Судове рішення #13612475


Категорія №2.11.3


ПОСТАНОВА

                                                                 Іменем України


08 лютого 2011 року Справа № 2а-8181/10/1270


          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

    Головуючого судді                                 Чиркіна С.М.

    при секретарі судового засідання        Черніковій Я.В.

    за участю

    представника позивача          Осичнюка Є.В.,(довіреність від 23.06.2010)

    представників відповідача     Гарбуз К.А. (довіреність від 04.01.2011 № 8/9/10)

                                                      Кирилової Г.В. ( довіреність № 17550/9/10 від 10.12.2010)

    розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного  підприємства «Готти»  до ДПІ в Артемівському районі  у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового  повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 15.06.2010 , -

                                                               ВСТАНОВИВ:

    Приватне  підприємство «Готти» (далі - позивач) звернулось з позовом до ДПІ в Артемівському районі  у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового  повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 15.06.2010.

      В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акта перевірки № 268/2300/32865110 від 02.06.2010 , відповідачем  донараховано податок на прибуток та фінансові санкції на загальну суму 75186, 40 грн. Підставою прийняття рішення є акт перевірки.

      В задоволені скарг позивача  в порядку  апеляційного оскарження відмовлено рішеннями  ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську № 114411/10/23-00 від 13.08.2010 р.,  ДПА в Луганській області № 19646/25-08 від 22.10.2010 р.

      З зазначеними рішеннями не згоден з наступних підстав.

    Перевіряючими виключено зі складу валових витрат та відповідно податкового кредиту суми угод, укладених та виконаних Позивачем з постачальниками - ПП «Фірма «Еоліс Стар», ПП «Фірма «Анталема Плюс», ПП «Стройдізайн-Март» та ПП «Фірма «Іліріан».

  В обґрунтування зазначеної позиції в акті перевірки зазначено: ... підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою ...несплати податків», «...здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам...» тощо, що прямо суперечить п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок.

  За твердженням перевіряючих, правочини з вищезазначеними  контрагентами є нікчемними у розумінні ст.203 ЦК України.

     Підставою нікчемності правочинів, як це можна зрозуміти зі змісту Акта, є порушення сторонами норм публічного права, а саме наявність на меті несплати податків, а обґрунтуванням нікчемності вважаються такі обставини:

     1) операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності;

   2) взаєморозрахунки проводились готівковими коштами, складались акти переуступки боргу, отже взаємовідносини між підприємствами відбувались без мети реального настання правових наслідків;

    3) відсутність товарно-транспортних накладних, не визначення та невиконання сторонами умов договорів «Інкотермс»;

   4) перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

     Із зазначеними висновками позивач не згоден та вважає їх безпідставними з посиланням на вимоги ст.204 ЦК України, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

     Стверджував, що при проведені перевірки відповідачем не дотримані зазначені вимоги законодавства, оскільки не наведено жодних доводів, з посиланням на будь-які нормативні акти, експертні висновки, судову практику тощо, відносно належних показників (часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності), які податковий орган вважає реально відповідаючими сутності здійснених господарських операцій. Тобто, перевіряючи фактично застосували припущення, без будь-якого правового таабо економічного обґрунтування, чому господарські операції у даному випадку є об'єктивно неможливими.

     Наполягав, що взаєморозрахунки готівковими коштами та переуступки боргу не тільки не заборонені чинним законодавством, але й відповідають установленим звичаям ділового обороту в Україні, зважаючи на систематичну відсутність обігових коштів та розповсюджені факти невиконання зобов'язань контрагентами.

  Стверджував, що невиконання сторонами умов договорів «Інкотермс» не є підставою визнання угод не тільки недійсними, але й неукладеними, оскільки такі правові наслідки не зазначені у законі.

    З посиланням на вимоги  п. 3 листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» N 01-8/211 від 07.04.2008 р, «Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

   У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.      

    Таким чином, в даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину, а не форми, тому визнати договір поставки недійсним на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс, не можна».

     Позивач стверджував, що встановлення наявності чи відсутності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів не входить в компетенцію податкової служби, а крім того, (розумність» та «ділова мета» є оціночними поняттями, і за своїм змістом можуть застосовуватись тільки судами при розгляді відповідних справ.

     Наполягав на обов’язку відповідача доводити обставини, які б свідчили про нікчемність угод, та відсутності спростування відповідачем наданих позивачем документів на підтвердження  права підприємства на валові витрати та податковий кредит.

    З посиланням на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стверджував, що належними доказами переходу права власності на товари роботи, послуги є відповідно накладні, акти приймання-передачі та (або) розрахункові документи на внесення (перерахування) коштів, та саме ці документи можуть бути належним підтвердженням права на валові витрати та відповідний ПК.

   Стверджував, що в Акті зазначено необґрунтоване твердження відповідача про безпідставне  включення до валових витрат у 1 кв. 2009 року відсотків з переуступки боргу у сумі 34417, 00 грн., сплачених  ПП «Стройдізайн-Март», оскільки в п.  1.10 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334) зазначено, що  «Проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна...Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами».

   Наполягав, що у даному випадку, кошти сплачені ПП «Стройдізайн-Март» за своєю економічною сутністю є не процентами за користування коштами, а винагородою по договору переуступки боргу та обґрунтовано включені до валових витрат.  

      Разом з тим, згідно ст.5.2.1 того ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).  Оскільки зазначені витрати були пов'язані зі стягненням дебіторської заборгованості, вони є сплаченими у зв'язку з організацією та веденням виробництва, і правомірно зазначені у податковому обліку як валові витрати.

  Наполягав на необґрунтованому посиланні відповідача на відсутність товаро-транспортних накладних, які є доказами тільки фізичного переміщення ТМЦ , не мають відношення по суті спору.

     Відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що під час проведення планової виїзної  перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства  за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.  встановлені порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.5.1 , п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2010 р. № 0000542300/016.

   З посиланням на п. 2 ст. 215, 228 ЦК України наполягав на нікчемності правочинів, укладених позивачем з контрагентами ПП «Фірма «Еоліс Стар», ПП «Фірма «Анталема Плюс», ПП «Стройдізайн-Март» та ПП «Фірма «Іліріан»  в силу припису закону, оскільки порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.                                                                                                                                                            

 Стверджував, що перевіркою встановлено нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Фірма «Еоліс Стар», ПП «Фірма «Анталема Плюс», які були постачальниками, та   покупцем ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання». Просив  відмовити в  задоволенні позову.

   В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтовуючи свою позицію своєчасною сплатою податку на прибуток та прийняттям відповідачем оскарженого рішення до розгляду, заперечень на акт. Додатково до даних, зазначених у позові, пояснив, що відповідач безпідставно проводив позапланову перевірку на  виконання вимог наказу ДПАУ № 266 від 18.04.2008 р. та «Методичних рекомендацій», затверджених наказом ДПАУ №355 від 27.05.2008 р., які є відомчими документами та не зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Посилався на додаткові докази щодо перевезення вантажів, при цьому наполягав, що вони не мають юридичного значення щодо  висновків акта перевірки.

    Представник відповідача позов не визнав, надав пояснення тотожні даним, викладеним в заперечені на позов.

     Сторони вважали  за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

   Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

     Позивач є юридичною особою, зареєстрований в якості суб’єкта господарської діяльності  та платника податку (а.с. 16-22).

     Повноваження податкового органу визначені ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», компетенція податкового органу визначена ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

  Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства  визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року (далі -Порядок 327).

   Згідно з п. 1.2 Порядку № 327 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка суб'єкта господарювання щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого суб'єкта господарювання чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

    У період з 26.04.2010  по 26.05.2010 на підставі направлення № 275 від 26.04.2010 року уповноваженими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства  за період з 01.01.2007  по 31.12.2009 .

     Таким чином, відповідачем дотриманий порядок проведення перевірки.

  Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства – довідка.

    За наслідками перевірки відповідачем складено акт перевірки № 268/2300/32865110 від 02.06.2010 р., у висновках якого зазначені, у тому числі порушення позивачем    п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4, п. 1.10 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3, п. п. 5.5.1 , п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  (далі  - Закон № 334, акт № 268, а.с. 89-114, 150-174).

     В обґрунтування зазначених висновків відповідач посилався на встановлені факти під час перевірки, які свідчать про те, що вчинені правочини між ПП «Готти» та контрагентами ПП «Фірма «Анталема Плюс», ПП «Фірма «Еоліс Стар», є нікчемними.

   Згідно з  п.п. «б» п. 4.2.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі  - Закон № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

   На підставі акта перевірки № 268 з посиланням на Закон України № 2181 відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 15.06.2010, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 75186, 40 грн., з яких за основним платежем - 55999 грн., штрафні санкції  - 19187, 40 (а.с.15).

    Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000542300\0 від 15.06.2010 року в порядку апеляційного узгодження.

  Рішенням Державної податкової адміністрації в Луганській області № 19646/25-08 від 22.10.2010 року було відмовлено в задоволенні повторної скарги позивача (а.с.7-14).

  З урахуванням терміну апеляційного узгодження позивач, звернувшись з адміністративним  позовом 28.10.2010 року, не пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

   В акті перевірки № 268 зазначено про заниження податку на прибуток в сумі 59554 грн. за період 1, 3-й квартали 2009 року та його завищення в сумі 3555 грн. за 4-й квартал 2008 року, 3-й квартал 2009 року (а.с.150-174). Сторонами не оскаржується розрахунок зобов’язань між сторонами, існує спір щодо наявності  підстав визначення зобов’язань.

    Виходячи з вимог статей 11, 69-72, 86 КАС України, Закону України № 168 перевірка правомірності прийняття відповідачем оскарженого повідомлення –рішення  не обмежується висновками акта № 268, у зв’язку з чим сторонам було запропоновано надати наявні докази щодо підтвердження позовних вимог та їх спростування.

   Судом приймались заходи щодо повного, об’єктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування доказів та надання сторонам часу для надання додаткових доказів.

      Сторони просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

     Згідно з актом № 268, відповідачем за наслідками планової виїзної перевірки позивача встановлена нікчемність  правочинів, укладених між Позивачем  з ПП «Фірма «Еоліс Стар»,  ПП «Фірма «Анталема Плюс», в яких останні виступали  в якості  постачальників, та  ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання», яке виступало в якості покупця.

  Згідно з частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

   У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

   З акта № 268 вбачається використання відповідачем поруч із документами, наданими позивачем, матеріалів перевірок його контрагентів.

   Відповідач зазначав, що з урахуванням  актів  перевірок  ПП «Фірма «Анталема Плюс» №709/23/35301307 від 12.05.2010  (а.с.41-53)  та  ПП «Фірма «Еоліс Стар»  №65/23/36006096 від 29.01.2010 р. (а.с. 32-39),  прийшов до висновків  про нікчемність правочинів між ПП «Фірма «Анталема Плюс», ПП «Фірма «Еоліс Стар» та їх контрагентами, у даному випадку Позивачем, оскільки під час проведення перевірок встановлена відсутність у зазначених підприємств  необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

  Згідно з актом №65/23/36006096 від 29.01.2010 року, рішенням Господарського суду визнано банкрутом ПП «Фірма «Еоліс Стар», середньооблікова чисельність працівників згідно розрахунку податку 0 осіб,  заробітна плата згідно Декларації з податку на прибуток не нараховувалася, наявність основних фондів згідно додатку «К1 до Декларації з податку на прибуток не обліковуються,   підприємство не є власником транспортних засобів.

   З акта перевірки та додатково доданих відповідачем документів вбачається, що відносно ПП «Фірма «Еоліс Стар» тривало провадження у справі №21/736 про банкрутство відсутнього боржника у порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343 від 14.05.92 та встановлено, що керівні органі банкрута за юридичною адресою були відсутні, документація, печатки, штампи та інші матеріальні активи арбітражному керуючому Клінчеву О.А. не передавались ( а.с. 32-39, 64-67).

  З акта перевірки та додатково доданих відповідачем документів щодо повноти і своєчасності відображення в обліку взаєморозрахунків ПП «Готти» (Покупець) з ПП  «Фірма «Анталема Плюс» (Продавець) за період з 01.01.2007 по 31.12.2009  вбачається, що ПП «Фірма «Анталема Плюс» визнана банкрутом на підставі рішення суду,  відомості про зняття з обліку від 22/276 від 22.04.2010, середньооблікова чисельність працівників згідно розрахунку комунального податку 0 осіб, заробітна плата згідно Декларації з податку на прибуток не нараховувалася, основні фонди відсутні, підприємство не є власником транспортних засобів.

   Згідно опитувань ВПМ ДПІ у м. Свердловську від 25.03.2010, наданих ОСОБА_5, стосовно його доньки ОСОБА_6, встановлено, що ОСОБА_6 (директор ПП «Фірма «Анталема Плюс») зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 однак за вказаною адресою не проживає з 2007 року. Ймовірне місце проживання ОСОБА_6 зі слів батька — м. Москва, Росія.

   Таким чином, ПП «Фірма «Еоліс Стар» та ПП «Фірма «Анталема Плюс» не має трудових ресурсів, які б приймали участь у передачі продукції покупцю та відвантаження її покупцю.

   Відповідачем під час проведення перевірки встановлено відсутність товарно-транспортних витрат від сторонніх організацій та від постачальників.

  В бухгалтерському та податковому обліку відсутні операції щодо відповідального зберігання ТМЦ.

    Щодо предмета по даній справі,  суд приймає до уваги відсутність  у ПП «Фірма «Еоліс Стар», ПП «Фірма «Анталема Плюс» працівників, основних фондів, транспортних засобів,  виробничих активів, складських приміщень.

     Згідно договору № 74/9-09 від 30.03.2009  позивач в якості «постачальника» зобов’язаний був відвантажити вугілля з ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» (далі договір № 74, а.с.75). За умовами договору № 74 поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом.

   За даними акта № 268 товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП «Фірма «Еоліс Стар» та ПП «Фірма «Анталема Плюс», в подальшому були реалізовані ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання».

  До перевірки платником податків не надано первинних документів, які безумовно підтверджували отримання ТМЦ від ПП «Фірма «Еоліс Стар» та ПП «Фірма «Анталема Плюс» та їх поставки ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання».

  В довідці № 832/23/19074691 від 05.07.2010  про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» щодо правових відносин з ПП «Готти» за січень - грудень 2007 р., січень - грудень 2008 р., січень - грудень 2009 р. зазначено, що транспортування товару згідно п. 2.2 наданих до перевірки копій угод, здійснювалося шляхом самовивозу (а.с.55-63).

   Під час проведення перевірки позивачу не було надано документів на підтвердження транспортування вугілля або інших товарно-матеріальних цінностей.

  Суд критично оцінює посилання позивача на надані в судовому засіданні товарно-транспортні накладні щодо перевезення вугілля автомобільним транспортом приватним підприємцем ОСОБА_7 за замовленням позивача від вантажовідправника ПП «Фірма «Іліріан» на адресу ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання», оскільки зазначені документи не були надані під час перевірки та не узгоджуються з договором № 74.  (т.2 а.с. 2-27).  

     Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом між ПП ОСОБА_7 та ПП «Готти» був укладений 12 січня 2009 року (т.2 а.с.27), при тому, що згідно свідоцтва  про державну реєстрацію ОСОБА_7 як фізична особа - підприємець був зареєстрований  виконавчим комітетом Луганської міської ради лише 30 березня 2009 року, тобто через 2 місяця з моменту складання зазначеного договору (а.с.59).

   Підприємець ОСОБА_7 відсутній в реєстрі суб’єктів господарювання, з якими позивач перебував у господарських відносинах в період спірних правовідносин (т.2 а.с.41-52).

  Таким чином, на момент складання договору ОСОБА_7 не був приватним підприємцем та фактично не міг укладати угоду.  

    З урахуванням викладеного, суд погоджується з твердженням відповідача в частині не надання позивачем під час проведення перевірки документів, які  підтверджують право підприємства на валові витрати та податковий кредит, оскільки твердження позивача спростовуються узгодженими між собою фактами та відсутністю доказів фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП «Фірма «Анталема Плюс» та ПП «Фірма «Еоліс Стар». На виконання вимог ст. 71 КАС України позивачем не надано об’єктивних даних, які-б свідчили про реальність та правомірність господарських операцій.

    Вирішуючи питання щодо правомірності включення до складу валових витрат у 1 кв. 2009 року  відсотків з переуступки боргу в сумі 34417, 00 грн., сплачених  ПП «Стройдизайн-Март», в частині різного правового визначення зазначених відсотків сторонами, суд виходить з наступного.

 В акті перевірки відображено акт приймання-передачі робіт, послуг № ОУ-1                                                                                                                                                                                                                                                                        15/01-4 від 15.01.2008 р., згідно якого ПП «Готти» необхідно сплатити ПП «Стройдизайн-Март» відсотки з переуступки боргу в сумі 34417, 00 грн. (ПДВ 6883,40 грн.).

     Умовами основного договору № 03  від 01.04.2007  та договору про уступку права вимоги б/н від 02.06.2008 не передбачено нарахування відсотків з переуступки боргу або винагороди по договору переуступки боргу, на що посилається позивач в пункті 2 обґрунтування позовних вимог (т.1 а.с.5).

    Згідно з актом № 268 додаткові угоди між ПП «Готти» та ПП «Стройдизайн-Март» не укладалися та до перевірки не надавалися. Директором ПП «Готти» ОСОБА_8 підтверджено, що первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється відсутні, що засвідчено особистим підписом на обох примірниках акта.

    Дослідивши зазначені документи, відповідач прийшов до висновку про недоведеність позивачем використання у господарській діяльності витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків з переуступки боргу у розмірі 34417, 00 грн. (п. 2 розділу 3.1.2 акту № 268, т.1 а.с.159).

     На пропозицію суду та на виконання вимог ст. 71 КАС України позивач не надав для дослідження в судовому засіданні зазначені угоди, у зв’язку з чим суд погоджується з висновками, зробленими відповідачем в акті перевірки.

     Вирішуючи питання щодо взаємовідносин позивача з ПП «Іліраін», за якими відповідач прийшов до висновку про завищення  валових  витрат на загальну суму 203800, 00 грн. у деклараціях за 3 квартал 2009 року на суму 203800, 00 грн. за рахунок відображення у податковому обліку операцій без наявності підтверджуючих документів, суд виходить з наступного.

   В акті № 268 зазначено, що відповідачем під час проведення перевірки наданих позивачем документів  встановлено укладання між позивачем  та ПП «Фірма «Іліріан» -  Постачальником договору № 10 від 01.07.2009  (далі  - договір № 10).  На виконання умов вищезазначеного договору ПП «Фірма «Іліріан» було поставлено на користь ПП «Готти» товари, а саме запчастини, вугілля, будматеріали, металовироби.

    В ході перевірки встановлено отримання ТМЦ без наявності документів, підтверджуючих транспортування вугільної продукції на суму 203800, 00 грн. (ПДВ 40760, 00 грн.)

   Заборгованість ПП «Готти» за придбані товари станом на 01.01.2007  складає 00 грн., за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. ПП «Фірма «Іліріан» поставило ТМЦ на загальну суму 3121343, 36 грн. ( в т.ч. ПДВ 520223,89 грн.).

    Витрати по придбанню ТМЦ включені до складу валових витрат по ряд. 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11» Декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2009 року  у сумі 203800, 00 грн.

    Дані операції відображені у аналітичному журналі-ордері по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та відображені бухгалтерськими проводками : Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

    ПП «Готти» у листопаді 2009 року було перераховано ПП «Фірма «Іліріан» грошові кошти на загальну суму 57000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 9500, 00 грн.) згідно платіжного доручення № 173 від 17.11.2009 р. на суму 57000, 00 грн. за отримані металовироби.

    За  даними бухгалтерського обліку дана операція відображена Дт 311 «Розрахунки з різними дебіторами» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

    Згідно наданих до перевірки банківських виписок та касових документів, журналів ордерів по рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 301 «Каса в національній валюті» оплата за отриману вугільну продукцію не здійснювалася.

    Між ПП «Готти» та ПП «Фірма «Іліріан» складено акт взаємозаліку б/н від 30.10.2009 р. на суму 412582,80 грн., зазначена сума підтверджується актами звірки між ПП «Готти» та ПП «Фірма «Іліріан» станом на 30.10.2009 .

    За даними бухгалтерського обліку дана операція для ПП «Готти» відображена Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними остачальниками» Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», для ПП «Фірма «Іліріан» відображена Дт361  «Розрахунки з вітчизняними покупцями» Кт 631  «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

     В 2009 році укладено договір про уступку права вимоги б/н від 30.06.2009 р., де ПП «Фірма «Атіна-2007» (далі - Первоначальний кредитор) та ПП «Фірма «Іліріан» (далі - Новий кредитор) згідно ст. 512-519 Цивільного кодексу України склали даний договір про уступку права вимоги. За умовами зазначеного договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить Первісному кредитору та стає кредитор згідно договору №04 від 01.06.2008 р. (далі  - Основний договір), укладений між Первісним кредитором та ПП «Готти» (далі — Боржник).

     Згідно даного договору Новий кредитор отримує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника відповідного виконання всіх зобов'язань за основним договором сум заборгованості в розмірі 6281685, 46 грн.

  Первісний кредитор повинен передати Новому кредитору всі документи, які підтверджують права, які передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором в термін до 02.07.2009.

    Первісний кредитор повинен доповісти Боржнику про уступку права вимоги за даним договором в  термін до 02.07.2009  поштовим зв'язком з повідомленням про вручення копії даного Договору.

  Даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

    Даний договір складено в 3 екземплярах, кожний з яких має однакову юридичну силу.

    Станом на 31.12.2009  по ПП «Фірма «Іліріан» обліковується кредиторська заборгованість у сумі 8933446,02 грн.

    В ході перевірки встановлено отримання ТМЦ без наявності документів підтверджуючих транспортування вугільної продукції, як це передбачено умовами договору та інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-техкічного призначення й товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою від Держарбітражу при СМ СРСР від 15.06.65 №П6 та Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою від Держарбітражу пр. СМ СРСР від 25.04.66 №П 7.

  Відповідачем встановлена відсутність документів, які-б підтверджували перевезення вантажів залізничним транспортом, складених згідно з вимогами «Правил оформлення перевізних документів залізницею» затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. №866/5087).

     Розрахунки між ПП «Готти» та ПП «Іліріан» не здійснювались та не переглянуті умови договору стосовно продовження строків та форм розрахунків.

   Таким чином, в ході проведення перевірки Позивача,  на підставі наданих документів, відповідачем не виявлені документи за яким відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

     На підставі викладеного відповідач дійшов висновку, що з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо- складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання  відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. На підставі викладеного відповідач зазначив про не підтвердження документами зазначених операцій.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

    Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від         16 липня 1999 року № 996-ХІУ встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

     У частині 2 статті 3 зазначеного Закону вказано, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

     З акту № 268 убачається вручення відповідачем керівнику позивача запиту з проханням надати пояснення та документальне підтвердження стосовно засобу здійснення транспортування вугільної продукції, отриманої від ПП «Фірма «Іліріан» та відсутність відповіді на зазначений запит.

     На підставі викладеного відповідач дійшов висновку щодо недоведеності позивачем, як платником податків,  поставки на його адресу вугільної продукції, вартість якої віднесено до складу валових витрат, у зв’язку з чим завищені валові витрати у III кварталі 2009 року на 203800 грн.

    На пропозицію суду та на виконання вимог ст. 71 КАС України, позивач не надав для дослідження в судовому засіданні документи, на підтвердження валових витрат, у зв’язку з чим суд погоджується з висновками зробленими відповідачем в акті перевірки.

     Не заслуговують на увагу посилання відповідача на інформацію правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб позивача, оскільки відсутній належний та допустимий доказ – вирок суду, в якому до об’єктивного складу злочину увійшли би спірні правовідносини.

   З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

                                                                ПОСТАНОВИВ:

          В задоволені позовних вимог  Приватного  підприємства «Готти» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську  про визнання протиправним та скасування податкового  повідомлення-рішення № 0000542300/0 від 15.06.2010 відмовити в повному обсязі.  

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

         Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

       Повний текст постанови виготовлено 11лютого 2011 року.


Суддя      С.М. Чиркін    


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація