грн. та штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення».
Тобто, за порушення в частині «Зубопротезування», у зв'язку з необґрунтованим включенням витрати на розвиток медичного закладу на рівні 25 % від собівартості послуги відповідач повинен сплатити:
- необґрунтовано одержану виручку – 1595,74 грн.;
- штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки – 3191,48 грн.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд вважає, що позивач частково довів правомірність прийняття свого рішення та з відповідача повинні бути стягнуті економічні санкції та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки лише в частині доведеної перед судом.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.94 КАС України у даному випадку стягнення судових витрат із відповідача не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 17, 87, 94, 98, 158 – 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до Біловодської центральної районної лікарні про стягнення суми економічних санкцій та штрафу задовольнити частково.
Стягнути з правонаступника Біловодської центральної районної лікарні, а саме: з комунального закладу «Біловодське районне територіальне медичне об’єднання» (92800, Луганська область, с.м.т. Біловодськ, вул. Петровського, 32) суму економічних санкцій в загальному розмірі 5214,92 (п’ять тисяч двісті чотирнадцять грн. 92 коп.), яка складається з необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 1595,74 (одна тисяча п’ятсот дев’яносто п’ять грн. 74 коп.) грн. та загальну суму штрафної санкції в розмірі 3619,18 (три тисячі шістсот дев’ятнадцять грн. 18 коп.) грн. на користь державного бюджету України, код виду платежу 21081100, МФО 804013, одержувач – держбюджет Біловодського району Луганської області, код 24048193, р/р 31115106700103.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 14 лютого 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін